Ухвала суду № 55106591, 18.01.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/11705/15-к

Провадження № 1-КП/359/75/2016

У Х В А Л А

18 січня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Яцини Є.О.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1,

за участю захисника ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000196 від 19.02.2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого на посаді заступника начальника з персоналу відділу прикордонної служби "Геніченськ" І категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України", раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (ОКПП "Київ") та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 182 КК України, -

встановив :

14.12.2015 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000196 від 19.02.2015 року, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 182 КК України.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше пяти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий зясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Ухвалою судді від 18.12.2015 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду, за відсутністю в ньому належним чином предявленого обвинувачення (формулювання обвинувачення) та викладення в повній мірі фактичних обставин кримінальних правопорушень. Прокурор зазначив, що усунути вказаний недолік можливо шляхом допиту свідків та дослідження матеріалів справи при подальшому розгляді справи по суті. Крім цього, вважав що деякі обставини які зазначенні у диспозиції статей предявлених ОСОБА_1 не розписані в формулюванні в звязку з тим, що на досудовому слідстві ці обставини не були встановленні.

Обвинувачений та його захисник заперечував щодо призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, та вважав за необхідне повернути обвинувальний акт до прокуратури, у звязку з тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Так у своїй заяві захисник ОСОБА_2 зазначила, що ознайомившись зі змістом нового обвинувального акту, прокурором не були виконані вимоги ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 04.09.2015 р. Прокурор лише доповнив обвинувальний акт тим, що додав фразу "за невстановлених слідством обставин, через невстановлених осіб, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому провадженні", що не є по суті розясненням обвинувачення та таким чином обвинувальний акт не містить обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся належним чином, разом з цим в матеріалах справи наявна заява з якої вбачається що останній не заперечує проти проведення підготовчого судового засідання без його участі, та вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту наявного в матеріалах кримінального провадження.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема як повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті, в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

У той же час, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що він не містить повного викладу фактичних обставин, вчинених ОСОБА_1, кримінальних правопорушень виходячи із наступного.

Так, зміст фактичних обставин кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і є необхідними і достатніми для його вирішення по суті. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас такий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не повинно містити абстрактних формулювань, які є неконкретизованими та їх суть не розкрита в повній мірі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину.

Як вбачається з обвинувального акту, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу підсистеми "Ризик" Інформамційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, що призвело до витоку інформації; ч. 1 ст. 361-2 КК України, як несанкціонований збут та розповсюдженні інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства; ч. 1 ст. 182 КК України, як незаконне збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу.

Диспозицією ч. 1 ст. 361 КК України передбачено відповідальність за діяння, яке полягає у несанкціонованому втручанні в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, що призвело, зокрема, до витоку інформації.

Витік інформації це ситуація, коли внаслідок певних дій особи інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та юридичним особам, що не мають права доступу до неї. Витік інформації має місце у випадках, коли вона стає відомою (доступною) хоча б одній особі, яка не має на це права, наприклад, внаслідок ознайомлення з її змістом, шляхом копіювання інформації та інше.

Так, в обвинувальному акті не вказано конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, які прокурор вважає встановленими, оскільки не зазначено місце та спосіб, а саме які дії були вчинені ОСОБА_1, що призвели до витоку інформації про перетин 07.12.2014 р. та 15.01.2015 р. ОСОБА_3 державного кордону України. Також не вказано конкретних осіб, яким ця інформація передавалась 15.12.2014 р. та 27.01.2015 р. При цьому прокурор обмежився лише посиланням у обвинувальному акті на те, що ОСОБА_1 передав представникам, які діяли в інтересах громадської організації "Народний люстратор", зазначену інформацію. Таким чином, прокурор у обвинувальному акті не вказав обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню щодо події кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Також, в обвинувальному акті неповно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, які прокурор вважає встановленими, зокрема не зазначено про місце, спосіб несанкціонованого збуту та розповсюдження інформації з обмеженим доступом конкретним особам, яким ця інформація передавалась 15.12.2014 р. та 27.01.2015 р., обмежившись лише посиланням в обвинувальному акті на передачу інформації через осіб, які діяли в інтересах громадської організації "Народний люстратор". Отже, прокурор не вказав конкретних фактичних обставин в обвинувальному акті обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню щодо подій кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Крім того, в обвинувальному акті не конкретизовано фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України полягає у неправомірному втручанні в особисте чи сімейне життя особи, порушенні таємниці особистого чи сімейного життя, які можуть проявитись у таких формах: 1) незаконне збирання конфіденційної інформації про особу; 2) незаконне зберігання такої інформації; 3) незаконне її використання; 4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу; 5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації.

Використання конфіденційної інформації про особу - це користування винним за власним розсудом відомостями, які становлять особисту чи сімейну таємницю особи, для задоволення певної потреби чи одержання певної вигоди.

Під поширенням конфіденційної інформації про особу слід розуміти повідомлення будь-яким способом (усно, письмово, друкованим способом; за допомогою комп'ютерної мережі тощо) такої інформації невизначеному числу осіб (хоча б одній людині).

При цьому використання та поширення конфіденційної інформації про особу є окремим складовими обєктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, які не можуть замінювати одна одну. Також проявом використання такої інформації не може бути її поширення.

Однак, в порушення вищезазначених норм законодавства, в обвинувальному акті не вказано конкретних фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, які прокурор вважає встановленими, зокрема не зазначено місце, у який саме спосіб та з якою метою, ОСОБА_1 використав конфіденціальну інформацію, що є обовязковим. Прокурор обмеживсь посиланням у обвинувальному акті на те, що ОСОБА_1, не маючи згоди особи, якої стосується конфіденційна інформація незаконно використав та 15.12.2014 р. і 27.01.2015 р. за невстановлених слідством обставин поширив її, шляхом повідомлення невстановленим особам, які діяли в інтересах громадської організації "Народний люстратор", конфіденційну інформацію про особу ОСОБА_3 щодо перетину ним державного кордону України. При цьому в обвинувальному акті не вказано і про місце та спосіб поширення конфіденціальної інформації конкретним особам, яким вона була передана, обмежившись лише посиланням в обвинувальному акті на повідомлення невстановленим особам, які діяли в інтересах громадської організації вищезазначеної конфіденційної інформації. Таким чином прокурор не вказав в обвинувальному акті обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, щодо подій кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Також, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що він не містить належним чином сформованого обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку, а саме, в розумінні ч. 4 ст. 110 КПК України.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які викладені не в повній мірі, як вже зазначалося вище, та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, а потім знову наведені поепізодно фактичні обставини вчинення кожного кримінального правопорушення, з окремими висновками про те, що за викладених вище обставин ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 182 КК України.

Однак, правова кваліфікація дій обвинуваченого та неповний виклад фактичних обставин провадження з окремими підсумками по кожному злочину про те, що особа вчинила те чи інше кримінальне правопорушення, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 182 КК України, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається в повному обсязі після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального закону ОСОБА_1 фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у передбаченому законом порядку, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82). Так, Європейський суд з прав людини у своєму у рішенні від 26.06.2008 р. у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.07.2000 р., у справі "Маттоціа проти Італії" зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції, що є гарантією обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції. Також Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення,його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

У порушення вимог ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчиненні кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кожному злочину; повідомлення про об єднання матеріалів досудового слідства по кримінальних правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2, ч. 1 ст. 182 КК України в одне провадження. Також відсутні відомості про розяснення процесуальних прав та обовязків підозрюваному ОСОБА_1 та потерпілому ОСОБА_3

Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказані лише прізвища, імена та по батькові свідків по даному кримінальному провадженню, однак не зазначено адреса їх місця проживання, що в свою чергу позбавляє суд можливості в подальшому викликати вказаних свідків до суду, що призведе до порушення розумних строків розгляду даної справи.

Невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування вищевказаних даних, тягне за собою невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому останній підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 109, 110, 291, 314, 315, 316, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. 372, 395 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000196 від 19.02.2015 р., щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361 КК України, ч. 1 ст. 361-2 КК України, ч. 1 ст. 182 КК України, повернути прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_4

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох тижнів з дня проголошення ухвали.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду ОСОБА_5