Постанова № 5510807, 14.07.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-а-1260/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Добропілля 14 липня 2009 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Лаврушин О.М.

при секретарі Верній М.Г.

за участю позивача ОСОБА_1.

представників відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Донецькій області «про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення і одноразової грошової допомоги до 5 травня», -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської ради (Далі УПСЗН), ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 роки включно у розмірі 7274,50 грн., та разової грошової допомоги у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період з 2003 по 2009 року включно у сумі 13710,25 грн., надавши до позову відповідний розрахунок. У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засiданнi позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником лiквiдацiї аварiї на Чорнобильскiй АЕС, визнаний iнвалiдом 3-ої групи, внаслідок чого призначено 1 категорію та перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН.

Вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, потерпiлих внасдiлок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення в розмiрi чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично вiдповiдач Добропiльське УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Крім того, у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він має право на одержання до 5 травня кожного року разову грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

За період з 2003 по 2009 рік така допомога йому виплачувалась у значно меншому розмірі.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних та разових виплат вiдповiдно до Закону, але його звернення було вiдхилено.

Вважає вiдмову у виплаті на оздоровлення та разової грошової допомоги безпідставними, як така, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на пiдставi ст.48 Закону, з урахуванням мiнiмальної заробiтньої плати яка склалась за вiдповiдний перiод стягнути з Добропiльського УПСЗН на користь позивачки виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2003,2004,2005,2006,2007,2008 роки включно в загальному розмiрi 7274,50 грн.

Також просить у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” стягнути з УПСЗН Добропільської міської ради разову грошову допомогу за період з 2003 по 2009 року включно у сумі 13710,25 грн.

Позивач вважає, що строк звернення до суду пропустив з поважних причини і просить його поновити.

Представник вiдповiдача Добропільського УПСНЗ, юрист-спеціаліст управління праці та соціального захисту за дорученням ОСОБА_2, позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення:

інвалідам І і II групи – п’ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат;

Одночасно статтею 62 вищевказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів України, що у межах своєї компетенції видає Постанови й розпорядження, які є обов'язковими для виконання (ст. 117 Конституції України)

Відповідно до п.З ст 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна , адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов’язання тільки в межах бюджетних асигнувань.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону).

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України". Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат.

Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

З 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а саме: інвалідам І і II групи - 26 грн. 70 коп. інвалідам III групи - 21 грн. 50 коп.

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - 26 грн.70 коп. Починаючи з 1996 року, у прийнятих Верховною Радою України нормативних актах щодо розміру мінімальної заробітної плати передбачена наступна норма: до прийняття Верховною Радою України змін у закони, у яких для визначення розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, останню не застосовують як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсацій і інших виплат.

Відповідно до Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки. Кабінету Міністрів України було надане право застосовувати норми, розрахунки яких проводяться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 836.

Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

• - інвалідам І і II групи - 120 гривень;

• - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

• - інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватись управлінням для здійснення компенсаційних виплат:

нормами ПКМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи",

нормами ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 і до набрання чинності ПКМУ 562 від 12.07.2005р Кабінетом Міністрів не визначалося щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Відповідно п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів приймають бюджетні зобов'язання й проводять витрати тільки в межах бюджетних призначень, затверджених кошторисами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Щодо розміру мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст..28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених з вказаним Законом. Застосування мінімального розміру пенсії, дя визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не передбачено.

Виходячи з цього, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчіх актів України (п.20 розділ 2) було призупинено (змінено) дію ч.5 ст.ст.12-15 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та передбачено відповідний обсяг видатків, які позивач отримав у в повному обсязі. Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними Законами України, та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління наполягає у відмові задоволенню позову ОСОБА_1 з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги у зв’язку із пропущенням строку позовної давності.

Управління праці і соціального захисту населення будучи розпорядниками нижчого рівня коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов"язаних із соціальним захистом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись п.5 ч.1 ст.4. 119 Бюджетного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.116,117,95 Конституції України здійснювали виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2008 роки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при надходженні коштів з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Просила суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління державного казначейства у Донецькій області ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 також не визнала, надала заяву про розгляд справи у її відсутність і в письмових запереченнях вказала, що пп. 1, 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 836 (далі-Постанова) встановлено, що головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій. Також у відповідності до п.З Постанови згідно якого, нарахування та виплати передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон) проводять органи соціального захисту населення.

Просила врахувати при ухвалені рішення, що фінансування управлінь праці та соціального захисту населення хоча і здійснюється з Державного бюджету, однак тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки Держави на загальні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків (п.2 ст.95 Конституції України). Додатково повідомляємо, що розрахунково-касове обслуговування управління праці та соціального захисту населення здійснюється при наданні до органу Державного казначейства платіжних доручень розпорядника бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного призначення (ст.ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України). Також, п. 2.5. "Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства", затв. Наказом ДКУ від 02.12.2002 року № 221, встановлено що органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів відповідно до умов договорів між власником рахунків та органом Державного казначейства. Згідно вище вказаних законодавчих норм на органи Державного казначейства вже покладено функцію щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому для зобов'язування вдруге підстави відсутні. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена позовна форма захисту права чи інтересу, яка характеризує наявність матеріально - правового інтересу (вимоги), що випливає із факту порушеного права та відповідного спору. Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області своїми діями прав та інтересів позивачів не порушувало та за відсутністю порушеного права і інтересів, взагалі відсутнє право заявляти будь - які вимоги до органу Державного казначейства. Таке право виникає лише у тому разі, якщо орган Державного казначейства не виконав платіжну вимогу надану управлінням праці та соціального захисту населення. Позивач та представник позивача не заперечують проти розгляду справи у відсутність представника держказначейства.

Заслухавши пояснення сторiн, дослідивши матерiали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.

Розглядаючи адміністративну справу по сутi, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовiдносини, які виникли мiж позивачем та вiдповiдачами слiд розглядати iз застосуванням Конституцiї України, Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", Законiв України "Про мiнiмальну заробiтну плату", Законiв України "Про державний бюджет...2001- 2008 роки", а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, якi не протирiчать вимогам Основного Закону, та перелiчених Законiв.

В судовому засiданнi встановлено, що ОСОБА_1, як учасник та iнвалiд 3-ої групи є постраждалим внаслiдок лiквiдацiї аварiї на Чорнобильськiй АЕС, перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН, що пiдтвержується ксерокопiями посвiдчень, довідкою МСЕК та правоустановчих документiв долучених до справи і ці обставини відповідачами не оспорюються.

Вiдповiдно до ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 як iнвалiд 3-ої групи має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мiнiмальних заробiтних плат.

До матерiалiв справи долучено довiдку Добропiльського УПСЗН, згiдно якої ОСОБА_1 у 2003, 2004 роках, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нараховано та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 21 грн. 50 коп. за кожен рік, у 2005,2006, 2007 роках, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року, в розмірі 90 грн. 00 коп. за кожен рік.

Суд вважає, що розмiр щорiчних виплат, якi провадились вiдповiдачем Добропільським УПСЗН на користь позивача, не вiдповiдають вимогам дiючої норми ст.48 Закону "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо змiни розмiру мiнiмальної заробiтної плати, при щорiчному затверженнi нового державного бюджету за 2003,2004,2005,2007,2008 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статею 19 ч.2 Конституцiї України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi та в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2003,2004,2005,2007,2008 рр. мiнiмальна заробiтна плата вiдповiдно складала суму 205 грн.00 коп., 262 грн.00 коп., 332 грн.00 коп. та 420 грн.00 коп., 525 грн.00 коп.

Виходячi з загальних засад прiоритетностi законiв над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирiшеннi даного спору слiд застосовувати правила ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", вiдповiдно до яких розмiри допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008 роки, що пiдлягають стягненню з Добропiльського УПСЗН на користь ОСОБА_5, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2004 р.- (262,00 х 4) = 1048-21.50 = 1026 грн. 50 коп.

2005 р.- (332,00 х 4) = 1328-90.00 = 1238 грн. 00 коп.

2007 р.- (420.00 х 4) = 1680-90.00 = 1590 грн.00 коп.

2008 р. (525.00 х 4) = 2100 -90.00 = 2010 грн.00 коп.

а, всього 5864 грн.50 коп..

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі, чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2003,2004,2005,2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років,(до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ №836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи.

Фактично позивач отримав від УПСЗН Добропільської міської ради в 2003 році - 100 гривень, 2004 році 130 гривень, в 2005 році 270 гривень, в 2006 році 270 гривень, в 2007 році 300 гривень, в 2008 році 350 гривень і в 2009 році 380 гривень згідно Закону України "Про Державний бюджет України на відповідні роки".

Статтею 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що інвалідам війни 3 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності УПСЗН з приводу недоврахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2003-2008 рік, суд вважає ці вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Положення п.п. "б" п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

Відповідач сплатив визначену діючим на час виплати законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів" ще не був визнаний неконституційним. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними.

Щодо одноразової виплати до 05 травня 2009 року також слід відмовити, оскільки Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" щорічна разова грошова допомога до 5 травня здійснювалась в розмірах, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань". Дані положення не були визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

Відповідач сплатив визначену діючим на час виплати законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України "Про Державний бюджет України на 2003, 2004. 2005, 2006, 2007, 2008 роки" ще не був визнаний неконституційним. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними.

Що стосується виплати до 5 травня 2009 року також слід відмовити, оскільки Законом України „Про державний бюджет на 2009 рік” щорічна разова грошова допомога до 5 травня здійснювалась в розмірах, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року №211 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”. Дані положення не були визнані неконституційними.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, ст.19 Конституцiї України, ст.48 Закона України "Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", ст.2 Закону України "По мiнiмальну заробiтню плату" та керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Донецькій області задовольнити частково

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки неправомірними.

Стягнути з управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської ради, розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007, 2008 роки в розмірі 5864 грн. 50 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської ради разової допомоги до 5 травня згідно закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за період з 2003-2009 р.р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий: суддя О.М. Лаврушин