Рішення № 55091976, 13.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9114/15-ц

Провадження № 22-ц/779/49/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Фединяка В.Д., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів на виконання умов договору, а саме 17 000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081, 48 грн. - 3% річних та 12 867, 88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року, стягнення судового збору в розмірі 309, 50 грн., посилаючись на те, що між ним та відповідачем 09.02.2013р. було укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу автомобіля МАЗ 8347 НОМЕР_1 за ціною 24 000 гривень. Відповідач сплатила йому перший внесок у розмірі 7 000 гривень, а він передав їй автомобіль, ключі від нього та документ на нього. Відповідач не виконує умови договору в частині оплати за договором, що спонукало його звернутися до суду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 17 000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081,48 грн. - 3% річних та 12 867,88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 309 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що не може являтись доказом та свідчити про виконання нею своїх зобов'язань щодо оплати позивачу першого внеску, частина її письмового пояснення, взятого із її заперечення проти позовної заяви. В ньому вказано, що в день укладення договору і в подальшому, автомобіль їй продавцем не передавався - чим невиконані умови договору, тому жодних грошей вона продавцю не надала, в тому числі і перший внесок. Автомобіль не був переданий по причині того, що після підписання договору у продавця не було в наявності документів, які б підтверджували право власності на автомобіль, а розписку про отримання від неї першого внеску він відмовився надати. У зв'язку з цим автомобіль не передавався, а перший внесок не платився.

На думку апелянта, не може братись судом до уваги та являтись доказом довідка видана позивачу про реєстрацію на нього даного автомобіля, тому що при укладенні договору у ОСОБА_3 документи на автомобіль були відсутні, в тому числі і вказана довідка. Звідки і випливає що апелянт не могла знати, що цей автомобіль зареєстрований на нього, так як він жодних документів на автомобіль не пред'являв та відмовився передавати їх разом з автомобілем. А вказана довідка була йому видана тільки 18.06.2015 року, тобто більше ніж через 2 роки після укладення договору.

Апелянт вказала, що при укладенні угоди 09.02.2013 року, продавцем не були виконані її умови, а саме автомобіль не був переданий їй у власність. Даний факт підтверджується довідкою № 72, що знаходиться у матеріалах справи, згідно з якою, станом на 18.06.2015 року, згідно бази даних АІПС «Автомобіль» марки МАЗ, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_1 та являється на даний час його власником.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 09 лютого 2013 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого був автомобіль марки МАЗ 8347, державний номерний знак НОМЕР_1. Позивач виконав умови за договором зі своєї сторони. Передавши транспортний засіб покупцю, а відповідач сплатила йому перший внесок у розмірі 7 000 гривень.

Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст. 509, 526, 527, 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановивши, що позивач виконав усі вимоги за договором купівлі-продажу, передавши автомобіль та документи на нього відповідачу, а відповідач сплативши перший внесок у розмірі 7 000 гривень, не виконала інші умови договору в частині оплати.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 665 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ч. 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 600-2012-п від 27 червня 2012 року), передбачено письмову форму договору купівлі - продажу автомобілів. А відповідно до пункту 4 зазначеної постанови перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

П. 8 зазначеної постанови передбачено, що реєстрація /перереєстрація/ транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Згідно п.п. 6, 7 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах ДАІ. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах або їх представники зобов'язані зареєструвати /перереєструвати/ транспортні засоби протягом десяти днів після придбання /одержання/ митного оформлення або тимчасового ввезення на Україну, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Крім того, відповідно пункту 42 цього Порядку, якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.

До вчинення зазначених дій, яким передує подання заяви про зняття автомобіля з обліку та огляд його працівником ДАІ, позивач не мав права відчужувати автомобіль, а позивач його придбавати.

Отже, зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 передбачено спеціальний порядок набуття права власності на автомобіль.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на зняття автомобілю з обліку в органах ДАІ та його огляду. Не містять матеріали справи й докази звернення ОСОБА_2 як нового власника, з відповідною заявою до реєстраційного органу.

Окрім цього, згідно довідки, виданої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, право власності на спірний автомобіль станом на 18.06.2015 року зареєстровано за позивачем (а.с.6).

Долучений до матеріалів справи договір купівлі-продажу автомобіля не може бути визнаний належним доказом переходу права власності на транспортний засіб.

Крім того, суду не надано будь-яких доказів сплати відповідачем позивачу на виконання договору першого внеску у розмірі 7 000 гривень.

Показання свідка ОСОБА_5 не мають значення для вирішення даного спору, оскільки набуття права власності на транспортний засіб пов'язане із зверненням власника до державного органу з питання відчуження транспортного засобу, а не лише здійснення передачі транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтва про право власності на нього.

Між тим, суд першої інстанції, розглядаючи спір, не врахував зазначене, конкретні обставини справи, положення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року й прийшов до поспішного, необґрунтованого висновку про наявність підстав до стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу з відповідача.

Наведене свідчить, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17 000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.02.2013 року, 1 081, 48 грн. - 3% річних та 12 867, 88 грн. інфляційних витрат за період з 10.05.2013 року по 22.06.2015 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 535 гривень 92 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк

Я.Ю. Ковалюк