Постанова № 55102768, 10.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року № 810/2882/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» до Бориспільської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» з позовом до Бориспільської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000182210 повністю, та №0000192210 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 525 582,00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 131 395,61 грн., та повністю.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки від 29.01.2015 № 7/22-01/32054607, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що не отримував безоплатно у власність паливно-мастильні матеріали та, відповідно, не реалізовував такі паливно-мастильні матеріали, а тому відсутні правові підстави для нарахування та сплати зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. У свою чергу, посилання податкового органу в Акті перевірки на безоплатне отримання та подальшу реалізацію паливно-мастильних матеріалів не відповідають дійсності, необґрунтовані та нічим не підтверджені податковим органом.

Крім того, позивач стверджує, що податковим органом в Акті перевірки не встановлено від кого та яким чином було безоплатно отримано паливно-мастильні матеріали та, відповідно, кому, у який період та яким чином у подальшому реалізовано безоплатно отримані паливно-мастильні матеріали.

Позивач стверджує, що відповідно до первинних бухгалтерських та інших документів, які надано позивачем до перевірки, товариством отримано та передано проби паливно-мастильних матеріалів у кількості по 3 дм.куб. палива кожної марки для проведення випробувань з метою складення експертних висновків, які використані для отримання свідоцтв про належність палива до альтернативного, так як позивач, як власник технічних умов, на підставі яких користувачем технічних умов виготовлювались паливно-мастильні матеріали, несе відповідальність перед споживачами за якість такого палива.

Так, позивач наголошує, що не отримував ні на платній, ні на безоплатній основі паливно-мастильні матеріали в кількості:

- паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м.),

- паливо моторне альтернативне А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м.),

- паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м.) та, відповідно, не здійснював і не міг здійснювати реалізацію такого палива, а тому посадовими особами податкового органу в Акті перевірки зроблено помилкові висновки щодо безоплатного отримання паливно-мастильних матеріалів та їх подальшої реалізації у зв'язку з відсутністю на підприємстві таких паливно-мастильних матеріалів, а тому неправомірним є нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

До судового засідання особи, які беруть участь у розгляді справи, не прибули.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав уточнені позовні вимоги та просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (код ЄДРПОУ 32054607) зареєстроване як юридична особа Бориспільською районною державною адміністрацією 22.07.2002р. та перебуває на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з 26.07.2002р. за № 1427-04.

У період з 29.12.2014 по 22.01.2015 на підставі наказу № 11 від 10.12.2014 посадовими особами Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БРСМ-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 29.01.2015 № 7/22-01/32054607, згідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «БРСМ-Нафта»:

- п. 135.4, ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 556 319,00 грн., у т. ч. по періодах:

ІІІ-й квартал 2011 року у сумі 49 456,00 грн.;

2013 рік у сумі 506 863,00 грн.

- пп. 14.1.13, пп. 14.1.31, пп. 14.1.156, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п 199.2 ст. 199 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 691 436 грн., у т.ч. по періодах:

- червень 2011 - 1695 грн.,

- липень 2012 - 362189 грн.,

- серпень 2012 - 35 597 грн.,

- вересень 2012 - 8 592 грн.,

- липень 2013 - 210 764 грн.,

- серпень 2013 - 25 738 грн.,

- вересень 2013 - 11 952 грн.,

- жовтень 2013 - 35 009 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Бориспільською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000192210 та № 0000182210.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на тому, що ТОВ «БРСМ-Нафта» протягом січня-березня 2013 року здійснювало розрахунки та отримувало відповідні акти наданих послуг з ТОВ «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» та ДП «Український НДІ нафтопереробної промисловості «МАСМА» щодо визначення якості палива моторного альтернативного, випробування зразків палива моторного альтернативного, а також оформлення відповідних протоколів та експертних висновків.

Відповідно до здійснених випробувань ДП «Український НДІ нафтопереробної промисловості «МАСМА» складено експертні висновки щодо наявності в паливі ознак альтернативного, які були використані для отримання свідоцтв Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про належність палива до альтернативного.

Оскільки товариством не здійснювалось виробництво зазначеного палива моторного альтернативного (згідно наданих до перевірки документів та відповідних пояснень), перевіркою встановлено безоплатне отримання:

- палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м.),

- палива моторного альтернативного А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м.),

- палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м.),

Так, за даними бухгалтерського обліку по 2 класу рахунків «запаси» перевіркою не встановлено оприбуткування вищезазначених паливно-мастильних матеріалів. Також не встановлено осіб від яких надійшли паливно-мастильні матеріали.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «БРСМ-Нафта». На порушення пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 ПК України, відповідно до якої інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, занижено суму інших доходів у загальному розмірі 1 333 850 грн. за 2013 рік.

Також відсутність зазначених паливно-мастильних матеріалів відповідно до даних бухгалтерського обліку свідчить, на думку податкового органу, про заниження доходу від реалізації паливно-мастильних матеріалів. На порушення п. 135.4 ст. 135 ПК України на загальну суму 1 333 850 грн. за 2013 рік.

У результаті ТОВ «БРСМ-Нафта» порушено:

- п. 188.1 ст. 188 ПК України - занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 266 770 грн. (у т.ч. за січень 2013 року - 177 940 грн. та за березень 2013 року - 88 830 грн.) нарахованого на вартість безоплатно отриманих товарів, а саме - 190 550 л палива моторного альтернативного на загальну суму 1 333 850 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в зв'язку з відсутністю зазначених паливно-мастильних матеріалів відповідно даних бухгалтерського обліку свідчить про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість від реалізації паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 266 770 грн. (у т.ч. за січень 2013 року - 177 940 грн. та за березень 2013 року - 88 830 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України визначено, що даний нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів...

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями п. 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону № 996).

Статтею 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у ст. 1 Закону № 996: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади ociб відповідальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону № 996 відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складенні в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п. 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створенні у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства (підпункт 2.5 пункту 2 Положення № 88).

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових i машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили i доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата i місце складання. зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному i вартісному виразі, посади, прізвища i підписи ociб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції i складання первинного документа.

Згідно Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Оскільки відповідач нарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість виходячи з того, що позивачем було безоплатно отримано та в подальшому реалізовано паливно-мастильні матеріали, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Так, ТОВ «БРСМ-Нафта» у 2011 році розроблено за затверджено у встановленому законодавством порядку технічні умови «Паливо моторне альтернативне» ТУ У 24.6-32054607-001:2010.

Між ТОВ «БРСМ-НАФТА» (Власник) і ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» (Користувач) 01.06.2012 укладено договір про передачу в тимчасове користування технічних умов №01/06-12 (далі - Договір).

Так, судом встановлено, що згідно з п. 1.4 Договору технічні умови надаються для використання їх для виробництва продукції з метою її подальшої реалізації.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідальність за якість продукції, виробленої згідно з технічними умовами, перед третіми особами - споживачами продукції - несе Власник.

Згідно п. 3.6 Договору Користувач несе відповідальність перед Власником за якість продукції, виробленої згідно з технічними умовами.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, щодо його зацікавленості у контролі відповідності виготовленої продукції вимогам Технічних умов, так як саме позивач несе відповідальність за якість продукції перед третіми особами - споживачами такої продукції.

Судом встановлено, що відповідно до положень Договору, протоколу № 2 від 10.01.2013 та протоколу № 3 від 11.02.2013 засідання Наглядової технічної ради зацікавлених сторін щодо замовлення ТОВ «БРСМ-Нафта» експертизи на предмет підтвердження виготовленої продукції Технічним умовам та віднесення такої продукції до альтернативного палива з подальшим отриманням «Свідоцтва про належність», ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» відібрано із належних йому резервуарів проби палива відповідно до акту № 12 про відбирання проби нафти та нафтопродуктів від 16.01.2013 та акту № 50 від 26.02.2013 у кількості по 3 дм. куб., а саме:

- палива моторного альтернативного марки А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м., РГС № 1), відповідно до акту № 12 від 16.01.2013,

- палива моторного альтернативного марки А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м., РГС № 4), відповідно до акту № 12 від 16.01.2013,

- палива моторного альтернативного марки А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м., РГС № 1), відповідно до акту № 50 від 26.02.2013.

Порядок проведення експертизи та видачі свідоцтва про належність врегульовано Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.12.2004 №183 «Про затвердження Порядку проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного» затвердженого відповідно до Закону України «Про альтернативні види рідкого та газового палива» та на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 №1307 «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного».

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів ТОВ «БРСМ-Нафта» отримало протоколи випробувань, експертні висновки та свідоцтва про належність, а саме:

- на паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4380 від 22.01.2013, протоколом випробувань № 14/2-13 від 28.01.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс за визначеними показниками відповідає вимогам ТУ У 24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива зимового типу 2 та експертним висновком РП-См, №4-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного №93;

- на паливо моторне альтернативне А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4379 від 22.01.2013, протоколом випробувань № 14/1-13 від 28.01.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-92 Е-45 Регуляр плюс за визначеними показниками відповідає вимогам ТУ У 24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива зимового типу 2» та експертним висновком РП-См, №3-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного №92;

- на паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4411 від 01.03.2013, протоколом випробувань № 73-13 від 12.03.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс відповідає вимогам ТУУ24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива літнього типу 2» та експертним висновком РП-См, № 13-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного № 100.

Відповідно до здійснених випробувань на замовлення позивача ДП «Український НДІ нафтопереробної промисловості «МАСМА» складено експертні висновки щодо наявності в паливі ознак альтернативного, які були використані для отримання свідоцтва Державного Агентства з енергоефективності та енергозбереження України про належність палива до альтернативного.

Як встановлено судом, ТОВ «БРСМ-Нафта» не отримувало від ТОВ «РосУкренергоХолдінг» виготовлене останнім паливо ні на платній, ні на безоплатній основі в обсягах, зазначених в Акті перевірки, а передало проби виключно для здійснення контролю відповідності виготовленої ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» продукції Технічним умовам, наданим у користування на договірних умовах.

Відповідно до п. 8 Наказу від 10.12.2004 № 183 «Про затвердження Порядку проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного» контрольні зразки палива, на яке видано свідоцтво про належність палива до альтернативного, повинні зберігатись лабораторією, що проводила експертизу, протягом терміну дії свідоцтва про належність палива до альтернативного.

Замовлення послуг з проведення експертизи підтверджується наявними в матеріалах справи листами вих. №16/01/13-ІІ від 16.01.2013 та вих. №13/2/26 від 26.02.2013, а їх виконання актами наданих послуг № 28 від 28.01.2013 та № 218 від 11.03.2013.

Суд зазначає, що відповідно до Акту перевірки (а.с. 23) посадовими особами податкового органу під час перевірки не було встановлено осіб, від яких, на його думку, позивачем отримано паливно-мастильні матеріали. Представником відповідача у судовому засіданні також не надано доказів щодо встановлення осіб, від яких, відповідно до його пояснень, позивачем отримано паливно-мастильні матеріали.

При цьому податковим органом відповідно до Акту перевірки встановлено відсутність паливно-мастильних матеріалів у позивача (а.с. 23). Згідно висновків Акту перевірки такі паливно-мастильні матеріали реалізовано, проте ні в Акті перевірки, ні в запереченнях на позов, відповідачем не вказано осіб, яким реалізовано безоплатно отримані паливно-мастильні матеріали.

Також на підтвердження реалізації паливо-мастильних матеріалів суду не надано будь-яких доказів отримання позивачем коштів від реалізації.

На переконання суду замовлення позивачем послуг з проведення експертизи щодо визначення якості палива моторного альтернативного, випробування зразків палива моторного альтернативного, а також оформлення відповідних протоколів та експертних висновків не може слугувати підставою для висновку про те, що позивачем безоплатно отримано весь об'єм виготовленого палива, з якого відібрано проби.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження безоплатного отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів, також не надано доказів, які б підтверджували їх подальшу реалізацію, натомість в Акті перевірки зазначено про відсутність зазначених паливно-мастильних матеріалів у позивача відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Тобто, відповідач фактично визнав, що у позивача відсутні паливно-мастильні матеріали, які останній начебто безоплатно отримав.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у розпорядженні податкового органу жодних первинних бухгалтерських документів чи інших доказів на підтвердження отримання, зберігання, транспортування, реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів немає.

Суд звертає увагу, що відповідно до Наказу «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 12.01.2011 № 34/18772, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що вказані висновки посадових осіб податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та нічим не підтвердженими.

Зазначені обставини свідчать про недотримання податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, та необґрунтованість висновків про безоплатне отримання паливно-мастильних матеріалів та їх подальшу реалізацію.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що будь-яких доказів безоплатного отримання та реалізації паливно-мастильних матеріалів у кількості та на суму, зазначену податковим органом в Акті перевірки, суду надано не було.

Таким чином, висновки податкового органу про безоплатне отримання паливно-мастильних матеріалів та їх подальшу реалізацію не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу та нічим не підтверджуються, а тому матеріали справи не містять належних доказів щодо правомірності збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, первинні документи, які свідчать про безоплатне отримання паливно-мастильних матеріалів, а також факти їх подальшої реалізації податковим органом в ході проведення перевірки не досліджувались та суду надані не були.

Отже, Бориспільською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 №0000192210 та від 17.02.2015 № 0000182210.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суду не надав та доводів позивача належним чином не спростував.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень обов'язку доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безоплатного отримання паливно-мастильних матеріалів, а також фактів їх подальшої реалізації.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000192210 та від 17.02.2015 №0000182210 є протиправними та підлягають скасуванню в оскаржуваній частині.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (платіжне доручення від 03.07.2015 №1022), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 126, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.02.2015 № 0000192210 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 525 582 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 131 395,61 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.02.2015 № 0000182210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.