Постанова № 55096782, 12.01.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 909/1011/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді Гнатюк Г.М.

суддів- Кравчук Н.М.

- ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Галицька", м. Івано-Франківськ, №2854 від 16.11.2015р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р.

у справі № 909/1011/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Галицька", м. Івано-Франківськ

про стягнення 5087,61 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

27.11.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Галицька" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4 При цьому, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 30.11.2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 15.12.2015р.

Ухвалою суду від 15.12.2015 року розгляд справи відкладено до 12.01.2016р.

В судове засідання 12.01.2016 зявилися представники сторін, яким розяснено їх права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України та які надали суду усні пояснення.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р. у справі №909/1011/15 (суддя Неверовська Л. М.) позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 5087,61 грн. страхового відшкодування, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Галицька" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом не повністю досліджено докази у справі, у звязку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому скаржник стверджує про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що слід керуватися вимогами законодавства, що регулюють поняття суброгації, а вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди пов'язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у сумі 5087,61 грн. в порядку регресу є безпідставною, з огляду на виплату відповідачем страхового відшкодування згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди в сумі 12793,59 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" надано заперечення №8800/07016/УБК від 14.12.2015р. (вх. №01-04/8062/15 від 15.12.2015р.) на апеляційну скаргу у якому позивач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р. у справі №909/1011/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р. у справі №909/1011/15 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення 5087,61 грн. шкоди в порядку регресу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем невідшкодовано частину суми страхової виплати в розмірі 5087,61 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивачем) як страховиком та ОСОБА_5 як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №108965Га/13лвАс.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_1) та іншим майном (тонування вікон, ксенонові фари).

23.04.2014 р. в м. Львів автодороги М-10-01 Західний обхід відбулось ДТП за участю транспортних засобів Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.05.2014 р. у справі №450/1113/14-п встановлено, що 23.04.2014 року о 09 год. 25 хв. на 4 км. + 800 м. автодороги Західний обхід м. Львова, ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом марки "Хонда" д.н.з. НОМЕР_3, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, завдавши обидвом автомобілям технічних ушкоджень. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно звіту №567/14 про оцінку автомобіля НОМЕР_5, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 19662,74 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових складає 12793,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту становила 17881,20 грн. відповідно до рахунку №31 від 29.04.2014 р., складеного Приватним підприємством "АРТ ОСОБА_3", що здійснювало відновлення пошкодженого автомобіля.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №108965Га/13лвАс від 26.04.2013, позивач згідно рахунку на оплату №31 від 29.04.2014 р., страхового акту №1.001.14.07016/VESKO13562 від 08.05.2014 р., розрахунку страхового відшкодування від 07.05.2014 р. виплатив страхове відшкодування в розмірі 17881,20 грн., шляхом перерахування кошів на відновлюваний ремонт автомобіля Приватному підприємству "АРТ ОСОБА_3", що підтверджується платіжним дорученням №107 271 від 12.05.2014 р.

Цивільно-правова відповідальність водія "Хонда" р/н НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Галицька" (відповідачем) згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 9276996 від 07.03.2014 р.

Позивачем була відправлена відповідачу претензія №2271/07016/УБК від 06.01.2015 року про відшкодування шкоди в розмірі 17881,20 грн. в порядку регресу.

21.04.2015 року відповідач виплатив позивачу частину страхового відшкодування в розмірі 12793,59 грн. Невідшкодованою залишилась сума страхової виплати в розмірі 5087,61 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №108965Га/13лвАс від 26.04.2013 р., виплативши страхувальникові страхову виплату в сумі 17881,20 грн.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Отже, зобов'язання позивача перед застрахованою особою щодо виплати страхового відшкодування за договором №108965Га/13лвАс від 26.04.2013 р. припинилося, натомість виникло нове регресне зобов'язання (зворотня вимога) з відшкодування шкоди, в якому зобов'язаною особою є відповідач як страховик винної у вчиненні ДТП особи.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 28.10. договору добровільного страхування наземного транспорту №108965Га/13лвАс від 26.04.2013, сторони передбачили, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО.

Згідно п. 28.11. договору, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.

Згідно пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для відповідача як страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, наявність страхового акту№1.001.14.07016/VESKO13562 від 08.05.2014 р., платіжного доручення №107 271 від 12.05.2014 р. та рахунку на оплату №31 від 29.04.2014 р., виставленого Приватним підприємством "АРТ ОСОБА_3", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі, що при винесенні рішення не було враховано коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля, що впливає на зменшення розміру відшкодування, спростовується Постановою Верховного суду України від 15.04.2015р. у справі №3-50гс15 де зазначено, що відшкодування суми фізичного зносу покладається на страховика, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність винної у скоєнні ДТП особи. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі спростовуються викладеним вище аналізом обставин справи та чинного законодавства, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а відтак, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Галицька" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2015р. у справі №909/1011/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Галицька" залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддяГнатюк Г.М.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 18.01.2016р.