Рішення № 55095449, 15.01.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.16р. Справа № 904/10458/15

За позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "АЕК", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 874,25 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 12.01.2015)

ОСОБА_2 - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "АЕК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості у розмірі 24 874,25 грн. за договором № КР-04-15 від 19.04.2015, з яких 20 000,00 грн. основний борг, 460,00 грн. інфляційні втрати, 174,25 грн. 3 % річних, 4 240,00 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № КР-04-15 від 19.04.2015, в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2015.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядження представника, проте доказів на підтвердження цього суду не надав.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 22.12.2015 на 13.01.2016.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2015 між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма "АЕК" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (замовник) було укладено підрядний договір № КР-04-15 на виконання робіт по об'єкту. (а.с.18).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту: "Капітальний ремонт силового трасформатору ТРДН-32000/15, зав. № 96138 дісп.Т2, дата випуску травень 1976 г. (підприємство п/с М-5972)", а замовник - прийняти роботи і сплатити їх.

Згідно з пунктом 2.1 договору, вартість робіт за договірною ціною складає 239 166,67 грн., ПДВ (20%) 47 833,33 грн., всього 287 000,00 грн.

Згідно з пунктами 2.4.1,2.4.2, 2.4.3 договору замовник здійснює оплату виконаних робіт у наступному порядку.

До початку робіт, після підписання договору, замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості договірної ціни. Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки КБЗ та акту виконаних робіт КБ2В. Остаточна оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20-ти календарних днів після підписання акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату робіт у розмірі 86 100,00 грн., а позивач виконав весь обсяг робіт, передбачений договором, що підтверджується актом виконаних робіт, складеним за формою КБ-2В та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт КБ3, які були підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень 30.07.2015 на загальну суму 286 748,97 грн. (а.с. 21-24).

Проте в порушення п.п. 2.4.3 договору за виконані позивачем у 2015 роботи, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі, а лише частково сплатив кошти у розмірі 180 648,97 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію № 276 від 11.11.2015, відповідно до якої позивач просив відповідача розрахуватися з ним шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. (а.с. 25). Однак відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були прийняті роботи та підписаний акт виконаних робіт без заперечень.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.4.3 договору, строк оплати за виконані роботи є таким, що настав 20.08.2015.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 00,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.6 договору у випадку порушення замовником термінів оплати замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості - за кожен день прострочення, при цьому розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 20.08.2015 по 03.12.2015 у сумі 4 240,00грн.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при проведенні розрахунку пені не враховано вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Правління Національного Банку України від 02.03.2015 року № 154 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" встановлено, що з 04.03.2015 розмір облікової ставки встановлено на рівні 30 %. Таким чином, у період з 20.08.2015 по 27.08.2015 діяла облікова ставка на рівні 30 %, тобто за день у розмірі 0,0016 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,2 %, що за кожен день складає 0,002 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 27 серпня 2015 року № 557 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 28.08.2015 розмір облікової ставки встановлено на рівні 27 %. Таким чином, у період з 28.08.2015 по 24.09.2015 діяла облікова ставка на рівні 27%, тобто за день у розмірі 0,0015 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,2 %, що за кожен день складає 0,002 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

Згідно з Постановою Правління Національного Банку України від 24 вересня 2015 року № 627"Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 25.09.2015 розмір облікової ставки встановлено на рівні 22 %. Таким чином, у період з 25.09.2015 по 03.12.2015 діяла облікова ставка на рівні 22 %, тобто за день у розмірі 0,0012 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,2 %, що за кожен день складає 0,002 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

При здійсненні перерахунку, судом встановлено, що сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 779,18 грн.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням вищезазначеного, тому сума пені, яка підлягає задоволенню становить 2 779,18 грн.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано 3% річних за період з 20.08.2015 по 03.12.2015 у сумі 248,94 грн. та інфляційні втрати за вересень 2015 у сумі 460,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 174,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 460,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, б.3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "АЕК" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 28Б; ідентифікаційний код 13466013) 20 000,00 грн. основний борг, 2 779,18 грн. пеня., 174,25 грн. 3% річних,460,00 грн. інфляційні втрати та 1 218,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.01.2016.

Суддя ОСОБА_3