Постанова № 55096720, 19.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2016 р. Справа№ 910/19930/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Сумський С.М.

від відповідача 1 Вітович О.Я.

від відповідача 2 не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"АТБ-маркет"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 15.10.2015 року

у справі № 910/19930/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Продекспорт-2009"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"АТБ-маркет"

Приватного підприємства "Український інформаційний

центр екологічних технологій експертизи та аудиту"

про стягнення 1 845 328,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (52005, м. Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76; ідентифікаційний код: 30487219) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 32-б; ідентифікаційний код: 36573563): 1843328 (один мільйон вісімсот сорок три тисячі триста двадцять вісім) грн. 19 коп. збитків та 36906 (тридцять шість тисяч дев'ятсот шість) грн. 56 коп. судового збору.

Стягнуто з приватного підприємства "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (02160, м. Київ, вул. Каунська, буд. 13; ідентифікаційний код: 36655673) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 32-б; ідентифікаційний код: 36573563): 2000 (дві тисячі) грн. збитків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 01.12.2015 року представники позивача та відповідача 2 не з'явилися. Розгляд справи було відкладено на 15.12.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 15.12.2015 року представник відповідача 2 не з'явився.

Розгляд справи відкладено на 19.01.2016 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 19.01.2016 року представник відповідача 2 не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача 2, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач просив стягнути з відповідача-1 збитки у вигляді неодержаного прибутку у сумі 1843328,19 грн. та з відповідача-2 збитки у вигляді неодержаного прибутку у сумі 2000 грн., посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "АТБ-маркет" умов Договору поставки ТОВ "Продекспорт-2009" не розмістило грошові кошти на депозитному рахунку та не отримало відповідні проценти.

Так, 01.01.2014 року ТОВ "Продекспорт-2009" (постачальник) та ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) було укладено Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язувався в порядку та строки, встановлені Договором поставки, передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених Договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З 02.01.2014 року по 05.02.2014 року, на виконання умов Договору поставки, позивач здійснив поставку та передав у власність відповідачу-1 товар на суму 8661841,45 грн., а покупець прийняв його, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач-1 прострочив оплату товару та належним чином умови Договору поставки не виконав.

Так, пунктом 3.1 Договору поставки встановлено, що покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язується здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки.

У свою чергу, ТОВ "АТБ-маркет" за поставлений за Договором поставки товар не здійснив жодної оплати, хоча термін оплати за останньою накладною від 05.02.2014 року з урахуванням встановленої відстрочки оплати (90 календарних днів) настав 06.05.2014 року.

Позивач звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "АТБ-маркет", Підприємства, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 9654096,69 грн., у тому числі 8661841,45 грн. боргу за договором поставки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 року зі справи №910/22289/14, залишеним без змін за результатами апеляційного (постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015) та касаційного (постанова Вищого господарського суду України від 04.06.2015) перегляду, позов задоволено частково та встановлено таке:

- строк виконання зобов'язань покупцем за Договором поставки за видатковими накладними станом на момент вирішення спору настав;

20.03.2015 року Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення від 12.11.2014 року зі справі № 910/22289/14.

26.03.2015 року Відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції (далі - Відділ) було відкрито виконавче провадження та винесена відповідна постанова ВП № 47004816.

Вказане рішення суду було виконано 27.03.2015 року, що підтверджується розпорядженням Відділу від 31.03.2015 року № 47004816/В2.

Відповідно до 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 цієї статті).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач обґрунтовував понесення збитків (неодержаний прибуток (упущена вигода)) у сумі 1845328,19 грн. таким:

- в травні 2014 року ТОВ "Протекспорт-2009" мало намір укласти з Банком договір довгострокового депозитного вкладу;

- на підтвердження своїх намірів 10.02.2014 року позивач надіслав Банку лист № 03-П, в якому висловлював намір розмістити на депозитному рахунку Банка 8600000 грн. строком на один рік;

- у відповідь на вказаний лист Банк 17.02.2014 року надіслав позивачу пропозицію із зазначенням основних умов договору банківського вкладу, а саме строку розміщення та процентної ставки за депозитом в розмірі 24 %;

- у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар позивач був позбавлений можливості реалізувати узгоджені з Банком домовленості та розмістити грошові кошти у сумі 8600000 грн. на депозитному рахунку в Банку;

- не отримавши у встановлений Договором поставки строк грошові кошти за поставлений товар, позивач 29.05.2014 року надіслав Банку лист № 18-П, в якому зазначив про те, що підприємство нажаль не має можливості здійснити узгоджені раніше домовленості та розмістити на депозитному рахунку Банку грошові кошти у зв'язку з невиконанням одним із контрагентів - боржників своїх зобов'язань з оплати поставленого товару;

- існують всі необхідні умови для настання відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем-1 у вигляді відшкодування збитків, а саме неодержаного прибутку (упущеної вигоди);

- ТОВ "Продекспорт-2009" визначило розмір неодержаного прибутку за такою формулою: ((А х 24%) /365)) х В = С,

де (А(сума) х 24% (річні)) /365 (днів року)) х В (кількість днів періоду прострочення) = С (прибуток);

((8 661 841,45 грн. х 24%)/365) х 324 (з 06.05.2014 по 27.03.2015)= 1845328,19 грн.;

Так, згідно з твердженнями позивача, загальний розмір збитків у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) завданого йому становить становить 1845328,19 грн.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України по справі № 2/156 від 03.03.2011 року).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання боржником своїх зобов'язань. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 року).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Позивач документів, які підтверджували б конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, у випадку належного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки № 35813 від 01.01.2014 року, а також документів, які підтверджують вжиття позивачем заходів щодо одержання цього прибутку, не надав. Договір з Банком укладено не було.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку в разі укладення договору банківського вкладу із процентною ставкою встановленою на рівні 24% річних. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач 1 виконав перед ним грошові зобов'язання за договором поставки № 35813 від 01.01.2014 року.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на положення ст. ст. 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України "Про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів" № 42/78-10|3-59гс11 від 04.07.2011 року).

Відповідно до ч. 1 ч. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів зазначає, що позивач не довів, що міг передати банку на умовах договору банківського вкладу лише грошові кошти, які повинен був отримати від відповідача 1, і не мав можливості передати в управління банку інші грошові кошти. А також позивач не довів, що не використав би грошові кошти, отримані від відповідача 1, для інших цілей, або те, що розміщував би вказані грошові кошти на депозитному рахунку в банку саме протягом періоду, вказаному в розрахунку позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів вважає, що позивач не довів, що саме неналежне виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором поставки № 35813 від 01.01.2014 року сприяло понесенню ним збитків у вигляді упущеної вигоди, а також не довів наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та збитками, які він нібито поніс.

Надані апелянтом на стадії апеляційного провадження додаткові докази, а саме листування з банком з приводу розміщення позивачем коштів на депозитному рахунку, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Доказів поважності причин не подання вищезазначених документів до суду першої інстанції позивачем апеляційному суду не надано.

Посилання апелянта на втрату вказаних документів та відповідно отримання їх копій від банку лише після прийняття оскаржуваного рішення не можуть бути підставою для визнання поважними причин неподання цих документів до місцевого господарського суду.

Жодних обґрунтувань обставин, які унеможливили звернення до банку з проханням надати копії листів раніше, а саме до прийняття рішення місцевим господарським судом, позивачем не наведено, відповідних доказів з цього приводу - не надано.

За таких обставин, колегією суддів не приймаються зазначені докази, оскільки позивачем не доведено поважності причин їх неподання до суду першої інстанції.

У будь-якому випадку вказані листи не впливають на висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки не свідчать про те, що саме кошти, які позивач міг отримати від першого відповідача були б розміщені на депозитному рахунку в банку.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 збитків у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 1845328,19 грн, а з відповідача 2 збитків у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 2000,00 грн необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року у справі №910/19930/15 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволені позову відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 32-б; ідентифікаційний код: 36573563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (52005, м. Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 76; ідентифікаційний код: 30487219) 40597,21 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу № 910/19930/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна