Постанова № 55103070, 20.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2016 року № 826/20789/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до третя особа:Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Черевань Наталія Володимирівнапроскасування постанови в частиніВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" з позовом до Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ, третя особа: Черевань Наталія Володимирівна в якому просило:

- скасувати постанову ДВ-9, АА №648255 від 15.02.2010 року видану Першим Київським ВДВС Одеського МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно квартиру, що розташована за адресою : АДРЕСА_1;

- зобов'язати Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна-предмету іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ТОВ "Кей-Колект" на підставі іпотечного договору від 14.03.2007 року.

Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Подав заперечення проти позову, та просив закрити провадження у справі, оскільки для вирішення даного спору встановлено інший порядок судового оскарження.

Третя особа у судове засідання також не прибула, своєї правової позиції стосовно позову суду не повідомила.

У відповідності до приписів статті 55 КАС України та з огляду на дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, судом здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

З урахуванням неявки відповідача та третьої особи, у судовому засіданні 28 грудня 2015 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 березня 2007 року між Черевань Наталією Володимирівною (Позичальник) та ПАТ «УкрСиббанк» (Кредитор) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11127452000, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 25400 доларів США, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

В якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, 14 березня 2007 року між сторонами укладено Іпотечний договір, за умовами якого, Черевань Наталія Володимирівна (Іпотекодавець) передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, обтяження згідно вищевказаного Іпотечного договору було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року.

Також, 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. було посвідчено договір відступлення права вимоги, у зв'язку з укладенням між Цедентом (ПАТ «Укрсиббанк») та Цесіонарієм (ТОВ «Кей-Колект») договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року.

На виконання Договору факторингу № 1, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» 12 грудня 2011 року був складений Акт приймання-передачі прав вимоги, за умовами якого Клієнт цим передає (відступає) права вимоги Факторові, а Фактор цим приймає права вимоги; Клієнт і Фактор визнають, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акта.

Згідно до умов нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги, Цедент передає, а Цесіонарій приймає право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку № 1 до цього договору, в тому числі і за договором від 14 березня 2007 року № 11127452000.

Під час звернення до нотаріуса, позивачу стало відомо, що на предмет іпотеки - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладено арешт, згідно постанови ДВ-9, АА №648255 від 15 лютого 2010 року виданої Першим Київським ВДВС Одеського МУЮ.

Вважаючи, що ТОВ «Кей-Колект» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, а тому постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, позивач звернуся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Законом України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частинами 1, 3, 4 та 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням змісту ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання здійснюється за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має пріоритет перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Окремо суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки, водночас, статтею 60 Закону N 606-XIV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

З огляду на відсутність протиправних дій відповідача в межах спірних правовідносин, зокрема, щодо винесення постанови про накладення арешту та заборони відчуження на майно третьої особи, суд не вбачає підстав для скасування постанови Київського ВДВС Одеського МУЮ в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Водночас, як було встановлено судом, з моменту укладення Договору іпотеки від 14 березня 2007 року, ПАТ «УкрСиббанк» набуло статусу Іпотекодержателя предмета іпотеки.

У подальшому, з моменту укладення Договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року та Договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12 грудня 2011 року, права вимоги на предмет іпотеки перейшли до ТОВ «Кей-Колект».

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відтак, накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці, в інтересах особи яка не є іпотекодержателем, суперечить приписам ч. 1 ст. 54 Закону № 606-XIV.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону № 606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою зняти арешт не пізніше наступного дня з моменту надходження копії рішення суду, яке набрало законної сили, до відповідного органу державної виконавчої служби.

З метою захисту прав позивача та з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позову в частині зняття арешту з нерухомого майна Черевань Наталії Володимирівни, яке є предметом іпотеки за Договором іпотеки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ТОВ «Кей-Колект» на підставі іпотечного договору від 14 березня 2007 року.

При цьому, суд не вбачає необхідності зобов'язувати Київський ВДВС Одеського МУЮ винести постанову про зняття арешту з предмету іпотеки, оскільки такі дії відповідач зобов'язаний вчинити в силу положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки справи за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт з нерухомого майна яке належить Черевань Наталії Володимирівни - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі Іпотечного договору від 14 березня 2007 року.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати у розмірі 645,54 грн. (шістсот сорок п'ять грн. 54 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський