Рішення № 55096245, 15.01.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2016 року Справа № 913/1003/15

Провадження №33/913/1003/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД”, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ-ТРЕЙДИНГ”, м.Сєвєродонецьк

про стягнення 18 330 грн 93 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ-ТРЕЙДИНГ” про стягнення заборгованості за договором №00024/14-ЛС/Л купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг від 01.01.2014 в сумі 18657 грн 17 коп., з яких 12197 грн 55 коп. – основна заборгованість, 438 грн 71 коп. – 3% річних, 6020 грн 91 коп. – інфляційні нарахування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на п.2.6. договору, у відповідності до якого остаточний розрахунок за паливо отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійсненим покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Позивач в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 передав відповідачу паливо на загальну суму 573 809 грн 79 коп., однак відповідач свої зобов’язання за договором в повному обсязі не виконав. З урахуванням часткової оплати заборгованості станом на час звернення позивача до суду із відповідним позовом заборгованість складає 12197 грн 55 коп. Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.11.2015 було порушено провадження та розгляд справи призначено на 23.11.2015.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися та повноважних представників в судові засідання від 23.11.2015, 17.12.2015 та 15.01.2016 не направили. Позивач на виконання вимог ухвал суду надав додаткові пояснення з приводу наведеного ним розрахунку в додатку до позовної заяви, а також виписку по рахунку на підтвердження проведених відповідачем проплат та акт звірки розрахунків, проведеної сторонами станом на 30.09.2015.

Представником позивача 14.12.2015 через відділ документального забезпечення суду було подано письмове клопотання про продовження строку розгляду спору по справі №913/1003/15 на 15 днів. Також на електронну адресу суду 17.12.2015 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів, зокрема нового уточненого розрахунку та докази направлення його відповідачу.

Як вбачається з наданих письмових пояснень та уточненого розрахунку (а.с.87-95, 100-107), позивачем було зменшено розмір інфляційних нарахувань та 3% річних. Суд, розглянувши надані матеріали, оцінив їх як заяву подану у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, зокрема в частині розміру інфляційних нарахувань до 5 703 грн 78 коп. та 3% річних до 429 грн 60 коп., та прийняв їх до розгляду. Загальна сума позовних вимог, що підлягають розгляду складає 18330 грн 93 коп.

Крім того, ухвалою господарського суду Луганської області від 17.12.2015 продовжено строк розгляду справи до 19.01.2016, розгляд справи відкладено на 15.01.2016.

В судове засідання від 15.01.2016 представники сторін не прибули. Позивачем через канцелярію суду від 29.12.2015 подано письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому також просив врахувати те, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду спору не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях, не надав суду відзив на позовну заяву, витребувані судом документи не представив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується матеріалами справи.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Неприбуття представника відповідача у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання обома сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому за висновком суду можливо здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та документами у відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між товариством з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ-ТРЕЙДИНГ”, як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю “ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД”, як продавцем, 01.01.2014 був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00024/14-ЛС/Л (далі – договір, а.с.30-33).

Предметом даного договору (п. 1.1 договору ) є правовідносини, за якими продавець передає у власність, а покупець приймає й зобов’язується оплатити паливо у строки на умовах, встановлених даним договором.

Згідно положень п. 2.6 договору остаточний розрахунок за паливо, яке отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі накладної (акта) з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця.

З наданих позивачем видаткових накладних та щомісячних актів звіряння взаємних розрахунків (а.с.34-46) вбачається, що продавець виконав передбачені умовами договору зобов’язання, а відповідач прийняв товар без зауважень та претензій.

Однак, відповідач свої обов’язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, провів не повний розрахунок з позивачем та допустив прострочення виконання грошового зобов’язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 12197 грн 55 коп.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи (наявними видатковими накладними та щомісячними актами звіряння розрахунків, підписаними сторонами) доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов’язань.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги суду не надано.

На виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи позивачем надано акт звірення розрахунків станом на 30.09.2015 за договором № 00024/14-ЛС/Л від 01.01.2014 на суму 12197 грн. 55 коп., підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Крім того, позивачем надана банківська довідка з випискою по рахунку про здійснені відповідачем проплати за вказаним договором (а.с.63-71).

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12197 грн. 55 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 429 грн 60 коп. (за накладною №20375/2 від 31.07.2014 на суму боргу 11612 грн 07 коп. за період прострочення з 15.08.2014 до 19.10.2015; за накладною №23083/2 від 31.08.2014 на суму боргу 585 грн 48 коп. за період прострочення з 15.09.2014 до 19.10.2015) та інфляційні втрати в сумі 5703 грн 78 коп. за період з серпня 2014 року по червень 2015 року (а.с.87-95, 100-107).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позивач вірно встановив періоди прострочення, отже, вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 429 грн 60 коп. за вказаними накладними є арифметично вірно обрахованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 95, 107) вбачається, що позивачем допущені відповідні помилки, індекс інфляції застосовувався до суми боргу, зокрема що існувала не повний місяць (сума боргу в розмірі 11612,07 грн не існувала повний місяць в серпні 2014 та сума боргу 585,48 грн аналогічно - в вересні 2014 року), а тому застосування індексів інфляції цих місяців є безпідставним. Крім того, зі змісту розрахунку вбачається, що позивачем показники індексів інфляції розраховувалися не шляхом множення, а застосовувалося додавання. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

За здійсненим судом розрахунком правильним є нарахування інфляційних втрат за зобов’язаннями накладної №20375/2 від 31.07.2014 на суму боргу 11612 грн 07 коп., які слід нараховувати, застосувавши коефіцієнти інфляції за період з вересня 2014 по червень 2015 року, що складає 6457 грн 70 коп. За зобов’язаннями накладної №23083/2 від 31.08.2014 на суму боргу 585 грн 48 коп. слід нараховувати, застосувавши коефіцієнти інфляції за період з жовтня 2014 по червень 2015 року, що складає 299 грн 92 коп.

Однак, оскільки здійснений судом правильний розрахунок нарахованих інфляційних втрат складає більшу суму (6757 грн 62 коп.) ніж заявлена до стягнення позивачем, суд, не виходячи за межі позовної вимоги, вважає за можливе задовольнити інфляційні втрати саме в заявленому позивачем розмірі, на суму 5703 грн 78 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню заборгованість за вказаним договором в сумі 12197 грн 55 коп., 3 % річних в сумі 429 грн 60 коп. та інфляційні втрати в сумі 5703 грн 78 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуальнорго кодексу України на відповідача також покладається судовий збір в сумі 1196 грн 70 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ-ТРЕЙДИНГ” (93411, м.Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд.37-П, ідентифікаційний код 37706257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД” (83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, буд. 2Б, ідентифікаційний код 24316073; поштова адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, вул. Шевченко, буд. 71-а) основну заборгованість в сумі 12197 грн 55 коп., 3 % річних в сумі 429 грн 60 коп. та інфляційні втрати в сумі 5703 грн 78 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1196 грн 70 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 20.01.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч