Ухвала суду № 55102465, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16315/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивач - Данилової К.А.,

відповідача - Галика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000542205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності його укладення та подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності. Рух активів в процесі здійснення відповідних взаємовідносин позивачем суду не доведений. позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність надання обумовлених договором послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 200 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Гетьман" за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, результати якої оформлені актом від 29 грудня 2014 року № 1837/26-59-22-05 (далі по тексту - акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 441945 грн.

На підставі вищезазначених висновків та з урахуванням досліджених первинних бухгалтерських документів відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000542205, яким позивачу в порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 200, ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 552431,00 грн., у тому числі за основним платежем - 441945,00 грн., та за штрафними санкціями - 110486,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Гетьман" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 серпня 2014 року № 010814/1, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно договору виконавець надає замовнику наступні послуги: перевірка якості товару, розфасовка та перетасовка товару, консультаційні послуги по організації зберігання та транспортування продукції, охорона товару, маркетингові послуги, діагностика товару, погрузка та розгрузка товару на складах, реклама, збір необхідних документів, перевірка ваги при прийомці та передачі товару, доведення продукції до стану продаж після зберігання.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги, який підписується сторонами до першого числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

На виконання умов даного договору ТОВ "Гетьман" виписано рахунки на оплату, сторонами були підписані акти надання послуг з додатком (перелік товару, по яким виконані послуги), податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

З пояснень позивача вбачається, що оплата за надані послуги здійснювалась на рахунок ТОВ "Стар Білдінг ЛТД" згідно договору про відступлення права вимоги № 311014/9 від 31 жовтня 2014 року в порядку безготівкового розрахунку згідно договору, на підтвердження чого долучено копію платіжного доручення та повідомлення про відступлення права вимоги. Проте, копія даного договору в матеріалах справи відсутня.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ "Гетьман", позивач зазначає, що, необхідність таких послуг обумовлена жорсткими рамками прийому продукції та необхідністю в повному обсязі виконання умов договорів на поставку.

Проте, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи позивача про наявність ділової доцільності на укладення відповідного договору з ТОВ "Гетьман", оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та економічної доцільності його укладення та подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Судова колегія апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Зокрема, є безпідставними доводи позивача в частині подальшого використання придбаних у ТОВ "Гетьман" послуг шляхом подальшої реалізації товарів, оскільки, як вірно зауважено судом першої інстанції, з матеріалів справи неможливо встановити, у чому саме полягало надання послуг з передпродажної підготовки, догляду за майном, які саме консультаційні послуги з організації зберігання та транспортування надавалися тощо.

При цьому, подальший рух товару від позивача до контрагентів згідно наданих позивачем копій первинних документів, не може свідчити про реальність виконання умов договору ТОВ «Гетьман», оскільки даний товар не є предметом договору про надання послуг від 01 серпня 2014 року № 010814/1.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу також на те, що сам по собі лише факт реєстрації відповідних юридичних осіб в органах державної влади не свідчить про намір та можливість товариства на провадження реальної господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що зміст первинних документів, якими позивач обґрунтовує реальність господарських взаємовідносин із ТОВ "Гетьман", не підтверджує рух активів в процесі здійснення відповідних взаємовідносин позивачем з його контрагентом.

Так, в наданих позивачем первинних документах не деталізовано зміст наданих ТОВ "Гетьман" послуг, відсутній їх зміст та обсяг. Позивачем не обґрунтовано вартість послуг за договором із Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" та необхідність залучення відповідного контрагента.

Крім того, позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність надання обумовлених договором послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг.

З матеріалів справи не вбачається за можливе встановити місце надання послуг за договором від 01 серпня 2014 року № 010814/1, порядок передачі товарів, у відношенні яких надавалися дані послуги, обсягу послуг, період виконання. Позивачем не обґрунтовано і вартості заявлених послуг.

Відсутність документів, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин за договором від 01 серпня 2014 року № 010814/1 і правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку, свідчить про обґрунтованість висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від щодо недобросовісності позивача як платника податків.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 200 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 19.01.2016 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.