Ухвала суду № 55094901, 11.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22-ц/790/251/16 (22-ц/790/7682/15) Головуючий 1 інстанції -

Справа №635/10848/15-ц Бобко Т.В.

Категорія: інші. Доповідач - Міненкова Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Міненкової Н.О.

суддів - Гальянової І.Г.,

Костенко Т.М.

за участю секретаря - Красношапка К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до підприємства Харківської облспоживспілки «Мереф'янський міський ринок», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до підприємства Харківської облспоживспілки «Мереф'янський міський ринок», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки від 25 квітня 2012 року.

Не погодився з рішенням ОСОБА_3, який був залучений до справи у якості третьої особи й у апеляційній скарзі за підписом його представника ОСОБА_4 просить рішення скасувати як необґрунтоване. Посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що директором підприємства не було повідомлено засновників про час і місце проведення позачергових зборів. Порядок повідомлення зазначений у статуті підприємства і він не був порушений. Судом не надана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_7, що є головним бухгалтером підприємства та ОСОБА_8, які фактично підтвердили законність проведення зборів. Також не надана оцінка листу реєстрації до протоколу загальних зборів, що відбулися 25.04.2012 року, в якому міститься інформація про дату, час та місце проведення зборів. В жодному документі відсутнє посилання на те, що вказані збори проводилися позачергово. В апеляційній скарзі представник третьої особи - апелянта посилається також на те, що по справі права юридичної особи підприємства Харківської облспоживспілки «Мереф'янський міський ринок», за довіреністю представляла інтереси ОСОБА_5 яка є головою комісії з припинення юридичної особи. По даній справі ОСОБА_5 є одночасно як позивачем так і представником відповідача, а тому вважає, що був порушений принцип диспозитивності так як права юридичної особи не реалізовувалися.

Під час розгляду справи представником третьої особи було заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із непідсудністю справи даному суду, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних та фізичних осіб - підприємців « від 10 жовтня 2013 року №-642-УІІ,( закон набув чинності від 28 березня 2014 року) яким виключено п.4 ч.1 ст.12 ГПК, яка визначає підвідомчість справ господарським судам. Вважає, що за даною нормою на день розгляду справи всі корпоративні справи підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. А тому вважає, що ухвала суду про відмову закрити провадження у справі була неправильною.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів за довіреністю ОСОБА_9 проти апеляційної скарги заперечувала та зазначала, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо неповідомлення позивачів про проведення загальних зборів так як суду не було надано жодного розпорядчого документа директора підприємства про призначення, дати, місця і порядку денного зборів. Це рішення відповідно до п.6.1 Статуту підприємства повинно бути погоджено на зборах засновників. Вважає, що при прийнятті рішення відповідачем порушені Закони України «Про кооперацію» та «Споживчу кооперацію». Заперечували проти доводів апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі, у зв'язку із непідсудністю спору судам загальної юрисдикції, а тобто Харківському районному суду.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З копії протоколу загальних зборів вбачається, що 25 квітня 2012 року відбулися позачергові збори Засновників «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки на якому було прийнято рішення про продаж нерухомого майна, що належало засновникам. Надано директору підприємства ОСОБА_3 повноваження на укладення договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомості та земельної ділянки.

Згідно із Статутом «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки, який було затверджено загальними зборами 23 грудня 2011 року засновниками підприємства є: Харківська облспоживспілка, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_3. Частки в статутному капіталі були розподілені наступним чином: ОСОБА_5 -38%, ОСОБА_6 - 14% , ОСОБА_3 -38%, і Харківська облспожиспілка -10%.( а.с.9 т.1).

Продаж нерухомого майна, яке належало засновникам підприємства, ОСОБА_3 здійснив 23.05.2012 року, уклавши договори купівлі - продажу з ТОВ «Мереф'янський технікс плюс».

29 листопада 2012 року позивачі звернулися до районного суду з позовом та зазначали, що про проведення зборів засновків їх не повідомляли і на зборах вони присутніми не були, про продаж майна їм стало відомо в листопаді 2012 року.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Скасовуючи рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, «Мереф'янський міський ринок», підприємства Харківської облспоживспілки, ТОВ « Мереф'янський технікс плюс», споживчого товариства «Єлизавета», ОСОБА_11, третя особа - Харківська облспоживспілка про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна, про визнання недійсним рішення загальних зборів, в ухвалі від 29 жовтня 2014 року зазначила, що суди прийшли до передчасного висновку про те, що саме ОСОБА_3 ухилявся від проведення почеркознавчої експертизи та відмовлявся надавати оригінали протоколу зборів та листа - повідомлення, а також на те, що встановивши факт відсутності позивачів на загальних зборах учасників підприємства, не зазначив докази за результатами дослідження яких встановлено таку обставину.

При новому розгляді справи суд першої інстанції розглянув уточнені позовні вимоги, які відносилися лише до визнання недійними загальних зборів засновників підприємства від 25 квітня 2012 року (а.с.185 т.4). Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, «Мереф'янський міський ринок», підприємства Харківської облспоживспілки, ТОВ «Мереф'янський Технікс плюс», споживчого товариства «Єлизавета», ОСОБА_11, третя особа - Харківська облспоживспілка про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна залишені без розгляду (а.с.219 т.). ОСОБА_3 залучений у справі за уточненими позовними вимогами у якості третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2015 року з заявою про закриття провадження у справі звернувся ОСОБА_3, посилаючись на те, що 28 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10. жовтня 2013 року №-642-УІІ, яким п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України викладено у новій редакції.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції в ухвалі від 25 травня 2015 року зазначив, що члени підприємства Харківської облспоживспілки «Мереф'янський міський ринок» не володіють корпоративними правами в даній юридичній особі, а мають права як члени кооперативу, що передбачено ст.12 Закону України «Про кооперацію». Крім того судом зазначено, що провадження у даній справі було відкрито 30 листопада 2012 року правомірно. Справа розглядалася судами неодноразово. Після скасування попереднього рішення, підставою для прийняття справи до провадження для її нового розгляду була ухвала ВССУ від 29.10.2014 року, якою рішення Харківського районного суду Харківської області від 13.12.2013 року та ухвала Апеляційного суду від 18.02.2014 року були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 12. т.5).

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що справа була розглянута без порушення правил підсудності, у відповідності із законом.

Споживче товариство - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Воно здійснює торгівельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє створенню соціально-економічної інфраструктури агропромислового комплексу. Діяльність споживчого товариства будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин. Відносини, пов'язані з створенням і діяльністю споживчого товариства, регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію», іншими законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається що у суд позивачі звернулися в листопаді 2012 року 29 числа і з цього часу справа перебуває у провадженні судів загальної юрисдикції. Провадження по справі було відкрито 30 листопада 2012 року. Скасовуючи рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18.02.2014 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 жовтня 2014 року справу передала на новий розгляд до суду, що розглядав цю справу по суті та не посилалася як на підставу скасування судового рішення на порушення судами правил підсудності.

Визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК, стаття 15 ЦПК), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Наприклад, у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у спорі є фізична особа. При цьому положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув. Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин.

Провадження по даній справі було відкрито, на час дії саме даної процесуальної норми.

Крім того, справа в провадженні судів загальної юрисдикціє знаходиться більше трьох років.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції,1950 року «Про захист прав людини та основних свобод» кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.. 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №-3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, щодо підстав заявленого позову судова колегія вважає, що суд обґрунтовано вважав, що позовні вимоги є доведеними і такими що підлягають задоволенню.

Суд на виконання ухвали суду вищого суду перевірив доводи сторін, дав їм належну оцінку і постановив рішення у відповідності до вимог закону.

Таким чином, предметом перегляду в справі є застосування судом першої інстанції статей 12, 15 Закону України «Про кооперацію» при визначенні правомочності прийнятих загальними зборами кооперативу рішень та додержання прав членів кооперативу при скликанні і проведенні загальних зборів.

Судова колегія з висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України «Про кооперацію» є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Відповідно до частини 1 статті 12 цього Закону до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів (частина 3 статті 12 Закону України «Про кооперацію).

Частиною третьою статті 41 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим статтею 15 Закону України «Про кооперацію» та статутом кооперативу.

Так, статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Підпунктом 2 пунктом 9 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року №-13 встановлено, що відносини між засновниками товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями Цивільного кодексу України. А за підпунктом 2 пункту 17 Постанови слід враховувати, що рішення загальних зборів учасників та інших органів товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсним рішень загальних зборів (учасників) товариства можуть бути - порушення вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів товариства - позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах і т.і.

Таким чином, за змістом статті 15 Закону України «Про кооперацію» для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Порядок і процедура прийняття рішень на загальних зборах засновників підприємства визначена внутрішнім документом, а саме, Статутом «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки та Законами України «Про споживчу кооперацію» та « Про кооперацію»

З пункту 6.8 статуту «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки в редакції, яка була чинною на день проведення зборів, загальні збори правомочні вирішувати всі питання, у випадку присутності на них більше половини його членів.

Пунктом 6.10 цього статуту передбачено, що рішення зборів правомочне, якщо за нього проголосувало не менше як 75% членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів.

Відповідно до п.6.1 Статуту Вищим органом управління підприємства є загальні збори Засновників підприємства, що скликаються не рідше одного разу на рік. Вони складаються із Засновників підприємства або призначених ними представників.

Призначення дати, місця і порядку денного чергових чи позачергових зборів Засновників підприємства здійснюється директором підприємства за погодженням зборів засновників підприємства. Директор інформує Засновників про дату, місце і порядок денний рекомендованим листом, телексами або факсами, іншими засобами зв'язку не пізніше, ніж за п'ятнадцять днів до передбаченої дати зібрання.

Згідно з пунктом 6.11 Голова зборів організовує ведення протоколу. Книга протоколів зберігається за місцем знаходження підприємства і в будь - який час повинна бути надана Засновникам підприємства. На їхні вимоги мають бути видані засвідчені виписки з книги протоколів (а.с.15 т.1). Суду не було надано жодного доказу на підтвердження виконання цих положень Статуту. Враховуючи, що за Статутом саме на директора покладений обов'язок проінформувати Засновників не пізніше, ніж за п'ятнадцять днів про дату, місце та порядок денний зборів, то саме ОСОБА_12 повинен був надати докази на підтвердження того, що інші засновники були повідомлені про ці збори. Суду не було надано докази щодо повідомлення Засновників одним із засобів, що перелічені в п. 6.1 Статуту, не надана Книга ведення протоколів та оригінали протоколу та підписного листа.

В суді апеляційної інстанції представник третьої особи ОСОБА_13 заявила, що не може надати письмові докази на підтвердження належного повідомлення позивачів у зв'язку з тим, що пройшло три роки і строк дії цих доказів закінчився. Але, ж справа знаходиться в провадженні судів з листопада 2012 року і на той час така можливість не була втрачена, але з листопада 2012 року суду не було надано жодного письмового доказу на підтвердження виконання директором товариства ОСОБА_12 вимог Статуту щодо повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів.

Згідно з п.7.2, 7.3 Статуту директор забезпечує додержання законодавства України, виконання рішень загальних зборів Засновників підприємства, Статуту підприємства. Директор підзвітний загальним зборам Засновників підприємства, виконує їх рішення, несе відповідальність перед ними за діяльність підприємства, згідно з вимогами законодавства України (а.с.17 т.1). Ці положення Статуту свідчать про те, що саме ОСОБА_3, як директор підприємства ніс відповідальність за чітке виконання його положень, а тому саме ОСОБА_3 на підтвердження виконання вимог Статуту повинен був надати суду докази, що ним не було зроблено. Яким чином було виконано ч.2 ст. 6.1 Статуту щодо призначення дати, місця і порядку денного чергових чи позачергових зборів Засновників підприємства. У якій формі директором підприємства погоджувалося це питання із засновниками представник апелянта пояснити не зміг.

Так, суду не було надано жодного письмового підтвердження про виконання процедури, передбаченої п.6.1 Статуту, а саме, якщо повідомлення здійснювалося рекомендованим листом, то докази повинні бути надані з відділу зв'язку, телексом або факсом, також, інші засоби зв'язку також повинні бути підтверджені допустимими доказами

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою Оленою Олександрівною 23 травня 2012 року за реєстровими №№ 869,872,875,878,881,884,887,890,893 було посвідчено договори купівлі продажу нерухомого майна, які були укладені між «Мереф'янський міський ринок» підприємства Харківської облспоживспілки» від імені якого діяв ОСОБА_3, як директор підприємства, повноваження якого ґрунтувалися на підставі наказу №-86 від 12.11.2007 року (про призначення директором), та протоколу загальних зборів учасників підприємства від 25 квітня 2012 року (про дозвіл на укладення договорів (а.с.68т.1). Саме ОСОБА_3 і ніхто інший був наділений правом на той час надавати нотаріусу усі необхідні докази для оформлення угод, у тому числі й оригінал протоколу Загальних зборів учасників підприємства та оригінали листа реєстрації присутніх на загальних зборах.

З відповіді приватного нотаріуса Павлової О.О. на адресу суду від 06.02.2013 року вбачається, що оригінал протоколу Загальних зборів учасників «Мереф'янський міський ринок» Харківської облспоживспілки» від 25.04.2012 року та оригінал листа реєстрації присутніх на загальних зборах учасників підприємства від 25.04.2012 року було нотаріусом оглянуто під час посвідчення угод, зроблено фотокопію, прошито, пронумеровано, засвідчено належним чином, залишено у справах та оригінали протоколу та листа реєстрації повернуто особі, що їх подала, тобто ОСОБА_3 (а.с.36 т.2).

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_13 не спростовувала ці факти і вказала, що не може пояснити, де ділися оригінали протоколу загальних зборів та реєстраційного листа.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції представник позивачів стверджував, що її довірителі не підписували ні протоколу, ні реєстраційного листа, так як їм не було відомо про проведення загальних зборів. Підписи, які стоять на завірених копіях нотаріуса та інших ксерокопіях цих документів не є їх підписами (а.с. 196-200 т.3).

По справі призначалася судова - почеркознавча експертиза (а.с.111 т.2), але її проведення стало неможливим у зв'язку з тим, що експертам не були надані оригінали протоколу загальних зборів та підписного листа. При повторному розгляді справи судом першої інстанції перевірялися доводи щодо наявності у ОСОБА_3 оригіналів документів, але останній з цього приводу пояснення не надавав.

З відповіді в.о. заступника директора «Мереф'янський міський ринок» Харківської облспоживспілки» Шакуро В.В. від 05.03.2013 року (а.с.115 т.2) вбачається, що оригінали протоколу зборів та підписні листи відсутні за юридичною адресою ПХО «Мереф'янський міський ринок».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, як голова правління СТ «Елизавета», засновниками якого на той час були ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17 (а.с.14 т.3) 08.06.2012 року уклав договори купівлі продажу з ТОВ «Мереф'янський технікс плюс», тобто, майно учасників «Мереф'янський міський ринок» Харківської облспоживспілки , яке належало їм у частках було двічі продано. На червень 2012 року ОСОБА_3 також займав посаду директора «Мереф'янський міський ринок» Харківської облспоживспілки.

Згідно з відомостями про іпотеку усе майно, що належало учасникам «Мереф'янський міський ринок» ХОСС було передано в іпотеку (іпотечний договір №-2821 від 01.12.2012 року. (а.с.131-137 т.3) Іпотекодавець СТ «Елезавета», іпотеко держатель - ОСОБА_11, АДРЕСА_1. Боржник ОСОБА_3, розмір основного зобов'язання - 4920000,0 грн. (а.с. 122, 128 т.3). На час укладення іпотечного договору справа знаходилась в суді, про що ОСОБА_3 було відомо.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції на виконання вказівок вищестоящого суду перевірив усі доводи сторін, згідно з п.4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив особам, які брали участь у справі, їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Але суду не були надані належні і допустимі докази на підтвердження того, що позивачі були належним чином і завчасно повідомлені про проведення загальних зборів.

Суд критично оцінив пояснення свідків, про допит яких заявила сторона третьої особи, так як їх пояснення були суперечливими і не підтверджували фактів присутності позивачів на загальних зборах 25.04.2009 року. Судова колегія повністю погоджується з судом першої інстанції відносно того, що обставини проведення загальних зборів повинні бути підтвердженні тільки певними засобами доказування. Але такі докази судам, в провадженні яких знаходилась справа з листопада 2012 року ОСОБА_3 та його представниками не надані.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам ст.ст. 213,214 ЦПК України та критеріям справедливості, а тому підстави для його скасуванні відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог процесуального закону або матеріального права.

Керуючись ст. 303,304.307,308,317,319 ЦПК України судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - І.Г. Гальянова

Т.М. Костенко