Ухвала суду № 55103067, 13.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

13 січня 2016 року м. Київ № 826/27184/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Мині І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія»до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції Українипро визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов Є.Ф.;

від відповідача 1: Подлозний А.Ю.;

від відповідача 2: Баранова В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська девелоперська компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судовому засіданні 13.01.2016 р. представником відповідача 2 заявлено клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що відповідач 2 не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважений владно керувати поведінкою, в тому числі позивача, а тому вважає, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, спір, який виник між позивачем та відповідачем, не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі з огляду на його необґрунтованість.

Представник відповідача 1 не заперечував проти закриття провадження у справі.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктами 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи владного суб'єкта.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що оскільки відповідачем 1 у даній справі є суб'єкт владних повноважень, то дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було засновано Міністерством юстиції України наказом від 09.12.1997 р. № 76/5 «Про утворення державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України» та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» від 04.07.1999 № 1272 (у редакції до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 № 424) та є єдиним суб'єктом, який виконує покладені на нього функції щодо технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, оскільки відповідач 2 створений особою публічного права, є єдиним суб'єктом з виконання покладених на нього державною завдань, тому відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про помилковість позиції представника відповідача 2 щодо належності розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, а тому вважає, що в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про закриття провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2016 р.