Рішення № 55096346, 14.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2016Справа №910/28269/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 11 709,27 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Тецька І.М. (довіреність № б/н від 12.11.2015)

від відповідача: Поліщук А.Р. (довіреність № 378/1 від 05.12.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" 18707,29 грн. заборгованості за договором про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті від 31.10.2005 № П-606/11/С з яких: 11160, 00 грн. - борг, 1615,46 грн. - пеня, 404,75 грн. - 3 % річних, 5527, 08 грн. - інфляційні втрати. Також, позивач просить стягнути з відповідача 1218, 00 грн. - судового збору та 2500, 00 грн. - витрати на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті від 31.10.2005 № П-606/11/С в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/28269/15, розгляд справи призначено на 24.11.2015.

24.11.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка по справі (№ 24/11-3 від 24.11.2015).

24.11.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про застосування строку позовної давності, документи по справі.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача, заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі, зокрема по поданим позивачем актам проводилась оплата платіжними дорученнями від 16.07.2014 року та 27.11.2014 року.

Клопотання про застосування строків позовної давності відповідач мотивує тим, що згідно заявлених позивачем вимог, заборгованість виникла в період до березня 2012 року, позивач пропустив трирічний строк на звернення до суду за захистом прав, а тому на думку відповідача мають бути застосовані насідки передбачені статтею 267 ЦК України, у вигляді відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні 24.11.2015 оголошено перерву до 17.12.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.12.2015 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли: клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.12.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2015 усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи, надав щодо нього пояснення та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2015 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, надав щодо нього пояснення та просив суд його задовольнити.

Також, представниками сторін в судовому засіданні 17.12.2015 надано суду спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, яке просили суд задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/28269/15 на 15 днів розгляд справи відкладено на 14.01.2016 р.

13.01.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивач зазначає, що відповідачем неоплачені послуги відповідно до актів № 11669 від 01.05.2014 р. та № 23642 від 01.10.2014 р., а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7200 грн., пеню в розмірі 1077,19 грн., 3% річних в розмірі 231, 68грн., інфляційні витрати в розмірі 3200,40 грн., що разом становить 11709,27 грн., а також 1218 грн. судового збору та 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про зменшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Також 13.01.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

14.01.2016 р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній зазначає, що заборгованість перед позивачем відсутня, при цьому, позивач просить застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 14.01.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги відповідно до поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, у позові просив відмовити.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 14.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - замовник, відповідач) укладено договір №П-606/11/С про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по спостереженню за установками пожежної автоматики, які підключені до спеціального об'єктивного радіоблоку та технічному обслуговуванню радіоблока на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх в строки та розмірах, які обумовлені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, плата за послуги встановлюється в розмірі суми, приведеної в додатку №1 до Договору перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Між сторонами було підписано ряд додаткових угод до Договору, якими внесено зміни в частині розміру плати за послуги.

Згідно з п. 3.3 Договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який останній зобов'язаний до 10 числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу робіт та/або послуг, виконаних та/або наданих виконавцем у звітному місяці, замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Договір вступає в силу з 01.11.2005 року і укладається строком на один рік, тобто до 01.11.2006 року. У випадку, якщо жодна з сторін письмово не повідомить іншу про бажання припинити дію договору за один календарний місяць до дати його припинення даний договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах , без обмеження кількості разів продовження дії Договору (п. 4.1 Договору).

На виконання умов договору №П-606/11/С про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті від 31.10.2005 року, позивач надав послуги на суму 7200,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 11649 від 31.05.2014 р. на суму 3600,00 грн. та № 23594 від 31.10.2014 р. на суму 3600,00 грн.

Проте відповідач свої грошові зобов'язання за договором №П-606/11/С про спостереження за установками пожежної автоматики на об'єкті від 31.10.2005 року належним чином не виконав, вартість наданих позивачем послуг не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 7200,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 7200,00 грн., а також пеню, 3% річних, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору надано послуги відповідачу на суму 7200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі надання послуг, що підписані з боку відповідача та скріплені печатками товариства. Надані позивачем послуги прийняті відповідачем без жодних заперечень та зауважень.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 3.1 Договору, плата за послуги перераховується щомісячно на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач зазначає, що оплата наданих послуг за актами № 11649 від 31.05.2014 р. на суму 3600,00 грн. та № 23594 від 31.10.2014 р. на суму 3600,00 грн. здійснена останнім, що підтверджується платіжними дорученнями № 23923 від 14.05.2014 р. та № 88828 від 27.11.2014.

Однак, суд дослідивши вказані платіжні доручення встановив, що останні не є належними доказами сплати заборгованості та не спростовують заборгованість відповідача перед позивачем за актами наданих послуг № 11649 від 31.05.2014 р. та № 23594 від 31.10.2014 р. з огляду на наступне.

Так, платіжне доручення № 23923 від 14.05.2014 р. містить призначення платежу: «плата за спостереження, Згідно РФ № 9315 від 01.04.2014 року», в той же час, акт наданих послуг № 11649 від 31.05.2014 р. містить посилання на рахунок на оплату № 11669 від 01.05.2014. Надані позивачем платіжні доручення не місять посилання на акт наданих послуг № 11649 від 31.05.2014, або на рахунок, зазначений у ньому.

Платіжне доручення № 88828 від 27.11.2014 на уму 3600,00 грн. містить призначення платежу: «Плата за спостереження, Згідно РФ № 25979 від 01.11.2014 року., в той же час, акт наданих послуг № 23594 від 31.10.2014 р. містить посилання на рахунок на оплату № 23642 від 01.10.2014. Надані позивачем платіжні доручення не місять посилання на акт наданих послуг № 23594 від 31.10.2014, або на рахунок, зазначений у ньому, а тому не можуть бути належними доказами на підтвердження відсутності заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 3.1 Договору оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, заборгованість за вказаним договором складає 7200,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 7200,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1077,19 грн. пені, 231,68 грн. 3% річних, 3200,40 грн. інфляційний втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, в межах періодів визначених позивачем, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3% річних є більшим, ніж заявлений позивачем.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 3200,40 грн. та 3% річних у розмірі 231,68 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені у розмірі 1077,19 грн., то суд зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню, яка нарахована по акту надання послуг № 11669 від 31.05.2014 за період з 16.06.2014 р. по 14.12.2014 р. у розмірі 432,79 грн.; по акту надання послуг № 23642 від 31.10.2014 р. за період з 16.11.2014 р. по 14.05.2015 у розмірі 644,40 грн.

В той же час, у додаткових письмових поясненнях позивача, поданих 14.01.2016 р., позивач просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції, якщо інший період не встановлено законом або договором (п 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі затримки платежів, передбачених п. 3.1 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, в даному випадку нарахування пені за прострочення оплати має здіснюватися за кожним актом надання послуг окрему (з огляду на встановлений договором строк оплати) протягом 6 місяців з моменту виникнення прострочення по кожному платежу.

Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного.

Так, не підлягає стягненню пеня, нарахована протягом саме того періоду, який знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

За Актом надання послуг № 11649 від 31.05.2014, щодо якого підлягає застосуванню строк позовної давності, частина шестимісячного періоду, за який нараховується пеня, знаходиться поза межами строку позовної давності.

Це період з 16.06.2014 (початок періоду прострочення оплати) по 03.11.2014 (рік до подачі даного позову до суду).

З урахуванням зазначених вимог, а також з урахуванням заявленого позивачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, судом здійснено перерахунок пені, та відраховано пеню заявлену за вказаним Актом надання послуг № 11669 від 31.05.2014 , що знаходиться за межами строку позовної давності - до 03.11.2014.

Таким чином, за перерахунком суду обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати наданих позивачем послуг, з урахуванням позовної давності є 757,43 грн.

Враховуючи наведене вище, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача, у зв'язку із тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката,позивачем надано: Договір № 180815-02/2015 від 18.08.2015 р. про надання правової допомоги, Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору № 180815-02/2015 від 18.08.2015 р. про надання правової допомоги, ордер серії КС № 190712, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та платіжні доручення № 503 від 27.08.2015 р. на суму 10 000,00 грн. та платіжні доручення № 524 від 02.09.2015 р. на суму 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору № 180815-02/2015 від 18.08.2015 р. про надання правової допомоги зазначено, що до прав та обов'язків адвоката входить готування та подання процесуальних документів,представлення інтересів позивача по господарським справам про стягнення заборгованості з контрагентів на користь позивача, зокрема, щодо контрагента ТОВ «ЕКО», стосовно суми заборгованості 11 160,00 грн., яка виникла у березні 2012 року.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 7200,00 грн., яка виникла у травні та жовтні 2014 року, а не у березні 2012 р., як про це зазначається у договорі № 180815-02/2015 від 18.08.2015 р. про надання правової допомоги. Більше того, сума заборгованості, з якою звернувся позивач до суду про стягнення з відповідача є відмінною від тієї, яка міститься в таблиці договору № 180815-02/2015 від 18.08.2015 р. про надання правової допомоги, щодо якої адвокат наділений правами готувати та подавати процесуальні документи, а також представляти інтереси позивача.

Також суд зазначає, що матеріали справи не місять жодного доказу подачі або готування документів у даній справі саме адвокатом Глобою К.В., адвокат Глоба К.В. не брав участі у жодному судовому засіданні по справі № 910/28269/15.

Платіжні доручення № 503 від 27.08.2015 р. на суму 10 000,00 грн. та № 524 від 02.09.2015 р. на суму 30 000,00 грн., які позивач надав на підтвердження понесення витрат на послуги адвоката, не містять посилання на договір про надання правової допомоги № 180815-02/2015 від 18.08.2015 та не підтверджують, що позивачем понесені витрати саме на розгляд зазначеної справи № 910/28269/15.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у покладенні на відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8, код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЗОР СЕРВІС" (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 54 Б, літера А, н/п 377, код 33442495) 7200,00 грн. основного боргу, 3200,40 грн. інфляційних втрат, 231,68 грн. 3% річних, 757,43 грн. пені та 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2016 р.

Суддя С.О. Турчин