Рішення № 55096377, 13.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016Справа №910/10736/15За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

До Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

Про стягнення 35 523,85 грн.

Суддя Лиськов М.О.

від позивача: Борзенкова Ю.М. (дов. №01/230-69 від 04.01.2016)

від відповідача: Давиденко Н.О. (дов. № 33 від 02.06.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про стягнення 35 523,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзДВ "СК "Альфа-Гарант" на підставі договору страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_1 у розмірі 164 137,43 грн. Оскільки, 27.12.2005 між позивачем та ПрАТ "УОСК" було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-04, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати частини страхового відшкодування за пошкодження автомобіля НОМЕР_2 в розмірі 15241,80 грн. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 35 523,85 грн., з яких 15241,80 грн. - сума страхового відшкодування, 2774,00 грн. пені, 11850,97 грн. інфляційних втрат, 2657,08 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2015 в позовних вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі заборгованість у розмірі 15 241 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 2 720 грн. 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 323 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 690 грн. 26 коп. В іншій часині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 по справі №910/10736/15 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 17.11.2015 по справі № 910/10736/15 Касаційну скаргу ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №910/10736/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 15 241,80 грн. заборгованості, 16 323,45 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2 720,97 грн. з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду м. Києва.

Згідно з автоматичним розподілом справа № 910/10736/15 була передана на новий розгляд судді Лиськову М.О.

26.11.2015 справу 910/10736/15 прийнято суддею Лиськовим М.О. до свого провадження та призначено до розгляду на 16.12.2015.

В судовому засіданні 16.12.2015 оголошено перерву до 13.01.2016.

В судове засідання, призначене на 13.01.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2005 року між позивачем (перестрахувальник) та відповідачем (перестраховик) укладено договір №91-017/06-04 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту, предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та Змін та доповнень до Правил страхування (додаток 5 до цього Договору).

Пунктами 1.3 договору сторони погодили, що дія договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Згідно з п.п.2.1,2.13,2.14 договору сторони передбачили, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми ексцеденту між перестраховиками. основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені. Відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Позивач зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій, та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників Рахунку-бордеро премій, Рахунку-бордеро збитків та Бордеро заявлених, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу протягом 3-х робочих днів. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами Договору (п.3.2.2 договору).

Пунктом 3.2.4 договору передбачено зобов'язання перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів, з дати отримання від перестраховика підписаного примірника рахунку-бордеро премій, сплатити перестраховику премію за цим рахунком-бордеро.

Водночас, п.3.4.2 договору встановлено обов'язок відповідача, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

Згідно з п.4.3 договору встановлено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 70000 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного рахунку-бордеро збитків.

13 червня 2006 року ТДВ СК "Альфа Гарант" застраховано автомобіль НОМЕР_3 за договором страхування №06/02-010-00333, який перестраховано в ПАТ "УОСК", згідно з п. 94 Рахунку Бордеро премій № 06-04/06 за червень 2006 року.

24 червня 2006 року в результаті ДТП пошкоджено автомобіль "Mazda 6" д.н. АА 8838ВВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2007р. на виконання умов страхування №06/02-010-00333 від 13.06.2006, ТДВ СК "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 164137,43 грн. При цьому, частка ПАТ "УОСК" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку позивачем частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, склала 15241,80 грн.

Листом №2856 від 28.06.2006 позивач повідомив відповідача про настання страхової події за договором страхування №06/02-010-00333 від 13.06.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 1 липня 2006 року до договору перестрахування №91-017/06-04 від 27.12.2005, що є додатком №4 до цього договору. Пунктом 77 відповідного переліку визначено прогнозовану суму (9,286%) відповідальності перестраховика по страховому випадку ДТП 24.06.2006, в результаті якого відбулось пошкодження автомобіля НОМЕР_3. Доказів наявності зауважень до зазначеного переліку збитків матеріали справи не містять.

Згідно з п.4.1 договору перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Відповідно до п.4.3.5 договору протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Частка ПАТ "УОСК" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку частки перестраховика в сумі страхового відшкодування склала 15241,80 грн.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п.3.4.3,3.4.4 договору, для виплати страхового відшкодування та повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Позивач листом №09/2340 від 05.06.2009 звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування по страховому випадку щодо пошкодження автомобіля НОМЕР_3, застрахованого у ТДВ "Альфа-Гарант", згідно з договором страхування №06/02-010-00333 від 13.06.2006 та перестрахованого згідно з рахунком-бордеро премій за червень 2006 (п.94). Вказаний лист отримано відповідачем 15.06.2009р.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом від 04.12.2009 №2041 звернувся до позивача з проханням про надання додаткових документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування. В той же час, матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачем на адресу позивача листа №2041 від 04.12.09 щодо необхідності надання роз'яснень та обґрунтування розміру страхового відшкодування.

Предметом позову у даній справі є вимога перестрахувальника про виплату перестраховиком частки (пропорційної відповідальності) у сумі страхового відшкодування за договором перестрахування №91-017/06-04 від 27.12.2005, яка (виплата) обумовлена настанням страхового випадку за договором страхування майна №06/02-010-00333 від 13.06.2006, страховиком за яким є позивач.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні від 08.06.2015 та поясненнях від 11.06.2015 відповідач заявив про застосування позовної давності, посилаючись, зокрема, на те, що з огляду на лист-вимогу ТДВ "Альфа-Гарант" №09/2340 від 05.06.2009 про сплату частки страхового відшкодування в розмірі 15241,80 грн., який (лист) 15.06.2009р. був отриманий відповідачем, передбачений договором перестрахування 10-денний термін оплати ним своєї частки у сумі страхового відшкодування настав 29.06.2009р., строк позовної давності закінчився 29.06.2012р., а заяви про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач не надав.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином, учасниками правовідносин, які виникають з договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, можуть бути страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач, але аж ніяк не перестрахувальник (цедент) та перестраховик, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про страхування" останні є страховиками - фінансовими установами, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства". При цьому, стаття 3 Закону України "Про страхування" не визначає позивача (перестрахувальника, цедента) в якості застрахованої особи чи вигодонабувача.

Водночас, згідно з ч.2 ст.8 та ч.ч.2,16 ст.9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

В свою чергу, згідно з ч.ч.1,5 ст.12 Закону України "Про страхування" перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Зміст цієї імперативної норми є вичерпним та не допускає розширеного тлумачення як в частині суб'єктного складу учасників страхових правовідносин за рахунок сторони договору перестрахування (перестрахувальника, цедента), на вимогу якої не поширювалася б позовна давність, так і в частині предмета вимоги страхувальника, яким є здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), а не відшкодування перестрахувальнику частки (пропорційної відповідальності) перестраховика за договором перестрахування. Адже, відповідальним перед страхувальником за договором страхування договором страхування майна №06/02-010-00333 від 13.06.2006 є позивач (цедент, перестрахувальник), а не перестраховик (відповідач) за договором перестрахування №91-017/07-04 від 27.12.2005.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень ст.ст.3,8,9,12 Закону України "Про страхування", позивач (перестрахувальник, цедент) в розумінні п.5 ч.1 ст.268 ЦК України не є застрахованою особою, на вимоги якого про стягнення частки страхового відшкодування за договором перестрахування №91-017/06-04 від 27.12.2005 не поширюється позовна давність.

Отже, договір добровільного страхування майна та договір перестрахування є різними за своєю правовою природою та суб'єктним складом, регулюють відмінні правовідносини, чим спростовується помилкове ототожнення судами договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/07-04 від 27.12.2005 та договору страхування майна №06/02-010-00333 від 13.06.2006 в обґрунтування підстав для виняткового незастосування позовної давності при вирішенні даного спору.

Так 05 червня 2009 року Позивачем було надіслано лист про необхідність сплати частки страхового відшкодування в розмірі 15 241 ( п'ятнадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 80 коп., яке було отримано Відповідачем 15.06.2009 року. Договором № 91-017\06-04 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексецеденту сум від 27 грудня 2005 року укладеного між Позивачем та Відповідачем, а саме ст. 3.4. п.3.4.4. передбачено, що перестраховик зобов'язаний у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо, протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів про виплату страхового відшкодування оплатити свою частку у сумі страхового відшкодування. Тобто, саме з моменту спливу 10-денного строку для оплати своєї частки у сумі страхового відшкодування (виконання зобов'язання), який настав 29.06.2009 року ( 15.06.2009 р.+ 10 робочих днів), саме з цього дня обраховується строки позовної давності у три роки. На момент подачі позовної заяви 22.04.2015 року до Господарського суду м.Києва, строк позовної давності був пропущений, так як останній термін звернення до суду для подачі позову закінчився 29.06.2012 року. Про що представник Відповідача заявляв в попередніх судових засіданнях шляхом подання клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 20.01.2016

Суддя М.О. Лиськов