Рішення № 55095452, 18.01.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2016 р. Справа № 903/1310/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГСТРОЙ", м.Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Маневицький р-н, с.Четвертня

про стягнення 96366,44грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГСТРОЙ" звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 96366,44грн. заборгованості за договором поставки №200515 від 20.05.2015р., в т.ч.: 95000,00грн. - суми попередньої оплати та 1366,44грн. - 3% річних.

В обґрунтування позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №200515 від 20.05.2015р. щодо поставки товару протягом одного місяця з моменту оплати.

В підтвердження позовних вимог подав договір поставки №200515 від 20.05.2015р. з додатками, платіжне доручення №138 від 21.05.2015р., вимогу №4 (вих. №04/10/юр.) від 15.10.2015р., повідомлення-вимогу №4/2 (вих. №04/11/юр.) від 06.11.2015р. (а.с.7-14).

Представник ТзОВ "УКРТОРГСТРОЙ" в призначене судове засідання не прибув. 18.01.2016р. через канцелярію суду подав клопотання за вх. №01-54/416/16, в якому позов підтримав в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГСТРОЙ".

На вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.12.2015р. подав наступні документи:

- письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору;

- довідку за підписом директора товариства про наявну у відповідача заборгованість;

- довідку Головного управління статистики у Харківській області №03.1-11/15 від 06.01.2016р.

Представник відповідача вимог ухвали суду також не виконав, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4467000006360.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

20 травня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГСТРОЙ" (покупець) укладено договір поставки №200515 (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язався постачати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

У п. п. 2.2, 2.3 вказаного договору зазначено, що розрахунки здійснюються в безготівковому порядку. Оплата за товар повинна бути здійснена покупцем як 100% попередня плата за кожну погоджену партію товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк поставки кожної партії товару визначається один місяць після оплати партії товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору поставки перерахував попередню оплату в розмірі 95000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №138 від 21.05.2015р. (а.с.11).

Отже, строк виконання зобов'язання по поставці товару для відповідача наступив за дорученням №138 від 21.05.2015р. з 22.05.2015р. по 22.06.2016р.

Позивач 15.10.2015р. на адресу відповідача надіслав вимогу про поставку товару або повернення грошових коштів, однак останнім залишена без відповіді та задоволення (а.с. 12-13).

06.11.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення - вимогу №4/2 про розірвання укладеної угоди з поставки пиломатеріалів та вимогою про повернення протягом 7 днів попередньої оплати у сумі 95000,00грн. зі сплатою процентів, оскільки поставка пиломатеріалів втратила для позивача інтерес.

Зазначене повідомлення - вимогу відповідач отримав 17.11.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак кошти станом на 16.12.2015р. так і не повернув.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №200515 від 20.05.2015р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як слідує із матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки перерахував попередню оплату в розмірі 95000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №138 від 21.05.2015р., однак відповідач умови договору не виконав та перераховані кошти не повернув.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1366,44грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Як слідує з постанови Верховного суду України 6-90цс13 від 18.09.2013р. та п.5.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Тому у суду відсутні підстави для стягнення 3% річних у сумі 1366,44грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки №200515 від 20.05.2015р. підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в сумі 95000,00грн. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1425,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44670, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГСТРОЙ" (61052, м. Харків, вул. Мала-Панасівська,4/7, код ЄДРПОУ 39187830) 95000,00грн. попередньої оплати та 1425, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

20.01.2016р.

Суддя В. М. Дем`як