Постанова № 55104595, 18.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 р. Справа № 804/14294/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Пасічнику Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2015/200046/1 від 12.03.2015 року про коригування митної вартості товару; визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00083 від 12.03.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що виконуючи обов'язки учасника зовнішньоекономічних відносин, ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" 12.03.2015 року сформував митну декларацію №110100000/2015/205113 та надав її до Дніпропетровської митниці ДФС, для здійснення оформлення товару у митному відношенні, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом. Позивач, не погоджується з винесеними відповідачем карткою відмови в митному оформленні товару та рішенням, оскільки вважає, що відповідачу було надано всі документи і дотримані всі умови, визначені статтею 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом. З огляду на викладене, позивач вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200046/1 від 12.03.2015 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00083 від 12.03.2015 року є протиправними та просить їх скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що 17 вересня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" (Покупець) укладено Контракт №2828-CF/BF на поставку товару з компанією CONSORFRUT, S.L., Іспанія (Продавець), згідно п.1.1, 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його на умовах зазначених у цьому Контракті. Поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах і по цінам, вказаним в Додатках і Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікації №10 від 05.03.2015 року до зазначеного контракту товар: лимон у кількості 18 818 кг загальною вартістю 9 785,36 USD (0,52 USD/кг). Умова поставки - FCA, Murcia, Spain (Інкотермс-2010). Умова оплати - протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Для здійснення митного оформлення товару, позивачем 12.03.2015 року надані до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію №110100000/2015/205113, з наданням необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом та додаткові документи, а саме:

1) декларація митної вартості з додатковим аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на транспортування до кордону України, витрати на страхування), з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр.4 ДМВ);

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2828-CF/BF від 17.09.2014 та специфікація №10 від 05.03.2015;

3) рахунок-фактура (інвойс) №01151375 від 05.03.2015.

4) транспортні (перевізні) документи:

- договір комісії №1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ «АТБ-маркет» (Комітент) та ТОВ «Будком-форт» (Комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі договори перевезення;

- договір перевезення вантажу №643 від 01.04.2013 року, укладений між ТОВ «АТБ-маркет» (Замовник) та ПП «Транс Логістик» (Виконавець);

- договір про надання транспортних послуг з транспортного обслуговування №14/05/01 від 14.05.2014 року, укладений між ПП «Транс Логістик» (Замовник) та ПП «СТАС» (виконавець);

- CMR №002749 від 05.03.2015 року про перевезення вантажу ПП «Внештранс» з м. Пшеворськ, Польща до м. Дніпропетровськ, Україна (транспортний засіб АА1158ЕЕ/АА5840ХТ);

- заявка на перевезення №Доп від 27.02.2015 року відповідно до якої погоджена вартість перевезення вантажу з м. Мурсія, Іспанія до м. Дніпропетровськ, Україна складає 130 000 гривень;

- рахунок-проформа б/н від 06.03.2015 року, видана ПП «Транс Логістик», відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м. Мурсія, Іспанія до п/п Ягодин автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2 становлять 100 000 грн., експедиторські послуги по всьому шляху слідування - 6 666,67 грн. без ПДВ;

- калькуляція витрат на доставку вантажу №2 від 06.03.2015 року, відповідно до якої транспортні витрати від м. Мурсія, Іспанія до пункту перетину кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 106 666,67 грн.;

- заява на страхування №125 від 06.03.2015, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 334,81 грн., та договір на страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року.

Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронних повідомлень проінформував, що в наданих до митного оформлення документах по транспортним витратам містяться наступні розбіжності, а саме:

- шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що у договорі комісії № 1209/7 від 12.09.2014 передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму, поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньо-економічного контракту №10 від 05.03.2015 та специфікації до договору комісії №10СО від 05.03.2015р. не піддаються розрахунку згідно комісійної винагороди у розмірі 0,2%. Даний факт дає підстави вважати про не включення до митної вартості товару всіх складових;

- у заяві страхування від 06.03.2015 року №125 вказано вагу брутто 21119 кг, у декларації країни відправлення від 06.03.2015 року зазначено 20126 кг.

Відповідач вказав на необхідність надання в 10-ти строк денний наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару та інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, Митним Кодексом України чітко визначений перелік документів, який митний орган може додатково витребувати у декларанта. Також встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право витребування додаткових документів.

Такою умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів та зборів.

Митний орган зазначив про необхідність надання наступних документів:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації виробника товару;

- інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що позивачем було надано митному органу прайс-лист виробника від 05.03.2015 року, комерційну пропозицію виробника від 20.02.2015 року.

Судом також встановлено, що позивачем не було надано митному органу виписку з бухгалтерської документації через те, що оплата за товар відповідно до умов контракту відбувається протягом 10 днів від дати митного оформлення, тому на момент митного оформлення виписку з бухгалтерської документації надати було неможливо, оскільки в бухгалтерському обліку ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" на момент митного оформлення ще не відбулись зміни: товар не оприбутковано, оплата не відбулась.

Позивач також зазначає про неможливість подання інформації біржових організацій про вартість імпортованих товарів, оскільки вони за міжнародними торговими звичаями не є біржовими, та вважає, що митним органом були свідомо витребувані документи, які не могли бути в наявності у позивача та які не підтверджують митну вартість товару, отже і не могли бути умовою для визнання заявленої позивачем митної вартості.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення № 110100000/2015/200046/1 від 12.03.2015р. про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за методом 6 в розмірі 0,95 Євро/кг.

Митний орган у рішенні про коригування митної вартості прийняв за основу визначення митної вартості раніше оформлену МД №209120000/2015/802657 від 27.01.2015 року.

Відповідач оформив та надіслав декларанту електронним повідомленням картку відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2015/00083 від 12.03.2015р.

Для того, щоб відповідач здійснив митне оформлення товару та випустив його у вільний обіг (з метою уникнення збитків, які могли виникнути через затримку митного оформлення товару, викликану незгодою позивача з визначеною відповідачем митною вартістю товару), позивач сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надав відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць (підтвердженням вищезазначеної сплати митних платежів та надання фінансової гарантії є факт здійснення відповідачем митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією № 110100000/2015/205124 від 12.03.2015р.

Суд вважає доводи відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Так, щодо не включення позивачем до митної вартості товару всіх складових, відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014, яким передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, тоді як вартість товару позивача у специфікації до зовнішньоекономічного контракту №10 від 05.03.2015 та специфікації до договору комісії №10СО від 05.03.2015р. не піддаються розрахунку згідно комісійної винагороди у розмірі 0,2% - суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "а" п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, - комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Однак відповідно до договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. комісійна винагорода сплачується ТОВ "АТБ - маркет" (комітентом) на користь позивача (комісіонера), тобто позивач не несе жодних витрат на сплату цієї комісійної винагороди, оскільки є її отримувачем, а не її платником.

Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що комісійна винагорода за договором комісії № 1209/7 від 12.09.2014р. не може і не повинна включатись до митної вартості товару, а отже, доводи відповідача про необхідність включення цієї комісійної винагороди до митної вартості товару, незрозумілість того, чи здійснено таке включення, та документальне не підтвердження декларантом числових значень складових частин митної вартості товару суперечать положенням Митного кодексу України та є не обґрунтованими.

Щодо розбіжностей у вазі товару, зазначеній у декларації відправника та заяві на страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, позивачем в позовні заяві було надано пояснення, що в заяві на страхування №125 від 06.03.2015 року було помилково вказано вагу брутто. В свою чергу, ціна, що підлягає сплаті за оцінюваний товар базується на вартості одного кілограму ваги нетто.

Таким чином, суд приходить до висновку, що помилка в заяві на страхування жодним чином не впливає на визначення митної вартості оцінюваного товару.

Також, у відповідності до ч.8, 9 ст. 55 МКУ, протягом 80-ти днів позивачем до відповідача було надано лист заяву №1/05-1 від 25.05.2015 року щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішення про коригування митної вартості № 110100000/2015/200046/1 від 12.03.2015р. з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: платіжні документи про оплату постачальнику за партію товару; переклади митної декларації країни - відправника, інвойсу, сертифікату про походження, фіто санітарного сертифікату; лист від уповноваженого банку щодо підтвердження факту розрахунку за контрактом, специфікацією, інвойсом; виписка з бухгалтерської документації.

Відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Проте, за результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача у листі №1284/10/04-50-25-02 від 29.05.2015 року.

При відмові у скасуванні рішення відповідач крім підстав, що зазначалися в рішенні про коригування митної вартості товару, послався на наступні обставини: 1) міжнародними комерційними термінами «Інкотермс-2010» не передбачена можливість укладання договорів перевезення товару іншою особою ніж покупець; 2) відсутність документів про вартість перевезення від третіх осіб, залучених до перевезення 3) неможливість ідентифікувати платіжні документи із ввезеними партіями товару.

Щодо можливості укладання договору перевезення комітентом у відповідності із договором комісії та міжнародними комерційними термінами «Інкотермс-2010» суд зазначає наступне .

Відповідно до умов укладеного покупцем - ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року з ТОВ "АТБ-маркет" (Комітент) ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" (Комісіонер) зобов'язується за винагороду укласти від свого імені відповідні договори та здійснити за рахунок та в інтересах комітента зовнішньоекономічні угоди купівлі-продажу.

Пунктом 3.5. зазначеного договору комісії також встановлено, що Комітент (ТОВ "АТБ-маркет") вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях).

Отже, позиція відповідача, що ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" не мало право здійснювати організацію перевезення суперечить умовам договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року.

Відповідно до Міжнародних комерційних термінів "Інкотермс-2010" умова FCA передбачає такі зобов'язання:

- продавця: надати товар та комерційний рахунок (інвойс) відповідно до контракту (договору) купівлі-продажу; передати товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місті. У продавця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування та перевезення товару;

- покупця: оплатити ціну товару відповідно до контракту купівлі-продажу; укласти контракт (договір) перевезення товару з названого місця поставки.

У вступі до Міжнародних комерційних термінів "Інкотермс-2010" "Пояснення термінів, які використовуються в правилах Інкотермс 2010" зазначається наступне: "Як і у правилах Інкотермс 2000, обов'язки продавця та покупця представлені у дзеркальному вигляді, відображаючи у колонці А - обов'язки продавця в колонці В - обов'язки покупця. Ці обов'язки можуть виконуватися особисто продавцем чи покупцем, а іноді, відповідно до умов контракту (договору) чи закону, що застосовується, через посередників, таких як перевізники, експедитори чи інші особи, призначені продавцем чи покупцем для виконання конкретних завдань.

Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов'язані із поставкою товару від продавців до покупців. Правилами Інкотермс врегульоване розподілення взаємних зобов'язань виключно між продавцем та покупцем. Якщо відповідно до визначеної сторонами договору умови постачання Інкотермс, певне зобов'язання покладено на одну сторону договору, відповідно, цього зобов'язання немає у іншої сторони.

Отже, обов'язок укладання договору перевезення за умовою FCA за рахунок покупця перш за все говорить про відсутність обов'язку нести витрати на перевезення у продавця, але не забороняє покупцю організувати перевезення товару через залучення інших осіб, зокрема, і на підставі відносин комісії.

Таким чином, посилання відповідача на те, що надання позивачем перевізних документів, які укладені іншим підприємством ніж позивач, не передбачено правилами Інкотермс, не відповідає як самим правилам Інкотермс так і нормам цивільного законодавства, що регулюють відносини комісії, тим більше, що відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено, що позивач не надав "належні" перевізні документи, або будь-які підстави для їх неприйняття.

Щодо відсутності необхідності надання документів про вартість перевезення від третіх осіб, залучених до перевезення - суд зазначає наступне.

Так, позивачем до митного оформлення надані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме:

- заявка на перевезення № Доп від 27.02.2015 року відповідно до якої погоджена вартість перевезення вантажу з м. Мурсія, Іспанія до м. Дніпропетровськ, Україна складає 130 000 грн.;

- рахунок - проформа б/н від 06.03.2015, видана ПП "Транс Логістик" (відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м. Мурсія, Іспанія до п/п Ягодин автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_2 становлять 100 000 грн., експедиторські послуги по всьому шляху слідування - 6 666,67 грн. без ПДВ);

- калькуляція витрат на доставку вантажу № 2 від 06.03.2015 року, відповідно до якої транспортні витрати від м. Мурсія, Іспанія до пункту перетину кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 106 666,67 грн.

Згідно пунктів 1.3.1. та 1.3.2 Договору перевезення вантажу №643 від 01.04.2013, укладеного між ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" та ПП "Транс Логістик" виконавець забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організує перевезення вантажу територією України та іноземних держав, залучає транспортні засоби та забезпечує їх подачу в порти, на залізнодорожні станції, термінали інші об'єкти.

Зункт 3.1. цього договору визначає порядок визначення клієнтом та виконавцем вартості послуг, як суми послуг третьої особи та експедиційної винагороди. Результатом цього визначення є заявка на перевезення, у якій відповідно до п. 1.4. вказаного договору зазначається погоджена сторонами вартість перевезення.

Заявка на перевезення, як кінцевий документ, що містить числову інформацію щодо вартості перевезення разом із рахунком - проформою були надані митному органу під час митного оформлення.

Отже, за наявності погодженої сторонами договору вартості послуг перевезення, визначеній у заявці, митному органу не потрібно додатково розраховувати вже визначену суму та витребовувати додаткові документи третіх осіб.

За таких обставин, є необґрунтованим посилання митного органу щодо неможливості розрахунку транспортної складової без надання документів про вартість послуг від всіх осіб, з якими укладені договори перевезення.

ПП "Транс Логістик", як особа, що відповідно до умов договору перевезення №643 від 01.04.2013р. організувала та здійснила перевезення шляхом залучення третіх осіб та, яка набула право на отримання плати за послуги з перевезення по всьому маршруту руху, включаючи комісійну винагороду, мала право на здійснення розподілення вартості послуг до пункту перетину кордону (м. Ягодин) та по території України.

Отже, рахунок - проформа від 06.03.2015 є документом, що виданий на підставі погодженої заявки на перевезення, містить інформацію щодо вартості витрат до кордону та експедиційної винагороди, а також ідентифікуючу інформацію з оцінюваною партією товару (маршрут руху та номер транспортного засобу, що зазначений в CMR № 002749 від 05.03.2015).

Таким чином, позивачем в повному обсязі виконані вимоги частини 2 статті 53 Митного кодексу України щодо надання на підтвердження вартості витрат на перевезення товару транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо неможливості ідентифікувати платіжні документи із ввезеними партіями товару.

На підтвердження оплати митному органу було надано платіжне доручення №23 від 05.05.2015р. на суму 9 785,36 євро з призначенням платежу - оплата за продукти харчування за контрактом № 2828-CF/BF від 17.09.2014 року, заяву №23 від 05.05.2015р. про купівлю іноземної валюти у сумі 9 785,36 євро та лист Дніпропетровського відділення «Альфа Банк» від 19.05.2015 року №45743-150-05 про те, що підставою для купівлі іноземної валюти в сумі 9 785,36 євро була митна декларація №110100000/2015/205124 від 12.03.2015 року, контракт №2828-CF/BF від 17.09.2014 на постачання продукції, специфікація №10 від 05.03.2015 року.

12.05.2015 року зазначені кошти були перераховані компанії «Consorfrut S.L.», Іспанія у повному обсязі згідно платіжного доручення №23 від 05.05.2015 року.

Таким чином, твердження відповідача, що подані платіжні документи не дозволяють митному органу ідентифікувати їх із товаром, митне оформлення якого здійснювалося, є необґрунтованими.

Окрім того, суд зазначає, що порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 - 3 статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в митного органу наявна інформація про те, що ідентичний товар, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.

Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом в розмірі 0,95 євро/кг та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Подані ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною Контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу, другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних, після основного методів визначення митної вартості товарів.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362.

Представником відповідача не надано достатніх доказів того, що подані ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів, відомості щодо їх ціни та використати основний метод визначення митної вартості за ціною контракту.

Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "БУДКОМ-ФОРТ" до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару і картку відмови у митному оформленні товарів.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКОМ-ФОРТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2015/200046/1 від 12.03.2015 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00083 від 12.03.2015 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська