Рішення № 55096306, 13.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2016Справа №910/27486/15За позовом: товариства з обмеженою відповідальностю «Трансконтинент Груп»

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 314 322,10 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Смагін В.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом м.Київа розглядається справа № 910/27486/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальностю «Трансконтинент Груп» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 314 322,10 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.15 порушення провадження у справі № 910/27486/15.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно разової заявки 28/04-01 від 28.04.15 року відповідач був зобов'язаний доставити автомобільним транспортом взуття у коробках в кількості 146 коробок вагою 946 кг. Після доставки відповідачем вантажу до місця призначення при його прийманні, згідно з актом прийому вантажу від 29.04.2015 року, була виявлена недостача вантажу в кількості 324 пар взуття вартістю 314 322,10 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати вартість втраченого вантажу, яка залишена без задоволення,що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача 314 322,10 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські відносини, оскільки позивач договір про надання транспортно-експедеційних послуг не підписав, попередню оплату не здійснив.

В судових засіданнях 14.12.2015р., 23.12.15, 25.12.2015р. оголошувалися перерви.

В судовому засіданні 15.01.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 Року між ТОВ «Меридіан сервіс плюс», яким змінено найменування на ТОВ «Трансконтинент груп» (експедитор) та ТОВ «Патур», яким змінено найменування на ТОВ «Сорттекс» (клієнт) було укладено договір № 26/02 на транспортне експедиторське обслуговування щодо перевезення вантажів.

28.04.15 року між ТОВ «Трансконтинент груп» та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір - разова заявка 28/04-01 від 28.04.15 р. на перевезення вантажу у вигляді взуття, яке поставлялось ТОВ «Патур» до ФОП ОСОБА_4 з м. Дніпропетровська до м. Черкаси.

У відповідності до разової заявки 28/04-01 від 28.04.15 року відповідач був зобов'язаний доставити автомобільним транспортом взуття у коробках в кількості 146 коробок вагою 946 кг., з місця завантаження - АДРЕСА_2 до АДРЕСА_3 - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно з товарно-транспортною накладною № 1009 відповідачем отримано до перевезення вантаж, а саме взуття у 146 коробках вагою 946 кг.

Після доставки відповідачем вантажу до місця призначення - м. Черкаси ФОП ОСОБА_4, і при його прийманні, згідно з актом прийому вантажу від 29.04.2015 року, була виявлена недостача вантажу в кількості 324 пар взуття торгівельної марки «Salamander», що засвідчено підписами водія автотранспортного засобу MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та вантажоотримувача.

Відповідно до видаткової накладної № 28/04 від 28.04.2015 року загальна вартість втрачених 324 пар взуття торгівельної марки «Salamander» становить 314 322,10 грн.

Як свідчать матеріали справи, недостача вантажу трапилась внаслідок крадіжки, що мала місце 29.04.2015 року під час перевезення вантажу, по факту якої порушено кримінальну справу.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що відповідач, як перевізник вантажу, несе відповідальність за втрачений прийнятий до перевезення вантаж в розмірі вартості загубленого вантажу, в звязку з чим просить суд стягнути з відповідача 314 322,10 грн.

Пунктами 1, 2 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу. (ч.ч.1, 2, 3 ст.917 ЦК України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч.1, 2 ст.924 ЦК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату (ч.ч.1, 3, 4 ст.314 ГК України).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Як встановлено судом між позивачем (експедитором) та відповідачем (перевізник) було укладено договір - разова заявка 28/04-01 від 28.04.15 р. на перевезення вантажу у вигляді взуття, який постачається ТОВ «Патур» до ФОП ОСОБА_4 з м. Дніпропетровська до м. Черкаси.

Згідно разової заявки сторонами було погоджено всі істотні умови перевезення, а саме вартість перевезення, дату, час та місце завантаження вантажу, визначено вантаж та його кількість, зазначено водія транспортного засобу MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_5 У відповідності до разової заявки 28/04-01 від 28.04.15 року відповідач був зобов'язаний доставити автомобільним транспортом взуття у коробках в кількості 146 коробок вагою 946 кг., з місця завантаження - АДРЕСА_2 до АДРЕСА_3 - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на те, що сторонами погоджено істотні умови перевезення вантажу, також сторонами здійснювалась електронна переписка щодо здійснення перевезення вантажу, приймаючи до уваги прийняття відповідачем вантажу до перевезення, що підтверджується товарно- транспортною накладною № 1009 та актом прийому вантажу від 29.04.2015 року, суд приходить до висновку про існування між сторонами господарських правовідносин щодо перевезення вантажу, а також про необгрунтованість посилання відповідача на відсутність договорних відносин між сторонами, як на підставу для відмови у позові.

Як підтверджується матеріалами справи, під час перевезення вантажу мала місце втрата вантажу, а саме 324 пари взуття на суму 12 701,15 євро, що підтверджується актом приймання вантажу від 29.04.215 року, підписаним ФОП ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_5, яким здійснювалось перевезення вантажу.

Представником відповідача факт недостачі вантажу не заперечувався, згідно з пояснень водія ОСОБА_5 він звернувся до органів міліції із заявою про вчинення крадіжки вантажу під час здійснення перевезення вантажу.

У зв'язку з втратою вантажу, позивачем, як експедитором перевезення, було відшкодовано замовнику перевезення вартість втраченого вантажу в розмірі 314 322,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 02.12.2015 року.

Отже, факт завдання збитків позивачу на суму 314 322,10 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач відсутність своєї вини у втраті вантажу не спростував, натомість відповідач не забезпечив належним чином схоронності вантажу. Таким чином, враховуючи наявність доказів завдання позивачу збитків внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив перевезення вантажу в повному обсязі, в звязку з чим мала місце недостача вантажу, наявність причинного звязку між діями відповідача та завданими збитками, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 314 322,10 грн.

Заперечення відповідача з приводу того, що оскільки перевезення здійснював ОСОБА_5, то він і має нести відповідальність за втрачений вантаж, до уваги не приймається, оскільки договірні відносини з перевезення існували між сторонами, відповідачем самостійно зазначене у разовій заявці 28/04-01 від 28.04.15 року прізвище водія автотранспортного засобу MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, як безпосереднього виконавця перевезення.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що недостача вантажу сталася не з його вини, в звязку з чим судом задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальностю «Трансконтинент Груп» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Горького, буд.22, кім.201, код ЄДРПОУ 38600280) 314 322 (триста чотирнадцять тисяч триста двадцять дві) грн 10 коп - збитків та 4714 (чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 83 коп -витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.01.2016

Суддя Л.М. Шкурдова