Ухвала суду № 55097997, 18.01.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11560/14-ц Провадження № 22-ц/772/272/2016Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А. В.Категорія 44Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Луценка В.В.,

при секретарі Маркевич Я.С.,

за участю прокурора Точицького Є.П., представника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з службового приміщення, за апеляційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2015 року про відстрочку виконання рішення суду, постановлену по даній справі,

встановила:

У вересні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з заявою про відстрочку виконання рішення суду від 21.10.2014 року, ухваленого по даній справі, за яким їх виселено з службової будівлі без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування вимог заяви наведені обставини про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дитина ОСОБА_6, ОСОБА_5 знадиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а ОСОБА_4 є безробітним у зв'язку із звільненням його з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України через скорочення штату. Оскільки винаймати квартиру на даний час заявники не спроможні, іншого житла не мають, просили відстрочити виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2014 року до вересня 2016 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду від 21.10.2014 року до 15 травня 2016 року. Решту вимог заяви залишено без задоволення.

На цю ухвалу квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про її скасування та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Вінницького міського суду від 21.10.2014 року.

На переконання скаржника оскаржувана ухвала є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. При цьому скаржник зазначає, що наведені в заяві обставини не є винятковими у розумінні ст. 373 ЦПК України та не ускладнюють виконання рішення суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Так, положення норм статті 373 ЦПК України не містить вичерпного переліку обставин, які можуть ускладнювати виконання рішення, тому в кожному окремому випадку, суд вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, має виходити із конкретних обставин встановлених по справі.

За обставин, встановлених по справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Рішення щодо виселення сім'ї ОСОБА_5 із жилого приміщення набуло законної сили 18 грудня 2014 року. Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2015 року виконання рішення було призупинено до закінчення касаційного провадження. Ухвалою касаційного суду від 25 лютого 2015 року в задоволенні касаційної скарги Пецькових відмовлено.

Виконавчий лист про виселення був виданий 20.05.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, за яким 05.06.2015 року відкрито виконавче провадження. На той час в сім'ї ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року дитина, син ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 188). ОСОБА_5 знаходилась в відпустці по догляду за дитиною.

ОСОБА_4 19.08.2015 року було звільнено з роботи у звязку зі скороченням штату. Отже, за збігу цих обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про відстрочення виконання рішення про виселення, враховуючи інтереси новонародженої дитини.

Колегія суддів погоджується й з висновками суду про те, що для працевлаштування заявника ОСОБА_4 строк до 15.05.2016 року є достатнім.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.11.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Посилання скаржника на те, що рішення суду про виселення набуло чинності 18.12.2014 року та є обов'язковим для виконання відповідно до ст. 124 Конституції України, а обставини якими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовують свої вимоги щодо відстрочення цього рішення не є такими, що ускладнюють його виконання в силу встановлених обставин та Конвенції по права дитини та не спростовують висновків суду щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду до 15 травня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2015 року, постановлену за результатами розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з службового приміщення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: