Ухвала суду № 55091992, 18.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2198/15

Провадження № 22-ц/779/137/2016

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М. Б. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю ОСОБА_2, представників ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ВДВС Косівського РУЮ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ВДВС Косівського районного управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 27 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

10 листопада 2015 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернулось з позовом до ВДВС Косівського районного управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту.

В заяві зазначено, що для забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту від 18.08.2006 року, укладеним з ОСОБА_2 на суму 25000 доларів США, ОСОБА_2 за договором іпотеки від 18.08.2006 року передала в іпотеку земельну ділянку та розташований на ній незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 65% та господарські будівлі за адресою м. Косів вул. Мазепи, буд.№3 Косівського району.

Посилаючись на те, що постановою головного державного виконавця ВДВС Косівського РУЮ на виконання ухвали Косівського районного суду від 28.01.2015 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2, в тому числі і на майно, передане в іпотеку, що є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Косівського районного суду від 27 листопада 2015 року позов задоволено.

Постановлено звільнити з - під арешту, який накладений постановою від 30.01.2015 року головного державного виконавця ВДВС Косівського РУЮ за виконавчим провадженням №46260568 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку та розташований на ній незавершений будівництвом житловий будинок цегляний готовністю 65 %, позначений в плані літерою А та господарські будівлі і споруди: гараж - Б, літня кухня - В, підвал - В1, що знаходиться за адресою: місто Косів, вул. Мазепи, буд. №3 Косівського району Івано-Франківської області, який належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 891106 виданого Косівською міською радою 11 серпня 2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Коломийським МБТІ 18 серпня 2006 року за № 11582660 і зареєстрований в Коломийському МБТІ 18 серпня 2006 року, номер запису 14 НБ в книзі 1, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 15764047.

У апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на незаконність рішення суду.

Судом не було зясовано питання залишкової заборгованості ОСОБА_2 за договором кредиту для необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апелянт вказує на те, що звільнення майна з-під арешту може в майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 817800 грн., чого судом не було враховано.

Просив рішення суду скасувати.

ОСОБА_4 в судове засідання не зявився.

Представник ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2006 року між АППБ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0002/82/59109 на суму 25 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 17.08.2011 року.

Для забезпечення виконання кредитних зобовязань в іпотеку було передано належне ОСОБА_2 нерухоме майно: земельну ділянку та розташований на ній незавершений будівництвом житловий будинок цегляний готовністю 65 %, позначений в плані літерою А та господарські будівлі і споруди: гараж - Б, літня кухня - В, підвал - В1, що знаходиться за адресою: місто Косів, вул. Мазепи, буд. №3 (в даний час Мазепи, №4) Косівського району Івано-Франківської області.

Постановою від 30.01.2015 року головного державного виконавця ВДВС Косівського РУЮ ОСОБА_6 накладено арешт на все нерухоме майно в м. Косів по вул. Мазепи, №4, що належить боржнику ОСОБА_2, та оголошено заборону на його відчуження. Вказана постанова винесена на виконання ухвали Косівського районного суду від 28.01.2015 року про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 межах суми позову - 538 500 грн. у справі № 347/2552/14-ц за позовом ОСОБА_4

Враховуючи те, що спірне майно передано в іпотеку у 2006 році, а арешт та заборона відчуження застосована 30.01.2015 року на виконання ухвали Косівського районного суду від 28.01.2015 року, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Посилання ОСОБА_4 у апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги суму заборгованості ОСОБА_2 за договором кредиту для необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч. 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1 - 4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У силу положень ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із ч. 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 цього самого Закону). Указані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі України «Про іпотеку» (ст. 1), відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 ст. 3 Закону «Про іпотеку» убачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, звільнення з-під арешту іпотечного майна відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому відсутність факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги не є підставою для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 27 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_7