Рішення № 55096369, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/31031/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевсесвіт»

До Приватного підприємства «Інноваційні послуги населенню «Каскад»

Про стягнення 86 812,33 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Сивоглаз А.М. - по дов. № б/н від 30.11.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевсесвіт» про стягнення з Приватного підприємства «Інноваційні послуги населенню «Каскад» 97 987,66 грн., з яких: 50 000,00 грн. основного боргу, 26 741,09 грн. пені, 19 500,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 746,57 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання безвідсоткової поворотної позики від 22.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31031/15 та призначено її до розгляду на 22.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/31031/15 від 22.12.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 09.12.2015, розгляд справи був відкладений на 14.01.2016.

Позивачем 13.01.2016 до відділу діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 86 812,33 грн., з яких: 50 000,00 грн. основного боргу, 8 384,93 грн. пені, 26 500,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 927,40 грн. - 3% річних.

Позивач в судовому засіданні 14.01.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 14.01.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 09.12.2015 та ухвали від 22.12.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. М.Раскової, 19, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 09.12.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 09.12.2015 (номер рекомендованої кореспонденції 0103034931457) та ухвали від 22.12.2015 (номер рекомендованої кореспонденції 0103034932275) на адресу суду не повернулись, однак як вбачається з інформації, що міститься на сайті Укрпошти дані відправлення були вручені адресату - відповідачу 14.12.2015 та 28.12.2015.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.08.2014 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевсесвіт» (позикодавець) та Приватним підприємством «Інноваційні послуги населенню «Каскад» (позичальник) було укладено договір безпроцентної поворотної позики (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець передає позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, встановлених, а позичальник зобов'язується повернути вказані грошові кошти позикодавцю.

Згідно з п. 2.1. договору загальна ціна позики за договором складає 50 000,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі повернуто позику, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня, збитки від зміни індексу інфляції та 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.1. договору позика надається в безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових позикодавцем на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 3.2. договору днем надання позики є день фактичної передачі (перерахування) позикодавцем грошових коштів позичальнику.

Відповідно до п. 3.3. договору позикодавець перераховує позичальнику суму позики визначену у п. 2.1. даного договору у строк до 29.08.2014.

Як свідчать матеріали справи (платіжне доручення № 351 від 27.08.2014) позивачем відповідачу 27.08.2014 було перераховано фінансову допомогу в розмірі 50 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору позичальник зобов'язаний повернути грошові кошти, передані йому за цим договором, в термін до 31.09.2014.

Відповідно до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення позики в передбачений договором строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 50 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи відповідач у визначений строк позику не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до п. 5.1. договору у разі прострочення повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення, за кожний день затримки повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення позики.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання з повернення фінансової допомоги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 8 384,93 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 384,93 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення позики, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 26 500,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 927,40 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не визначено іншого розміру процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 26 500,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 927,40 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевсесвіт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інноваційні послуги населенню «Каскад» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 19, код ЄДРПОУ 36956981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телевсесвіт» (02093, м. Київ, вул. Поліська, 12, код ЄДРПОУ 37258531) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 8 384 (вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 93 коп. пені, 26 500 (двадцять шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 927 (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 40 коп. - 3% річних, 1 302 (одна тисяча триста дві) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 20.01.2016.

СуддяВ.В.Сівакова