Рішення № 55096681, 14.01.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2016 р.Справа № 922/5839/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Ріна-Харків", м. Харків, до державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", п. Дворічний Кут Дергачівського району Харківської області, про стягнення 56097,14 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Ріна-Харків", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/04/14 від 02.04.2014р. у сумі 56097,14 грн., в т.ч. 27850,00 грн. основного боргу, 814,89 грн. 3% річних, 13507,25 грн. інфляційних втрат, 13925,00 грн. штрафу. Позивач просить також покласти судові витрати на відповідача.

В слуханні справи оголошувались перерви до 03.12.2015р. о 10:00 год., 23.12.2015р. о 10:00 год., 14.01.2016р. о 10:30 год.

Позивачем через канцелярію суду 30.12.2015 р. подана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 15640,00 грн., 3% річних у сумі 484,16 грн., інфляційні втрати в сумі 8117,16 грн., штраф у сумі 7820,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява відповідає вимогам ГПК України, а тому суд прийняв таку заяву та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог.

Представник відповідача підтвердив факт несвоєчасного та неповного розрахунку за отриманий від позивача товар. Вказує на порушення позивачем ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування штрафу, а також просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.04.2014р. між ПП "Ріна-Харків" (продавець, позивач) та ДП "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 02/04/14, за умовами якого продавець зобов'язується продати (поставити), покупець купити (прийняти) і оплатити посівний матеріал, засоби захисту рослин (товар), на умовах, погоджених даним договором і додатками, що є невід'ємними частинами даного договору.

В додатку № 1 до Договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, а також погодили умови оплати товару : 25% (15950,00 грн.) передплати, 75 % (47850,00 грн.) - в строк до 01.10.2014р.

На виконання умов договору позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 63776,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000085 від 10.04.2014р., № РН-0000090 від 24.04.2014р.

Відповідачем отриманий товар був оплачений частково, а саме на суму 35950,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 148 від 10.04.2014р., № 597 від 01.10.2014р.

Судом також встановлено, що за видатковою накладною № 695/а від 13.10.2015р. відповідачем здійснено повернення товару на суму 12210,00 грн.

Таким чином, на теперішній час залишок заборгованості відповідача складає 15616,00 грн., а не 15640,00 грн. як заявляє позивач ( 63776,00 грн. (вартість поставки згідно видаткової накладної № РН-0000085 від 10.04.2014р. на суму 8800,00 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000090 від 24.04.2014р. на суму 54976,00 грн.) - 35950,00 грн. (оплата платіжними дорученнями № 148 від 10.04.2014р., № 597 від 01.10.2014р.) - 12210,00 грн. (вартість повернення товару згідно видаткової накладної повернення № 695/а від 13.10.2015р.) = 15616,00 грн.).

Сума заборгованості в розмірі 15616,00 грн. визнається відповідачем. Вказана сума мала бути оплачена в строк до 01.10.2014р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано предявлено до стягнення основний борг у сумі 15616,00 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 24,00 грн. суд відмовляє як необґрунтовано заявлені.

Згідно з п. 5.6. Договору в разі порушення договірних зобов'язань винна сторона виплачує пеню в розмірі у подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф в розмірі 50% віл суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 7820,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати ч. 6 ст. 232 ГК України та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач повинен був оплати отриманий від позивача товар в строк до 01.10.2014р., що не було в повному обсязі виконано відповідачем, у зв'язку з чим у позивача з 01.10.2014р. виникло право на нарахування штрафних санкцій.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 41 від 01.10.2014р., в якій зазначалось про необхідність оплати борг разом зі штрафом в розмірі 50% від суми заборгованості. Дана претензія отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, позивач скористався своїм правом та нарахував штраф, який і просить стягнути в даній позовній заяві. Відповідачем не надано доказів нарахування позивачем саме штрафу за межами шестимісячного строку. Суд звертає увагу на те, що ч. 6 ст. 232 ГК України регулює лише строки нарахування штрафних санкцій, а не строки їх стягнення.

Враховуючи те, що право на стягнення штрафу передбачено сторонами в договорі, а також порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд вважає вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 7808,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 12,00 грн. суд відмовляє, оскільки такий штраф нарахований на суму, яка безпідставно заявлена в даному позові.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 8117,16 грн. та 3% річних у сумі 484,62 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані розрахунки суд встановив, що такі нарахування здійснені на суму заборгованості 15640,00 грн.

Здійснивши перерахунок з урахуванням того, що судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 15616,00 грн., суд зазначає, що стягненню підлягають 3% річних, нараховані за період з 01.10.2014р. по 13.10.2015р., у сумі 483,88 грн., а також інфляційні втрати в сумі 8109,75 грн., нараховані за період з жовтня 2014р. по вересень 2015р.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 0,74 грн. та інфляційних втрат у сумі 7,41 грн. суд відмовляє, як необґрунтовано нараховані.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити інфляційні втрати та 3% річних.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу вказаних норм витікає, що суд має право зменшити розмір неустойки, до якої відносяться пеня та штраф, при цьому інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а за таких обставин такі нарахування не підлягають зменшенню судом.

Враховуючи викладене суд відмовляє в клопотанні відповідача про зменшення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду саме з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області" (62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код 08680945) на користь приватного підприємства "Ріна-Харків" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199-б, оф. 721, код 34859376) основну заборгованість у сумі 15616,00 грн., штраф у сумі 7808,00 грн., підлягають 3% річних у сумі 483,88 грн., інфляційні втрати в сумі 8109,75 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 24,00 грн., штрафу в сумі 12,00 грн., 3% річних у сумі 0,74 грн. та інфляційних втрат у сумі 7,41 грн. відмовити.

Повне рішення складено 19.01.2016 р.

Суддя ОСОБА_3