Постанова № 55105431, 19.01.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 січня 2016 р. № 820/12077/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченко А.В.,

Суддів - Спірідонова М.О., Тітова О.М.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участю представників сторі:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - Гундар Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд визнати незаконними та скасувати накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 року № 126-дс, від 29.12.2015 року № 164-дс, від 02.11.2015 року № 833 та від 01.12.2015 року № 960.

Позивач вважає, що зазначені накази Державної фіскальної служби України є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем трудового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що вказані накази повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Наказом Державної фіскальної служби України від 15.06.2015 року № 1633-о позивача було призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС України у Харківській області.

Встановлено, що до часу видання оспорюваних наказів позивач дисциплінарних стягнень за період служби в органах податкової міліції не мав. Має спеціальне звання полковника податкової міліції.

23 жовтня 2015 року під час проведення оперативної наради за підсумками діяльності у січні-вересні 2015 року, в якій він брав участь, протоколом цієї наради було визнано неналежною координацію роботи податкової міліції у Харківській області та зобов`язано відповідальних осіб провести службове розслідування стосовно позивача.

З наданих до матеріалів судової справи доказів вбачається, що Наказом ДФС України № 833 від 02.11.2015 року було призначено комісію для проведення службового розслідування та відсторонено позивача від посади. Службове розслідування проводилось за період з червня 2015 року по жовтень 2015 року. Підставою проведення було зазначено протокол оперативної наради, на який посилається позивач. За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ № 126-дс від 08.12.2015 року, яким накладено ДФС України дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді суворої догани.

01.12.2015 року відповідачем також було видано наказ № 960, яким з підстав неналежної координації роботи структурних підрозділів було призначено комісію з проведення другого службового розслідування з 03 грудня по 02 січня 2016 року.

Згідно наданим суду наказам Головного управління ДФС у Харківській області № 168 від 17.06.2015 року, № 185 від 01.07.2015 року, № 234 від 28.07.2015 року, № 270 від 27.08.2015 року та № 305 від 05.10.2015 року відповідно до встановленого розподілу обов'язків між керівниками Головного управління ДФС у Харківській області обов'язок щодо забезпечення виконавчої дисципліни та координацію роботи структурних підрозділів було покладено на інших осіб, а не на позивача.

При дослідженні наданих матеріалів судом встановлено, що членами комісії було проведено службове розслідування без урахування пояснень позивача, що є грубим порушенням принципу об'єктивності при проведенні службового розслідування, який закріплений в ст.2 КАСУ.

Також в ході судового розгляду справи, суд дійшов до висновку про не дотримання відповідачем процедури підготовки та прийняття оскаржуваного розпорядження, з огляду про наступне.

Як встановлено ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Цей припис також відповідає і статті 61 Конституції України., яка встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею вини, її ставлення до виконання своїх обов`язків, тощо. Як вбачається з наданих суду матеріалів сувора догана, а потім і звільнення були застосовані до позивача за одне й те саме порушення службової дисципліни без урахування вищезазначених вимог законодавства.

Суд зазначає, що єдиною законодавчовизначеною підставою для відсторонення особи від виконання повноважень за посадою є проведення стосовно неї службового розслідування.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відсторонення позивача від виконання повноважень за посадою відбулось у період його непрацездатності, що також не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Суд вказує, що стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю. Стаття 49 Конституції України гарантує право на охорону здоров`я та на медичну допомогу .

З аналізу вказаних вище норм обумовлюється висновок про те, що під час непрацездатності осіб, стосовно них не може бути розпочато та проведене службове розслідування, а відтак і не може виникнути підстав для відсторонення таких осіб від виконання повноважень за посадою.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд прийшов до висновку про протиправність наказів ДФС України № 126-дс від 08.12.2015 та №164-дс від 29.12.2015 року.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними та скасувати накази від 02.11.2015 року № 833 «Про проведення службового розслідування» та від 01.12.2015 року № 960 «Про проведення службового розслідування».

Дослідивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказані накази не мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача, а тому не порушують його права, не мають ніяких правових наслідків, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень лише частково довів правомірність винесених наказів.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 року №126-дс та від 29.12.2015 року №164-дс.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови в повному обсязі апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21 січня 2016 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді О.М. Тітов

М.О. Спірідонов