Рішення № 55107233, 14.01.2016, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

м. м. Яготин Яготинський район Україна 7700

Справа № 382/899/15-ц

Провадження № 2/382/11/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.01.2016 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л. І.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина", с. Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, вул. Броваря-83 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, в котрій після зменшення позовних вимог зазначено, що 22 квітня 2014 року рішенням загальних зборів Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина» позивач призначений на посаду директора вказаного Товариства. Згідно рішення загальних зборів учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина» від 9 квітня 2015 року він був звільнений з посади директора підприємства. При звільнені з посади директора йому не було повідомлено про даний факт, вся ця процедура відбувалась без його присутності. Йому не було роз"яснено причини його звільнення. Таким чином, при його звільненні було порушено трудове законодавство та звільнення э незаконним. Трудового законодавства він не порушував, дотримувався трудової дисципліни, належним чином виконував покладені на нього обовязки, створював умови для зростання продуктивності праці, забезпечував трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримувався законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставився до потреб і запитів працівників, поліпшував умови їх праці та побуту. Правила внутрішнього трудового розпорядку не порушував. Згідно ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається лише в тому випадку, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Отже йому повинні були запропонувати іншу посаду, а не звільняти без будь-яких пояснень. Жодної з підстав, передбачених ст. 36 КЗпП України при його звільненні не було. Відповідно до процедури припинення та розірвання договору звільненню мало передувати попередження працівника про наступне звільнення, але даного документа він не отримував. Обовязкові загальні збори щодо питання його звільнення не скликалися, так як на них він запрошений не був та оповіщення про їх скликання не отримував. Згідно вимог КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок, звільнення його як керівника повинно було відбуватись на підставі наказу, якого не було взагалі оформлено будь-яким чином, а номер та дата наказу мали бути зазначені в трудовій книжці у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону у день звільнення і повинен точно відповідати тексту наказу (п. 2.4. Інструкції), чого не було зроблено, саму трудову книжку йому повернуто не було. Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 КЗпП та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Позивачеві при звільненні не виплатили будь-яких грошей. Вважає, що його було звільнено незаконно та відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Втрата роботи викликала в нього стрес, так як на даний час не можливо знайти роботу, яка б могла забезпечити існування його сім"ї. Незаконне звільнення примусило його пережити багато душевних хвилювань та страждань, призвели до проблем зі здоровям. Позивач постійно переживав, знаходиться в нервовому стані, його постійно супроводжували головні болі. Погіршився його психічно-емоційний стан та зявилося безсоння, через брак грошей та незаконність дій з боку відповідача він впав у депресію, втратив взагалі будь-які надії відновлення свого порушеного права. Просив визнати звільнення його з посади директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина» незаконним, поновити його на посаді директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина», стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в 50000, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, також додатково пояснивши, що незаконна зміна складу учасників підприємства призвела до неправомірних змін у статутних документах ПСП «Ярина».

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що звільнення позивача відбулось за вимогами трудового законодавства. Будь-якої шкоди позивачеві звільненням не завдано. Позивач працевлаштований, є засновником двох підприємств. Крім цього, після звільнення викрав всі документи ПСП «Ярина», в тому числі і документи про власне звільнення. Представник відповідача ОСОБА_2 директор ПСП «Ярина» в судовому засіданні пояснив, що не видавав наказу про звільнення. Хоча був присутній на зборах учасників ПСП «Ярина» в якості секретаря, підстав звільнення ОСОБА_1 не пам"ятає. На зборах ОСОБА_1 присутнім не був.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

В силу ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 8) підстави, передбачені контрактом.

Згідно ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається лише в тому випадку, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 КЗпП та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

В силу ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов"язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

В силу ч.1, ч.2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв"язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженими ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

З наказу № 8 від 22.04.20-14 року ПСП «Ярина» (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_1 приступає до виконання обов"язків директора по сумісництву з неповним робочим тижнем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з окладом згідно штатного розпису з 22 квітня 2014 року.

З протоколу № 22/04-14 Загальних зборів учасників ПСП «Ярина» від 22 квітня 2014 року (а.с.9-10) вбачається, що заява ОСОБА_3 про переведення з посади директора на посаду заступника директора ПСП «Ярина» за власним бажанням задоволена. ОСОБА_1 призначений на посаду директора за сумісництвом ПСП «Ярина» та уповноважений підготувати та подати до державного реєстратора документи на внесення відповідних змін до ЄДР.

З протоколу № 050415/01 Загальних зборів учасників (власників) ПСП «Ярина» від 05 квітня 2014 року (а.с.70-71) вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора підприємства з 8 квітня 2015 року та директором підприємства з 9 квітня 2015 року призначено ОСОБА_2

З заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 квітня 2015 року, адресованої начальнику Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області від 20.04.2015 року та ОСОБА_2 з кримінального провадження № 12015170150000187 (а.с.82-83) вбачається, що директор ПСП «Ярина» ОСОБА_2 просив прийняти заяву та внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191, 206-2, ст. 289, 364-1 КК України з приводу того, що колишнім директором ПСП «Ярина» ОСОБА_1 та головним бухгалтером було викрадено всю бухгалтерську та господарську документацію підприємства, статутні документи, правовстановлюючі документи на майно підприємства-сільськогосподарську техніку та транспортні засоби, а також комп"ютерну техніку підприємства, банківську документацію та печатку. Просив вжити відповідних заходів по встановленню місцезнаходження вказаного майна та повернення його ПСП «Ярина».

З ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 7 жовтня 2015 року (а.с.84-85) вбачається, що ухвалено задоволити скаргу ОСОБА_4, як представника ПСП «Ярина» про скасування постанови слідчого СВ Гребінківського РВ УМВС у Полтавській області від 31 липня 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015170150000187, постанову слідчого СВ Гребінківського РВ УМВС у Полтавській області від 31 липня 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015170150000187 скасувати, матеріали кримінального провадження № 12015170150000187 від 20.04.2015 року повернути Гребінківському РВ УМВС України у Полтавській області.

З довідки Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 27.11.2015 року (а.с.110), із звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з квітня 2014 року по березень 2015 року по ПСП «Ярина» (а.с.111-169) вбачається, що ПСП «Ярина» за даними ІКП за період з квітня 2014 року по березень 2015 року було сплачено єдиного соціального внеску по КБК 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності -145094, 22 грн.

Із статуту ПСП «Ярина», затвердженого загальними зборами учасників ПСП «Ярина» (а.с.219-230) вбачається, що пунктом 6.3 Статуту визначено, що винятково Загальними зборами Учасників підприємства вирішується питання звільнення та призначення директора підприємства. В силу пунктів 6.6 6.11.8 Статуту виконавчим органом підприємства є директор, який видає накази з усіх питань діяльності підприємства, приймає на роботу та звільняє працівників…

З копії висновку почеркознавчої експертизи від 21.07.2015 № 499, завіреної слідчим Гребінківського РВГУМВС (а.с.190-195) вбачається, що підпис в графі: «Дворник Ірина Олександрівна», учасника ПСП «Ярина», (а.с.222) в копії Протоколу № 050415/01 загальних зборів учасників приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина» від 5 квітня 2015 року нанесений електрографічним способом за допомогою копіювально-розмножувальної техніки. 5 підписів від імені ОСОБА_1 у Реєстраційній Картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (Форма 3) нанесені струменевим способом з використанням друкарського пристрою з відтворенням кольорового зображення струменем-краплинною технологією.

З копії рішення господарського суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ПСП «Ярина» про визнання недійсним рішення загальних зборів, (а.с.231) вбачається, що в задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено.

З повідомлення реєстраційної служби Гребінківського РУЮ від 21.12.2015 року № 02-31/95 (а.с.207) вбачається, що для зміни керівника не подавались та не вимагались заява та наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПСП «Ярина».

З витягу з трудової книжки (а.с.214-217) вбачається, що позивач на момент його звільнення мав основну роботу та працював інженером- механіком виробничого навчання СТО навчально-наукового центру автотранспорту.

З Інформації про юридичну особу (а.с.225-230) вбачається, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ "СГ Олексіївське.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що 22 квітня 2014 року рішенням загальних зборів Приватного сількогосподарського підприємства «Ярина» ОСОБА_1 був призначений на посаду директора вказаного Товариства за сумісництвом з неповним робочим тижнем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з окладу згідно штатного розпису з 22 квітня 2014 року. Згідно рішення загальних зборів учасників Приватного сількогосподарського підприємства «Ярина» від 05 квітня 2015 року позивач був звільнений з посади директора підприємства з 8 квітня 2015 року. В протоколі № 050415/01 загальних зборів учасників ПСП «Ярина» підстави звільнення ОСОБА_1 не зазначені. У переліку запрошених ОСОБА_1 не значиться, та збори відбувались без його присутності. В порушення вимог законодавства відповідач провів звільнення ОСОБА_1 за власною ініціативою без будь - яких підстав, передбачених ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП України. Також відповідач не видав та не ознайомив звільненого працівника у день звільнення в порушення вимог ст. 47 КЗпП України з наказом про звільнення. Згідно ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України у день звільнення відповідач не визначив та не виплатив всіх належних працівникові в день звільнення сум. Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що є всі підстави в силу ст. 235 КЗпП України для поновленні на роботі позивача. В результаті незаконного звільнення та порушення вимог закону з боку відповідача, позивач зазнав моральні страждання. Останній очолював підприємство, та незаконне звільнення не могло не вплинути негативно на його репутацію як керівника. Звичайно в результаті такого звільнення зменшились і його доходи. Все це змушувало позивача вживати додаткових зусиль для організації власного життя. Моральні переживання вплинули на його стан здоров"я, та з 29 квітня 2015 року позивач знаходився на лікуванні. В результаті дій відповідача, не міг не порушиться і його звичайний хід життя, усталені життєві зв"язки. Останній був вимушений також втрачати свій час для відновлення свого порушеного права. Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд оцінює розмір моральної шкоди у 5000 грн., та вважає решту позовних вимог безпідставною.

Дійшовши такого висновку, суд приймає до уваги наступне.

Так, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 пояснив, що до обов"язків директора не входить видача наказів про звільнення працівників, та такий наказ може видавати учасник (власник) підприємства. Разом з тим, заперечення відповідача спростовуються змістом статуту підприємства, де визначено, що директор є виконавчим органом ПСП «Ярина» та видає накази з усіх питань діяльності підприємства, а також звільняє, приймає на роботу працівників. Такий порядок був визначений і статутом у попередній редакції 2012 року (а.с.175-184). Дані обставини підтверджуються наявністю наказів № 8 (а.с.6), № 6 (а.с. 48). Ті обставини, що наказ про звільнення не видавався, та звільнення позивач відбувалось без будь-яких підстав передбачених законом достовірно підтверджується протоколом загальних зборів учасників ПСП «Ярина» від 5 квітня 2015 року (а.с.70), з котрого вбачається, що учасники підприємства взагалі не обговорювали підстав звільнення директора, та не запрошували його на збори. Крім цього, новообраний директор підприємства у судовому засіданні пояснив, що наказ про звільнення позивача не видавався. Наказ про звільнення в силу п. 6.3 Статуту також не міг би містити підстав звільнення позивача, оскільки вони не були визначені рішенням зборів учасників підприємства.

З аналогічних підстав суд вважає доведеними і ті обставини, що підприємство не нараховувало та не провадило будь- яких виплат позивачеві у день його звільнення.

Суд не міг не звернути увагу, що заява від 20 квітня 2015 року про вчинення крадіжки директором ОСОБА_1 документів, в тому числі печатки підприємства, (а.с.82), копії протоколів зборів учасників ПСП «Ярина» про звільнення директора ОСОБА_1 завірені такою ж печаткою як і на наказі про прийняття його на роботу (а.с.6), (а.с.73). З копії зави (а.с.82) видно, що заявник про крадіжку кадрової документації, книги наказів тощо, не зазначав. Тому суд також критично ставиться до заперечень відповідача в тій частині, що копії наказів та книга наказів можливо були викрадені позивачем.

Пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінюсту України та Міністерством соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року містить правило, що запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом. Тому, суд вважає, що відсутність запису про звільнення у трудовій книжки позивача, не можна розцінювати як доказ порушення трудового законодавства. Крім цього, як встановлено у судовому засіданні, трудова книжка позивача знаходилась за основним місцем його роботи.

Суд ставиться критично і до заперечень відповідача у тій частині, що позивачеві не могла бути завдана моральна шкода, оскільки останній має іншу основну роботу, є засновником ще одного підприємства, та знаходився на лікуванні набагато пізніше після звільнення.

Обгрунтування рішення в частині стягнення моральної шкоди вже зазначалось вище.

З виписного епікризу (а.с.203) вбачається, що ОСОБА_1 з 29 квітня 2015 року по 13 травня 2015 року знаходився на лікуванні із діагнозом міокардіофіброз, шлуночкова екстрасистолічна аритмія, СН І зі збереженою фракцією викиду ЛШ, гіпертонічна хвороба ІІ ст, ризик 2, гіпертензивний криз, (29 квітня 2015 року).

Так, з вищевказаної документації дійсно вбачається, що позивач звернувся до лікарні майже через двадцять днів після звільнення. Проте, позивач має серцеві захворювання, та хвилювання і моральні переживання, на думку суду, не могли не вплинути негативно на стан його здоров"я. Крім цього, саме в цей період, 13 травня 2015 року, позивач звернувся до суду для поновлення його порушених прав. Тому, суд приймає до уваги вказаний доказ в обгрунтування розміру та наявності моральної шкоди.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Оцінюючи розмір моральної шкоди, суд знаходить слушним зауваження відповідача у тій частині, що позивач має основну оплачувану роботу, є засновником іншого підприємства, що не позбавляє його можливості отримувати доходи, проте суд вважає, що вказані обставини є сутт євими при оцінюванні розміру моральної шкоди, проте не виключають факту її спричинення.

Разом з тим, звільнення з роботи за сумісництвом не є підставою вважати працівника безробітним, тому допомога по безробіттю не виплачується, а доводи позивача в цій частині суд прийняти до уваги не може.

Керуючись ст.ст. 10,60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ч.1 ст. 36, ст.ст. 40, 44, 47, ч.ч.1,2 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина", с. Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, вул. Броваря-83 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина», с. Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, вул. Броваря-83.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина», с. Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, вул. Броваря-83, за сумісництвом, з 8 квітня 2015 року.

Стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства «Ярина», с. Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, вул. Броваря-83, ідентифікаційний код 32393484 на користь ОСОБА_1 5 000 (п"ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення та в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Суддя Литвин Л.І.