Постанова № 55103082, 20.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2016 року № 826/16927/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа:Національного банку України Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»провизнання бездіяльності протиправною, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, в якому просить визнати бездіяльність Національного банку України протиправною щодо ненадання необхідної інформації на запит ОСОБА_1 від 20 липня 2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не надано позивачу відповідь на запитувану інформацію в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Вважає, що позивачу за результатом розгляду запиту було надано всю наявну інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку, із зазначенням причин такої відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

06.02.2006 року ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/0049/74/45162, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 50 200,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 06.02.2026 року з оплатою процентної ставки 12,5 річних.

Позичальник стверджує, що право власності на 50 200,00 доларів США від банку до нього не перейшло, валютний рахунок на який зазначені кошти поступали на ім'я позивальника не відкривався, заявки на конвертацію 50 200,00 доларів США в грошову одиницю України позичальник не подавав, заяви про перерахування цих коштів на оплату будівництва квартири не подавалися.

Банк стверджує, що валютні кошти були перераховані на валютний рахунок відкритий на ім'я позивальника.

Позивач звернувся до Національного банку України із запитом на інформацію від 20.07.2015 р., в якому просив повідомити чи подавалася заява на Міжбанківську валютну біржу ПАТ «Райффайзен банк Аваль»; чи надходила заявка від 06.02.2006 р. про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 50 200,00 доларів США від заявника через Банк і купівлю української гривні.

За результатами розгляду запиту, Національним банком України було надано відповідь від 30.07.2015 р. № 40-030003/53690.

Вважаючи, що надана відповідь відповідача вичерпно не розкриває затребувану позивачем інформацію, позивач звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року N 679-XIV (надалі - Закон N 679-XIV) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Позивач у своєму запиті від 20.07.2015 року просив повідомити «чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»; чи надходила заявка від 06 лютого 2006 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 50 200,00 доларів США від Заявника через Банк і купівлю української гривні».

За результатом розгляду вказаного запиту Національний банк України листом від 30.07.2015 №40-03003/53690 повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про те, що за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України 06.02.2006 було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню АППБ «Аваль» (з 25.09.2006 -AT «Райффайзен Банк Аваль») на міжбанківському валютному ринку України.

Також було повідомлено заявника про те, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України, зокрема, на зазначену в запиті дату, відсутня.

Відсутність у Національного банку України запитуваної інформації щодо заявок клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України обумовлена наступним.

Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (далі - Положення № 281).

Пунктом 4 розділу І Положення №281 визначено, що міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком України, а також Національним банком України і його клієнтами.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення № 281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що дає право на торгівлю іноземною валютою.

Суб'єкт ринку має право виступати на міжбанківському валютному ринку України як покупець та/або як продавець кожного виду іноземної валюти Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34.

Таким чином, фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

Відповідно до пункту 29 розділу І Положення № 281 в редакції, що діяла в 2006 році, суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком України договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (в редакції, що діяла у 2006 році), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Наразі підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України - це комплекс організаційно-технічних засобів, який забезпечує підтвердження договорів (угод) про купівлю-продаж іноземної валюти й банківських металів за гривні протягом часу, що встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод заявку на участь у Системі підтвердження угод.

Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти заявка має містити інформацію за кожним видом валют про суму операції (у тому числі продаж коштів, які були куплені в клієнтів протягом операційного дня), а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.

Таким чином, інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб -клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) не відображається (не відображалася).

Крім того, у відповіді на інформаційний запит позивача Національним банком України зазначено, що відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Національного банку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вищевказаного інформаційного запиту надано позивачу наявну інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку (із зазначенням причини відсутності такої інформації).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо він не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на постанову Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281, якою затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою та Правила функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами (надалі - Правила).

При цьому позивач посилається на абзац другий п. 2.5 гл. 2 Правил, який був внесений до Правил згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.05.2007 № 156 та набрав чинності з 16.07.2007.

Водночас позивач запитував у Національного банку України інформацію «чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»; чи надходила заявка від 06 лютого 2006 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 50 200,00 доларів США від Заявника через Банк і купівлю української гривні».

Таким чином, у 2006 році абзац 2 п. 2.5 гл. 2 Правил не діяв, а тому посилання на нього Позивачем є безпідставним.

Також безпідставним є посилання позивача на п. 3 гл. 1 розділу IV Положення №281, оскільки на момент укладення позивачем кредитного договору (06.02.2006) такі пункт та глава були відсутні.

Розділом IV Положення № 281 у редакції, що діяла на момент укладення позивачем кредитного договору (06.02.2006), визначалася відповідальність суб'єктів ринку за порушення цього Положення.

Наразі розділом IV Положення № 281 визначений порядок оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів і заяв про продаж іноземної валюти або банківських металів та їх виконання.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Положення № 281 клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 - 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

Таким чином, заяви про купівлю/продаж іноземної валюти подаються клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України.

Враховуючи зазначене, посилання позивача на Положення (із наданням зразка заяви про купівлю іноземної валюти), як на підставу своїх позовних вимог, є необґрунтованим та безпідставним.

Дослідивши фактичні обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність наданої відповіді, водночас позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О.Іщук

Судді: І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко