Постанова № 55103166, 20.01.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Васильєва Ірина Анатоліївна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року справа №805/3542/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., Жаботинської С.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 805/3542/15-а за позовом ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення документів № 04-25/2287 від 29.07.2015 року; визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області спрямовані на відмову виконати судові рішення у адміністративній справі 2а-3/11; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати рішення Приморського районного суду м. Маріуполя (Харківського апеляційного адміністративного суду) у адміністративній справі 2а-3/11, а саме: стягнути з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1, 1460,96 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1460,96 грн.; встановити для Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області строк для виконання судових рішень у адміністративній справі 2а-3/11; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області у встановлений судом строк надати до суду звіт про виконання судових рішень у адміністративній справі 2а-3/11; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області сплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми у разі пропущення для сплати трьохмісячного строку з дня надходження до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області заяви ОСОБА_2. від 27.07.2015 року. (а.с. 4-11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про відмову у виконанні рішення суду № 2а-3/11 та повернення документів від 29.07.2015 року № 04-25/2287. Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі 2а-3/11 за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування Рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28.07.2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_2 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн, та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. (а.с. 76-78).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилався на те, що ним були розглянуті заяви ОСОБА_2 від 30 червня 2015 року та 27 липня 2015 року про виконання рішення Приморського районного суду, шляхом стягнення на її користь судового збору за вказаним рішенням, проте УДКСУ у м. Маріуполі двічі були прийняті рішення про повернення ОСОБА_2 документів, оскільки остання з метою виконання рішення суду для здійснення безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями, у порушення пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників» не надіслала (не направила) на адресу УДКСУ у м. Маріуполі в установлений спосіб копії документів, які необхідні для виконання вказаних рішень, а саме: оригінал, або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції, тощо), який підтверджує перерахування коштів до державного бюджету у сумі 1 352,61 грн., та до місцевого бюджету у розмірі 1 460,96 грн., а з наданих ОСОБА_2 квитанцій № 2 від 25 квітня 2012 року та № 35 від 23 січня 2012 року управлінням встановлено, що кошти у сумі 54,70 грн. та 53,65 грн., вказані у даних квитанціях перераховані на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, який відкрито в управлінні Казначейської служби у Калінінському районі м. Донецька Донецької області, у зв'язку з чим апелянт не може перерахувати дані кошти, тому позивачу було роз'яснено, що згідно з пунктом 17 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень до бюджету, подають до органу казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені в пункті 6 цього порядку, крім випадків передбачених пунктом 23 цього порядку. До того ж, відповідно до пункту 19 цього Порядку, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином апелянт вважає, що жодним чином не позбавив ОСОБА_2 права на примусове виконання рішення суду, не відмовляв у прийнятті заяви про виконання судового рішення, а лише зазначив (з посиланням на вимоги чинного законодавства) про необхідність надання документів, вказаних у порядку, а також зазначив про необхідність звернення стягувача до належного органу. З урахуванням викладеного апелянт просив суд розглянути справу за його відсутності, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю (арк. справи 83-91).

Позивач до судового засідання не з'явилась, але була повідомлена судом про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином (арк. справи 111).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням викладеного, на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було задоволено частково судова колегія з врахуванням роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

16 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області винесено постанову по справі № 2-а/3/11 за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування Рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28 липня 2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому, як вбачається із резолютивної частини постанови, окрім інших вимог, на користь позивачки стягнуто судові витрати у сумі 7 286,37 грн. (арк. справи 13-14).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року частково скасовано постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2014 року у справі № 2-а/3/11, у тому числі в частині розподілу судових витрат на користь ОСОБА_2, а саме, постановлено стягнути з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_2 1 460,96 грн. у відшкодування судових витрат та з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 460,96 грн. у відшкодування судових витрат (арк. справи 15-21).

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили 18 лютого 2015 року, з урахуванням чого ОСОБА_2, як стороні, на користь якої присуджені судові витрати, Приморським районним судом м. Маріуполя 16 червня 2015 року видано два виконавчі листи по даній адміністративній справі про стягнення судових витрат з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у сумі 1 460,96 грн. (арк. справи 23), та з Державного бюджету України у сумі 1 460,96 грн. (арк. справи 22).

30 червня 2015 року позивач звернулась до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області із заявами про виконання рішення в адміністративній справі № 2а-3/11, шляхом перерахування на її розрахунковий рахунок наведених вище сум судових витрат у загальному розмірі 2 921,92 грн., з яких на її користь з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у сумі 1 460,96 грн., та з Державного бюджету України у сумі 1 460,96 грн.

При цьому, до вищевказаних заяв ОСОБА_2 надано вказані виконавчі листи по наведеній вище справі (арк. справи 24, 25).

03 липня 2015 року УДКС у м. Маріуполі листом № 04-25/2057 та № 04-25/2058 повернуло заявникові документи з роз'ясненням про надання ОСОБА_2 у відповідності до пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників» окрім поданої заяви та доданих до неї виконавчих листів - копій документів, які необхідні для виконання вказаних рішень, а саме: копій судових рішень, за якими на користь ОСОБА_2 стягуються кошти, а також оригінал, або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції, тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (арк. справи 26-27).

27 липня 2015 року позивач повторно звернулась до управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької із заявою про виконання рішення в адміністративній справі № 2а-3/11 із додаванням до відповідної заяви: копій судових рішень, за якими на її користь стягуються судові витрати, та копії усіх документів, у тому числі розрахункових документів, квитанцій та інших розрахункових документів, які на думку заявника підтверджували справляння судових витрат, які підлягають відшкодуванню за виконавчими листами, виданими на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі № 2-а/3/11 (арк. справи 28 - 45).

29 липня 2015 року управлінням Державної казначейської служби України у м. Маріуполі листом № 04-25/2287 повернуто документи з роз'ясненням, що до заяви не надано оригіналів або копій розрахункових документів, які підтверджують перерахування коштів до відповідного бюджету (арк. справи 46-47).

Не погодившись із таким рішенням позивач звернулась до суду першої інстанції з вказаним позовом.

Спірним питанням на стадії апеляційного провадження є перегляд судом апеляційної інстанції правомірності визнання судом першої інстанції протиправності дій управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо відмови у виконанні рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 та повернення документів листом від 29 липня 2015 року № 04-25/2287, а також зобов'язання відповідача виконати рішення від 18 лютого 2015 року по наведеній вище справі.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - Порядок № 845).

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 17 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Пунктом 6 Порядку № 845, визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 24 наведеного порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Таким чином, з наведеного вбачається, що основним засобом стягнення на користь позивачки за рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн. та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн. судових витрат, є подання позивачкою до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Так, як вбачається із листа УДКСУ у м. Маріуполі від 29 липня 2015 року про повернення стягувачу документів, у порушення пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників» ОСОБА_2 не надіслала (не направила) на адресу УДКСУ у м. Маріуполі в установлений спосіб копії документів, які необхідні для виконання вказаних рішень у відповідності до пункту 6 Порядку № 845, а саме: оригінал, або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції, тощо), який підтверджує перерахування коштів до державного бюджету у сумі 1 460,96 грн., та до місцевого бюджету у розмірі 1 460,96 грн., а з наданих ОСОБА_2 квитанцій № 2 від 25 квітня 2012 року та № 35 від 23 січня 2012 року управлінням встановлено, що кошти у сумі 54,70 грн. та 53,65 грн., вказані у даних квитанціях перераховані на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, який відкрито в управління Казначейської служби у Калінінському районі м. Донецька Донецької області.

При цьому, як зазначив апелянт, а також вбачається із даного листа УДКСУ у м. Маріуполі жодним чином не позбавило ОСОБА_2 права на примусове виконання рішення суду, та не відмовляло позивачці у прийнятті заяви про виконання рішення суду, а лише зазначило додати документи, перелічені у пункті вказаного 6 Порядку № 845, оскільки дані документи є невід'ємною частиною для безспірного списання коштів.

З урахуванням викладеного, а також перевірених судом апеляційної інстанції обставин справи, які стали підставою для винесення судом першої інстанції рішення про часткове задоволення вимог, колегія суддів не може погодитись із вимогами про визнання судом першої інстанції протиправними дій управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про відмову у виконанні рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 та повернення документів листом від 29 липня 2015 року № 04-25/2287, оскільки наведені обставини на думку суду апеляційної інстанції не знайшли своє документальне підтвердження та підтвердження фактичними обставинами справи в частині того, що лист відповідача від 29 липня 2015 року про повернення позивачці для дооформлення заяви шляхом приєднання відповідних документів перешкоджає виконанню рішення суду, шляхом отримання належних їй судових витрат.

До того ж колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем винесено рішення саме про повернення ОСОБА_2 документів, а не про відмову у виконанні рішення суду № 2а-3/11, таким чином із встановлених судом апеляційної інстанції обставин не вбачається протиправності дій управління спрямованих на відмову виконати судове рішення.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виконати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 то в цій частині колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, оскільки станом на час розгляду даної адміністративної справи у суді першої та суді апеляційної інстанції останнє залишається не виконаним, що порушує права та інтереси позивача у відповідності до чинного законодавства, оскільки єдиним засобом захисту порушеного права позивача є виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11 за яким на користь позивача стягнуто судові витрати з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн. та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що, якщо судове рішення щодо перерахування коштів є незрозумілим, або є інші причини, які затягують процес виконання рішення, шляхом стягнення на користь стягувача відповідних коштів, орган казначейства у відповідності до підпункту 1 пункту 11 Порядку № 845 може відкласти безспірне списання коштів та звернутись до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи з заявою про зміну порядку і способу його виконання. Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що відповідно до мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року суми судових витрат які підлягають стягненню з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області (1460,96 грн.) та з Державного бюджету України (1460,96 грн.) на користь ОСОБА_2 містять не тільки судовий збір, а й витрати пов'язані з розглядом справи (витрати та правову допомогу, витрати сторін, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати на проведення судових експертиз).

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача виконати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 2а-3/11, оскільки станом на час розгляду даної адміністративної справи вказане рішення залишається не виконаним. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, оскільки висновок суду в частині визнання протиправними дії УДКС України у м. Маріуполі щодо відмови у виконанні рішення суду 2а-3/11, не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового. Отже апеляційна скарга Управління державної казначейської служби України в м. Маріуполі Донецької області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 805/3542/15-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі № 805/3542/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасування рішення Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про повернення документів № 04-25/2287 від 29.07.2015 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі №2-а/3/11 за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Маріупольської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування Рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 142 від 28.07.2010 року, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_2 з місцевого бюджету м. Маріуполя Донецької області у розмірі 1 460,96 грн., та з Державного бюджету України у розмірі 1 460,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Постанова прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв