Ухвала суду № 55102476, 19.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 р. Справа № 876/11840/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 03 квітня 2013 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив: 1.Визнати протиправною: - порушення ГУ МВСУ у Львівській області вимог ст.ст.8, 19, 68, 124 Конституції України, ст.14 КАС України та невиконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року по справі №К-44801/12; 2.Зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області: - провести донарахування щомісячної доплати від належної суми пенсії належні мені для виплати в листопаді та грудні 2006 року та виплатити належні мені суми; -у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії провести донарахування вихідної допомоги та виплатити належні мені суми; -у зв'язку із зміною суми грошового забезпечення, скласти відповідні документи (грошовий атестат, розрахунки, довідки і т.п.) для перерахунку мені, ОСОБА_1 пенсії та направити дані документи в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, або мені, ОСОБА_1; -у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст.47, 116 Кодексу законів про працю України, тобто невиплату мені належних сум грошового забезпечення на момент звільнення, керуючись ст.117 Кодексу законів про працю України зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити мені середній заробіток за весь період затримки виплати всіх сум, що належать йому від ГУ МВСУ у Львівській області, тобто з 25.12.2006 року по день фактичного розрахунку.

3.На підставі вимог ч.3 ст.2 КАС України в рішенні вказати чи ГУ МВСУ у Львівській області при розгляді його звернення від 08.01.2013 року та при виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року по справі №К-44801/12 діяв: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку."

У судовому засіданні 04.07.2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд: -"у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, нарахованої мені в листопаді 2006 року зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області провести донарахування вихідної допомоги та виплатити належні мені суми; -"у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст.47, 116 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.117 Кодексу законів про працю України, зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити мені середнє грошове забезпечення (винагороду за працю, ст..43 Конституції України) за весь період затримки виплати всіх сум, що належать мені від ГУ МВСУ у Львівській області, тобто з 25.12.2006 року по день фактичного розрахунку ". Позивач уточнені позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позовну заяву - задоволено частково.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суддя в постанові неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: якими нормами Конституції України та Законами України регулювалися права, як працівника органів внутрішніх справ України; суддя не надав доказів що підтверджують обставини, що мають значення для справи, які суддя Львівського окружного адміністративного суду вважає встановленими, а саме: що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб( рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення представника ГУМВС України у Львівській області, що деякі позовні вимоги з якими позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду вже були предметом розгляду у Вищому адміністративному суді України, де 29.08.2012 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України у справі № К-44801/12 постановила, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково та ухвалила визнати незаконними дії Головного управління МВС України у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії у зниженому розмірі без врахування отримуваних ним додаткових видів грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону від 04.04.2006 року, з розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням усіх надбавок з часу призначення йому пенсії за вислугу років.

Отже, судом першої інстанції незаконно прийнято рішення щодо зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, що була нарахована у листопаді 2006 року, провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_1 та виплатити належні йому суми, так як. рішення колегії суддів Вищого адміністративного суду України у справі № К-44801/12 є остаточне і оскарженню не підлягає. Окрім цього, посилання суду на те, що свідок ОСОБА_3 - (бухгалтер Сокальського РВ ГУМВС у Львівській області), яка вказала, що дійсно могла бути різниця в обчисленні доплати від належної суми пенсії позивачу не заслуговує уваги, так як, на запитання представника відповідача ГУМВС чи були включені усі надбавки в грошовий атестат № З від 25.01.2006 року, для призначений ОСОБА_1 пенсії ?, свідок ОСОБА_4 пояснила, що «так, були», а тому можна по різному розцінювати покази свідка ОСОБА_4

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що суд, позитивно оцінюючи доводи позивача щодо зобов'язання відповідача провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_1, вважає, що оскільки, як значиться у п.8 грошового атестату №3 (виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВСУ у Львівській області), останньому була нарахована доплата від належної суми пенсії - 50%, а тому така сума входить у його грошове забезпечення і, відповідно, розмір даної доплати впливає на розмір грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням всіх надбавок, тобто і на суму належної пенсії. Пунктом 18 вказаного грошового атестата визначено, що позивачу була нарахована вихідна допомога, для розрахунку якої брався розмір доплати від належної суми пенсії та у даному випадку, розмір доплати від належної суми пенсії впливає також і на розмір нарахованої вихідної допомоги.

Отож, суд, погоджуючись з позицією позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо другої позовної вимоги (згідно уточненої позовної заяви), то суд вважає, що така задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо) - п.2 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " від 24.12.1999 року №13. Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 25.12.2006 року ОСОБА_1 (капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сокальського районному відділі ГУ МВС України у Львівській області) у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та згідно наказу управління МВС України у Львівській області №442 о/с від 22.12.2006 року, було звільнено з органів внутрішніх справ за станом здоров'я. 26 грудня 2006 року йому була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 592,40 грн. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб " і законодавства, що діяло на той період.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Сокальського районного суду Львівської області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просив зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області здійснити перерахунок і виплату щомісячної доплати за листопад та грудень 2006 року від належної суми пенсії, скласти відповідні документи (грошовий атестат, розрахунки, довідки і т.п.) для перерахунку ОСОБА_1 пенсії та направити дані документи в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, зобов'язати ГУПФУ у Львівській області в десятиденний термін провести перерахунок раніш призначеної пенсії відповідно до ч.3 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (у редакції, чинній у 2005 році), стягнути з ГУПФУ у Львівській області 5 880,00 грн. на відшкодування майнової шкоди та 50 000,00 грн. - моральної шкоди.

Сокальський районний суд Львівської області постановою від 16.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.02.2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишив без змін.

Однак, постановою Верховного суду України від 12.06.2012 року ухвалу Вищого адміністративного суду від 18.02.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Так, 29.10.2012 року Вищим адміністративним судом України було скасовано постанову Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року і ухвалено нове судове рішення, згідно якого позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про проведення перерахунку призначеної пенсії задоволено частково, а саме: визнано незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії у заниженому розмірі без врахування отримуваних ним додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ", в редакції Закону від 04.04.2006 року, з розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням усіх надбавок з часу призначення йому пенсії за вислугу років. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно ч.2 ст.255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені Вищим адміністративним судом обставини у розгляді справи №2а-19/2008 року (Сокальського районного суду Львівської області) мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи і приймаються судом до уваги.

Судом з'ясовано, що на виконання судового рішення від 29.10.2012 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2012 року ВП №35419406 управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного УПФУ у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестата №3, виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВС України у Львівській області.

Як встановлено судом, листом вх.№373/07-45 від 11.01.2013 року Головне УПФУ у Львівській області повідомило позивача, що саме на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року ними проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестата №3, виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВС України у Львівській області.

29.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №35419406.

Представником третьої особи у судовому засіданні також було повідомлено про відсутність в УПФУ коштів на виплату належної позивачу суми пенсії.

У свою чергу, листом вих.№14/Б-1 від 29.01.2013 року, за підписом заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_5, позивачу - ОСОБА_1 було роз'яснено, що оскільки рішення Вищого адміністративного суду України від 29.10.2012 року жодним чином не зобов'язує відповідача до вчинення будь-яких дій, а саме: проведення донарахування щомісячної доплати від належної суми пенсії, проведення донарахування вихідної допомоги, надання нового грошового атестата, тощо, тому йому слід звернутися до управління пенсійного забезпечення військовослужбовців Головного УПФУ у Львівській області з метою вирішення питання щодо правильності нарахування йому пенсійного забезпечення.

Із долучених до матеріалів справи довідок Сокальського РВ ГУ МВС України у Львівській області № б/н, б/д про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1, вбачається, що для виплати щомісячної доплати від належної суми пенсії враховано наступні види грошового утримання: посадовий оклад, оклад по спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (у т.ч. 100% надбавка, о. умови служби, безперервна служба, за роботу з таємними документами, премія).

За даними грошового атестату №3, розмір грошового забезпечення позивача складається з: посадового окладу, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 30%, 100 відсоткова надбавка, за особливі умови служби 50%, 15% режим таємності, доплата від належної суми пенсії 50%, безперервна служба 50%, премія 33,3%.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб " від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно ст.3 Указу Президента України від 04.10.1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ ", надано право керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що видаються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована, а також преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого складу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами .

Окрім цього, суд відхиляє клопотання відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, у зв'язку із наступним.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод ", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Загалом у Рішенні Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (Заява №803/02) зазначається, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Зокрема, питання стосувалося того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові права на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Отже, "майно" в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти відповідно до національного законодавства.

Окрім цього, суд вважає, що спори щодо невиплати нарахованих та невиплачених сум заробітної плати, грошового утримання, пенсії та інших виплат не обмежені будь-якими строками звернення до суду. Фактично не довиплата нарахованої доплати 50% від належної суми пенсії порушують право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У статті 63 цього Закону, зокрема, зазначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому КМ України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

У судовому засіданні 21.08.2013 року було допитано в якості свідка ОСОБА_3, яка займала посаду начальника фінансової частини Сокальського РВ УМВСУ та безпосередньо складала грошовий атестат № 3. Свідок повідомила, що при розрахунку суми пенсії керувалася грошовим атестатом та довідкою про додаткові виплати, а також вказала, що дійсно могла бути різниця в обчисленні доплати від належної суми пенсії позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд, позитивно оцінюючи доводи позивача щодо зобов'язання відповідача провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_1, вважає, що оскільки, як значиться у п.8 грошового атестату №3 (виданого 25.01.2007 року Сокальським РВ УМВСУ у Львівській області), останньому була нарахована доплата від належної суми пенсії - 50%, а тому така сума входить у його грошове забезпечення і, відповідно, розмір даної доплати впливає на розмір грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням всіх надбавок, тобто і на суму належної пенсії. Пунктом 18 вказаного грошового атестата визначено, що позивачу була нарахована вихідна допомога, для розрахунку якої брався розмір доплати від належної суми пенсії та у даному випадку, розмір доплати від належної суми пенсії впливає також і на розмір нарахованої вихідної допомоги.

Отож, суд, погоджуючись з позицією позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Щодо другої позовної вимоги (згідно уточненої позовної заяви), то суд вважає, що така задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо) - п.2 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " від 24.12.1999 року №13.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 року у справі № 813/2558/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді В.Я. Качмар

Д.М. Старунський