Ухвала суду № 55103133, 19.01.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року справа №805/1128/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Василенко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 805/1128/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лока" про стягнення кошштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 18093,13грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач, податковий орган) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лока» (далі - відповідач, товариство, підприємство) про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 18093,13 грн. (арк. справи 3-4).

Постановою суду першої інстанції від 15 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено з підстав проведення антитерористичної операції на території, на якій підприємство здійснює діяльність (арк. справи 53-55).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення заборгованості із земельного податку.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. справи 58).

Апелянт зазначає, що у підприємства існує обов'язок сплачувати орендну плату за землю.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лока», є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 19374690, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6), перебуває на обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 10 лютого 1993 року за № 628 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5-6).

Відповідачем 10 лютого 2014 року надано до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 62825,01 грн., щомісячно до сплати - 5235,42 грн. (а.с. 12-13).

Відповідачем 16 жовтня 2014 року надано до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області уточнюючу декларацію з земельного податку за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку - 25401,40 грн., щомісячно до сплати - 2116,78 грн., з урахуванням уточнень (а.с. 10-11).

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією підтверджено визначення відповідачем зобов'язань з земельного податку в загальній сумі 25401,40 грн. за звітний період 2014 рік. Зазначене зобов'язання не було сплачене в повному обсязі у встановлені Податковим кодексом України строки (а.с. 10-11).

В результаті несплати грошового зобов'язання відповідачу була нарахована пеня в розмірі 582,11 грн. за вимогами статті 129 Податкового кодексу України, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с. 18).

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку за звітний період 2014 рік (квітень-грудень) та пені у загальному розмірі 18093,13 грн.

За приписами підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що податковою інспекцією сформовано податкову вимогу № 2853-25 форми «Ю» (арк. справи 14), яка отримана представником підприємства 8 жовтня 2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи (а.с. 14).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з земельного податку та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та ПКУ вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України "Урядовий портал".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Колегія суддів зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів зокрема належать м. Словянськ Донецької області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що міститься в матеріалах справи, місцезнаходження відповідача: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Чубаря, буд. 3.

Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, тобто вказаний закон регулює правовідносини у сфері справляння земельного податку на час проведення антитерористичної операції, яка почалася у квітні 2014 року.

Отже, посилання апелянта на наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за землю є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 805/1128/15-а - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

Л.А. Василенко