Постанова № 55102439, 19.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5083/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Управління Укртрансінспекції у Черкаській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №039254 від 28.09.2015 у розмірі 1 700,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані докази на підтвердження доводів щодо неправомірності проведеної перевірки та її результатів. Суд дійшов висновку, що визначення позивачеві фінансових санкцій здійснено правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, інспекторами управління Укртрансінспекції у Херсонській області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.08.2015 №033600, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зі змісту вказаного акту вбачається, що водій ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме неоформлений дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Також в матеріалах справи наявна квитанція №27564 від 31.08.2015, відповідно до якої перевантаження на другу вісь становить 600 кг. (норма 11000 кг., а фактично 11600 кг.

На підставі акту від 31.08.2015 № 033600 начальником Управління Укртрансінспекції у Черкаській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039251, згідно якої до ПП ОСОБА_2 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн., відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1 Положення "Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №387/2011 Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства). Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також статтею 48 цього Закону встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За визначеннями наведеними в статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

З аналізу наведеного враховуючи, що позивач не заперечує здійснення ним 31.08.2015 перевезення автомобільним транспортом вантажу, слідує, що доводи про неможливість застосування до нього адміністративного господарських санкцій, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", є необґрунтованими.

Проте, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача в частині допущення порушення порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та недоведеності встановленого порушення, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пунктів 3, 4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Пунктами 12 - 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

При цьому за приписами пункту 15 вказаного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.

Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

За результатами аналізу матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що останні не містять підтвердження призначення рейдової перевірки позивача, як то щотижневий графік рейдових перевірок, журнал реєстрації таких графіків, наказ Укртрансінспекції або її територіального органу, інформації щодо попередніх перевірок позивача, тощо.

Не надано відповідачем також доказів проведення рейдової перевірки відносно діяльності позивача, в тому числі безпосередньої зупинки останнього з метою проведення такої перевірки.

Зі змісту акту перевірки від 31.08.2015 убачається, що перевірку проведено інспектором Укртрансінспекції, водій від підпису акту та надання письмових пояснень відмовився, проте з пояснень позивача убачається, що вказаний акт йому на ознайомлення не надавався, оскільки органами Укртрансінспекції він не зупинявся.

Також в акті не зазначено номер дорожнього листа, серія та номер ліцензійної картки та строк дії, що ставить під сумнів складання вказаного акта саме за результатами рейдової перевірки у присутності позивача.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку № 879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

За приписами пунктів 17-18 Порядку №879 у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Проте, відповідачем не надано доказів проведення точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, видачі йому довідки результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а також вчинення інших дій вчинення яких передбачене Порядком №879, у разі виявлення факту перевищення вагового та/або габаритного нормативного параметра.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію постанови Драбівського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2015 року у справі №692/1198/15-а за позовом ОСОБА_2 до ВДПС м. Херсон, треті особи: т.в.о. командира ВДПС м.Херсона Кучів А.В., начальник відділення ДАІ з обслуговування Драбівського району УМВС України в Черкаській області Бондаренко Я.О., про скасування постанови серії ПС 2 № 504981 у справі про адміністративне правопорушення.

Слід зазначити, що судом першої інстанції безпідставно не було надано оцінку зазначеній постанові суду як доказу в адміністративній справі.

Зі змісту вказаної постанови суду убачається, що постановою ПС 2 № 504981 від 31.08.2015 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 31.08.2015 о 19 годині 16 хвилин на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ буксирував причіп (д.н.з СА 5297 ХТ) і перевозив вантаж, навантаження на одиночну вісь складало 11600 кг при дозволеному 11000 кг без узгодження з ДАІ, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.

Зокрема, приписами пункту 30 Порядку №1567 визначено, що за наявності в діях фізичної особи - суб'єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Водночас, постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2015 року у справі №692/1198/15-а позов задоволено, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 504981 у справі про адміністративне правопорушення, винесену 31.08.2015 т.в.о. командира ВДПС м.Херсона Кучів А.В. про притягнення до адміністративної відповідальності заст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. ОСОБА_2 скасовано.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено вчинення позивачем порушення приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Пунктами 25-27, 29 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Натомість матеріали справи не містяться підтвердження виконання відповідачем вимог зазначених вище норм, в тому числі підтвердження повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково визнав доведеним факт зупинки 31.08.2015 інспекторами управління Укртрансінспекції у Херсонській області під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів, транспортного засобу позивача марки ДАФ, номерний знак НОМЕР_1.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а відтак висновок суду першої інстанції, що позивачем не надані докази на підтвердження доводів щодо неправомірності проведеної перевірки та її результатів, та правомірності визначення позивачеві фінансових санкцій є помилковими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Отже, постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №039254 від 28.09.2015 у розмірі 1 700,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Крім того, частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачені судові витрати у розмірі 1 023,12 грн., а саме: 487,20 грн. судового збору за подання адміністративного позову, що підтверджується квитанцією №130 від 15.10.2015 (а.с.13), 535,92 судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією №№71 від 23.12.2015 (а.с.63).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансінспекції у Черкаській області.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015року - скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати винесену Управлінням Укртрансінспекції у Черкаській області постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039254 від 28.09.2015 у розмірі 1 700,00 грн.

Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Черкаській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 сплачені ним судові витрати в розмірі 1 023,12 грн. (тисяча двадцять три гривні 12 копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.