Постанова № 55097171, 18.01.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2016 р. Справа № 918/1317/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі № 918/1317/15 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Техінсервіс"

до Приватного підприємства фірми "Алрі"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1460836 грн. 80 коп. та стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 1000 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю

В судовому засіданні від 18.01.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

23.11.2015 року ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 ПП фірми "Алрі", до відповідача 2 Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 1460836 грн. 80 коп. та стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.11.2015 року порушено провадження у справі № 918/1227/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 03.12.2015 року.

01.12.2015 року на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року заяву ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, 07400 код ЄДРПОУ 3719618) на суму 1460836 грн. 80 коп., що відповідає ціні позову.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач 2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року повністю. Мотивуючи звернення з апеляційною скаргою до суду першої інстанції відповідач 2 вказав, що ухвала суду про забезпечення позову, на думку скаржника, є необґрунтованою та безпідставною, а обставини, наведенні в останній не підтвердженні належними доказами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у письмовому відзиві. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

01.12.2015 року ТзОВ "Група компаній "Техінсервіс" звернулось до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову по справі.

В обґрунтування звернення з відповідною заявою позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем 2 умов договору поставки, за останнім утворилася заборгованість в розмірі 1460836,80 грн. Позивач зазначив, що останній неодноразово в телефонному режимі звертався до відповідача 2 з приводу погашення боргу, проте, відповідач 2 відмовився його оплачувати, так само як не відреагував на претензію, яку було надіслано останньому 15.10.2014 року. Крім того, заявник вказав, що згідно з інформацією з офіційного сайту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" вказане підприємство спільно з Фондом держмайна, Мінагрополітики розробило законопроект, який визначає особливості правового регулювання роздержавлення підприємств спиртової, лікеро-горілчаної промисловості та особливості діяльності підприємств після роздержавлення. Зауважує, що Мінагрополітики наполягає на приватизації ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". Наголошує на тому, що розроблений законопроект унормує процедуру роздержавлення держпідприємства. Крім того, вказує, що Мінагрополітики готове передати ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" для Фонду держмайна вже до кінця поточного року з метою проведення приватизації, в підтвердження зазначеного позивачем надано витяги з інтернет-сторінки сайту. На думку позивача, усе наведене свідчить про велику ймовірність того, що майно відповідача 2 буде реалізовано приватним структурам до кінця цього року. Відтак, заявник вважає, що вказані обставини унеможливлять виконання судового рішення по даній справі.

До того ж, в обґрунтування заяви, позивач вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року по справі № 911/2111/15 стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ТзОВ "Правнича консалтингова група" 3% річних в сумі 1305981 грн. 47 коп., збитки від інфляції в сумі 23550198 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 72406 грн. 57 коп. Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/273/15 від 02.03.2015 року стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заборгованість з оплати за поставлений товар в розмірі 577007,07 грн., пеню за прострочення оплати отриманого товару в сумі 51376,18 грн., інфляційні витрати в розмірі 51195,39 грн., 3% річних в сумі 5510,19 грн., витрати з оплати правової допомоги в сумі 15000,00 грн. та 14943,40 грн. судового збору. Рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/1510/15 від 28.05.2015 року стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 480108 - основного боргу, 9602 грн. 16 коп. - судового збору. Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/2065/15-г від 28.05.2015 року стягнуто з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 5835 500 грн. 06 коп. заборгованості; 2505175 грн. 66 коп. пені та 73080 грн. судового збору. З огляду на відповідні рішення, заявник вважає, що зазначене може значно утруднити виконання рішення господарського суду Рівненської області по даній справі у разі задоволення вимог останнього, оскільки до моменту прийняття та виконання рішення суду у відповідача 2 може бути відсутнє майно та кошти для задоволення вимог, що є предметом розгляду.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача 2 у межах суми позовних вимог.

Ухвалою від 03.12.2015 року господарський суд Рівненської області задовольнив відповідну заяву в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача 2, заслухавши у судовому засіданні пояснення останнього, врахувавши заперечення позивача, зазначені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно абз. 3 п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абз. 2 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір у зв'язку з невиконанням відповідачем 2 зобов'язань щодо оплати взятих за договором поставки.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що товар, який був поставлений останнім відповідачу 2 реалізований, але кошти за нього не оплачені, а відтак, наявні підстави вважати, що кошти витрачені відповідачем 2 не для здійснення розрахунків з позивачем.

Вказані вище винесенні стосовно відповідача 2 рішення судів про стягнення з останнього відповідних коштів вказує на можливу нездатність останнього у майбутньому виконати зобов'яння, які виникли у нього перед позивачем.

Крім того, судом першої інстанції правомірно взято до уваги той факт, що Мінагрополітики спільно з Фондом держмайна розробило відповідний законопроект, який визначає особливості правового регулювання ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та можливість ліквідації підприємства шляхом роздержавлення, що підтверджується розміщеним оголошення на сайті http://www.ukrspirt.com/news/novini_pidpriemstva/.

З матеріалів справи вбачається, що розмір заборгованості відповідача 2 перед позивачем значний та не заперечується останнім, а зобов'язання щодо погашення зазначеної заборгованості не виконується відповідачем упродовж тривалого періоду часу.

Оцінивши запропонований позивачем захід до забезпечення позову та предмет позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, правомірно встановив наявність безпосереднього зв'язку між ними, оскільки вимоги позивача про стягнення грошових коштів кореспондується із заходом забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання скаржника на погашення заборгованості про вказаних судом першої інстанції рішеннях судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки в суду першої інстанції була відсутня інформації про здійснення відповідних проплат.

Враховуючи той факт, що відповідачем 2 не надано належних доказів неправомірності винесення судом першої інстанції ухвали від 03.12.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає оскаржувану ухвалу законною та винесеною у відповідності до норм чинного законодавства.

При таких обставинах, аналізуючи положення чинного законодавства, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність винесення останньої.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.12.2015 року у справі № 918/1317/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.