Постанова № 55102471, 19.01.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 876/11401/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Понінківська картонно-паперова фабрика" звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 р. № 0004152201, № 0004142201 та № 0004122201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.07.2015 р. по 16.07.2015 р. проведена документальна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено: 1) пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 209 146 грн.; 2) пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всіх видів діяльності (збитків) на суму 1 737 414 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 164 054 грн.

На підставі акта перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.: 1) № 0004152201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 696 271 грн.; 2) № 0004142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 257 190 грн., з яких: 171 460 грн. - основний платіж, 85 730 грн. - штрафні санкції; 3) № 0004122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 794 647,50 грн., з яких: 529 765 грн. - основний платіж, 264 882,50 грн. - штрафні санкції.

Позивач з вищевказаним податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає, що вони прийняті із порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки. Зазначає, що відносини із контрагентами підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, складання яких обов'язкове відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Під час перевірки позивачем було надано перевіряючим усі первинні документи, що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій з контрагентами, а саме податкові та видаткові накладні. Податкове законодавство України для підтвердження права платника на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту не вимагає від платника будь-яких інших документів.

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що вони прийняті із порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки. Зазначає, що відносини із контрагентами підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, складання яких обов'язкове відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Під час перевірки позивачем було надано перевіряючим усі первинні документи, що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій з контрагентами, а саме податкові та видаткові накладні. Податкове законодавство України для підтвердження права платника на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту не вимагає від платника будь-яких інших документів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій із ПП "БК "Акріум-Сервіс", ПП "ТК Асторія", ПП "Торг-Солюшнс", оскільки суду не було надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, заявок на перевезення, сертифікатів відповідності на придбаний товар, інших документів, що підтверджують реальне здійснення ремонтних робіт, надання транспортних послуг, фактичне надходження на підприємство товару та використання його в господарській діяльності.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних саме по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343, про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із ПП "БК "Акріум-Сервіс", ПП "ТК Асторія", ПП "Торг-Солюшнс" знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що з 03.07.2015 р. по 16.07.2015 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Укрінтеко" та ТОВ "Айма Плюс" за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., ПП "Укргумстальпостач", ПП "Дніпро-Індустрі", ПП "Мегаджоб" за період з 2013-2014 років та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначених СГД.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343, в якому встановлено, що позивачем порушено: 1) пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 209 146 грн., в тому числі: за червень 2014 року - 435 431 грн., за липень 2014 року - 18 725 грн., за вересень 2014 року - 63 975 грн., за жовтень 2014 року - 125 570 грн.. за листопад 2014 року - 435 431 грн., за грудень 2014 року - 247 767 грн., із них 679 381 грн. знято відповідно до акта позапланової перевірки від 29.04.2015 р. № 1642/03-18-22-02/37993343; 2) пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всіх видів діяльності (збитків) на суму 1 737 414 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 164 054 грн.

На підставі акта перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.: 1) № 0004152201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 696 271 грн.; 2) № 0004142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 257 190 грн., з яких: 171 460 грн. - основний платіж, 85 730 грн. - штрафні санкції; 3) № 0004122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 794 647,50 грн., з яких: 529 765 грн. - основний платіж, 264 882,50 грн. - штрафні санкції.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «ПКПФ» та ПП «БК «Атріум-Сервіс»:

Судом першої інстанції вказано, що ТОВ «ПКПФ» не було доведено реальне використання ремонтних робіт на підприємстві. Акт приймання виконаних ремонтних робіт від 30.06.2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 30.06.2014 року не є достатніми доказами для підтвердження факту здійснення господарських операцій. Дане твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи та первинним документам, копії яких містяться в матеріалах справи.

Необхідно зазначити, що первинними формами документів з обліку у будівництві є форма № КБ-2 в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», саме на підставі цих документів здійснюється облік робіт. Форма №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та форма №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» затверджені нормативно з метою уніфікації та забезпечення однозначного підходу щодо відображення у звітності обсягів (вартості) виконаних будівельних робіт та розрахунків за виконані роботи та мають відповідні реквізити. До заповнення вказаних форм ставляться певні вимоги. Зазначені документи не містять вимоги, щодо зазначення кількості працівників, які здійснювали ремонтні роботи. Що стосується адреси об'єкту на якому здійснювали ремонтні роботи, то адреса зазначена на першій сторінці Акту приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в. Акти приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» форма №КБ-3 надані були під час перевірки посадовим особам податкового органу, а також надані до суду під час розгляду справи листом №1/435 від 11.09.2015 року (долучено до матеріалів справи).

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги акти форма КБ-2а та довідка форма КБ-3 та не прийняті, як належні докази у справі.

Журнал обліку виконаних робіт (Форма №КБ-6) не є первинним бухгалтерським документом, обов'язковість ведення якого передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та на підставі якого бухгалтерією підприємства здійснюється облік будівельно-ремонтних робіт. Журнал обліку виконаних робіт (Форма №КБ-6) є накопичувальним документом, на підставі якого складається форма №КБ-2 в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та форма №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які є первинними документами.

Використання Журналу обліку виконаних робіт (Форма №КБ-6) підприємствами, що виконують будівельні роботи, не є обов'язковим, а лише рекомендованим (лист Міністерства будівництва і архітектури України від 16.02.2006 року №11/8-198).

Зазначене свідчить, що ведення Журналу обліку виконаних робіт (Форма №КБ-6) необов'язкове і ведення журналу здійснюється не Замовником робіт, а Підрядником, тобто особою, яка виконує будівельно-ремонтні роботи, а тому ТОВ «ПКПФ» не може мати Журналу обліку виконаних робіт (Форма №КБ-6). Стосовно ненадання журналів ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей необхідно зазначити, що облікові регістри не є первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до Положення №88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (п. 3 ст. 9 Закону №996).

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, в залежності від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою та змістом (п. 8 Методичних рекомендацій).

Облікові регістри самі по собі не є документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків. Такими документами в даному випадку будуть первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення (наприклад, товарно-транспортні накладні, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, акти прийому матеріалів, робіт, послуг, прибуткові та видаткові касові ордери, виписки банку тощо). Зазначене свідчить, що журнали ордери, картки-рахунків, оборотно-сальдові відомості є документами обліку, дані до яких заносяться з первинних документів і відповідно ніяким чином не підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, а тому їх наявність чи відсутність ніяким чином не впливає на зміст та реальність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «ПКПФ» та ПП «ТК «Асторія»:

Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області стверджує, що господарські операції між ТОВ «ПКПФ» та ПП «ГК «Асторія» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Суд першої інстанції, погодившись із вказаним висновком відповідача по справі, не врахував первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт надання ПП «ГК «Асторія» транспортних послуг і, фактично, не обґрунтувавши нормами чинного законодавства погодився з суб'єктивною думкою перевіряючого Луцької ОДПІ щодо не підтвердження згаданих господарських операцій.

Не відповідають дійсності посилання в постанові суду першої інстанції на ненадання ТОВ «ПКПФ» товарно - транспортних накладних, оскільки 21.09.2015 року ТОВ «ПКПФ» було подано до суду документальні докази по справі, серед яких були і згадані ТТН (в судовому засіданні 06.10.2015 року головуючий долучив належним чином завірені копії згаданих товарно - транспортних накладних до матеріалів справи).

Стосовно ненадання ТОВ «ПКПФ» заявок на перевезення, то в ході перевірки і під час судового розгляду справи в суді представник ТОВ «ПКПФ» зазначив, що заявки на перевезення подавалися ТОВ «ПКПФ» (зокрема, відділом логістики) для ПП «ГК «Асторія» електронною поштою. Факт відсутності перерахованих в постанові суду 1-ї інстанції на сторінках 5-6 журналу вагаря, журналу заїзду транспортних засобів на територію товариства, журналу обліку доручень, журналів - ордерів, карток - рахунків та оборотно - сальдових відомостей не може слугувати підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту за господарськими операціями із контрагентом, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковість ведення згаданих документів.

Не відповідає дійсності посилання суду на те, що в актах не конкретизовано пункти відправки, оскільки в актах здачі - приймання робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, для прикладу зазначено: «... по маршруту м. Рівне - смт.Понінка».

Обов'язковість вказування в актах здачі - приймання робіт відстані перевезень, номенклатуру товару, марки та державних номерів транспортних засобів та водіїв, які надавали транспортні послуги ні договором, ні чинним законодавством не передбачена.

Крім того дані, про відсутність яких зазначає суд в постанові від 06.10.2015 р, містяться в товарно-транспортних накладних, які подано позивачем до матеріалів справи. Для прикладу, в товарно - транспортній накладній №000000000119 від 01.09.2014 року вказано маршрут (пункт навантаження м. Хмельницький, пункт розвантаження смт. Понінка, вул. Перемоги, 34), водій ОСОБА_2, транспортний засіб КАМАЗ НОМЕР_2, причіп/напівпричіп НОМЕР_1. Для правомірності формування податкового кредиту за згаданими господарськими операціями сторонами по договору було надано первинні бухгалтерські документи, обов'язковість ведення яких передбачена законодавством (договір, акти здачі - приймання робіт, податкові накладні), що однак, судом враховано не було.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «ПКПФ» та ПП «Торг-Солюшнс»:

Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області стверджує, що в ході перевірки позивачем не надано товарно - транспортних накладних, заявок на перевезення, даних бухгалтерського обліку (журналів - ордерів, карток - рахунків, оборотно- сальдових відомостей).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до роздіпу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. Товарно -транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податковим законодавством також не визначено товарно-транспорту накладну як обов'язковий первинний документ на підтвердження реального здійснення господарської операції.

Відсутність документів щодо транспортування товарів вказує на неналежне виконання договірного обов'язку контрагентом по передачі пакету документів покупцеві, проте не підтверджує факт безтоварності операції з цим контрагентом.

Стосовно ненадання ТОВ «ПКПФ» заявок на перевезення, то в ході перевірки представник ТОВ «ПКПФ» пояснив, що заявки на перевезення подавалися ТОВ «ПКПФ» (зокрема, відділом логістики) для ПП «Торг- Солюшнс» електронною поштою.

Документами, які підтверджують реальність поставки вугілля та сіток тканих є видаткові накладні, згідно яких вугілля та сітки ткані оприбутковано на склад підприємства; накладні на внутрішнє переміщення, які підтверджують видачу вугілля та сіток тканих з складу підприємства для подальшого використання в господарській діяльності; акти на списання, якими підтверджується факт використання товарно - матеріальних цінностей (в даному випадку, вугілля та сіток тканих) безпосередньо в господарській діяльності ТОВ «ПКПФ».

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Журнали - ордери, картки - рахунки, оборотно - сальдові відомості, на які суд 1-ї інстанції посилається в тому числі як на підставу нереальності господарських операцій, не відносяться до первинних бухгалтерських документів, обов'язковість ведення яких передбачена законодавством.

Суд 1-ї інстанції в постанові вказує на те, що позивачем по справі не надано жодних документів, які підтверджують походження придбаних товарів (висновки експертиз, сертифікати відповідності, якісні посвідчення тощо), що унеможливлює встановлення походження продукції, його виробника.

З даного приводу суд зазначає наступне. Органи державної податкової служби серед функцій, зазначених у статті 19"1 ПК України, не мають функцій з контролю за дотриманням цивільного законодавства та законодавства про підтвердження походження. Тому будь-яка оцінка діяльності платника з точки зору відповідності законодавству, яке не контролюється органами ДПС без висновків профільних органів - є беззмістовною та протиправною. Відповідно до статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Податкове законодавства не пов'язує визначення об'єкта оподаткування з походженням товарів, відповідно платники податків не зобов'язані підтверджувати походження товарів під час перевірок.

Вважаємо, що ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні представником відповідача, ні в постанові судом 1-ї інстанції не надано доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ТОВ «ПКПФ» та його контрагентами цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність , а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Наполягаємо на тому, що в ході судового розгляду справи судом 1-ї інстанції ТОВ «ПКПФ» належними первинним документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій з контрагентами, які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Судом 1-ї інстанції не було досліджено первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань. Вважаємо, що останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги без задоволення та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року у справі № 803/2536/15 - скасувати та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 05.08.2015 р. № 0004152201, № 0004142201 та № 0004122201.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді Д.М. Старунський

В.Я. Качмар