Рішення № 55088338, 09.10.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/6355/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Салоїд Н.М. Провадження № 22-ц/789/1182/15 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Міщій О. Я., Гурзель І. В.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю сторін - представника ТОВ Порше

Лізинг Україна ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ТОВ Порше Лізинг Україна звернулося до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 листопада 2013 року з відповідачем ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу №00009065 за умовами якого ТОВ Порше Лізинг Україна зобов'язалось передати у розпорядження ОСОБА_2 автомобіль VW Touareg 3,0 І V6 TDI, 2013 року випуску, а відповідач зобов'язався сплати лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат ти виплати лізингових платежів, придбати зазначений автомобіль за купівельною ціною, визначеною позивачем.

В грудні 2013 року ТОВ Порше Лізинг Україна свої зобов'язання виконало і передало відповідачу вказаний автомобіль.

Відповідач належним чином договірних зобов'язань не виконував не сплатив щомісячні платежі за серпень, вересень та жовтень 2014 року на загальну суму 55 542,41 грн., у зв'язку з чим 30 жовтня 2014 року TOB Порше Лізинг Україна розірвало цей договір на підставі п. 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

ТОВ Порше Лізинг Україна надіслало відповідачу вимогу про сплату заборгованості, повернення автомобіля і повідомлення про відмову від договору, однак останнім вимоги не були виконані.

Позивач, посилаючись на те, що дія договору припинена з 27 вересня 2011 року, просив стягнути на свою користь 757010,07 грн., з яких: 55542,41 грн. основної заборгованості за договором фінансового лізингу; 679453,23 грн. збитків у виді упущеної вигоди; 3065,31 грн. штрафу; 2935,52 грн. пені; три проценти річних у розмірі 880,66 грн.; 10681,35 грн. інфляційних витрат; та тридцять п'ять процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4451,59 грн.

Також просив стягнути з відповідача 12548,4 грн. витрат понесених на підготовку позовної заяви до суду та супроводження процесу стягнення.

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до TOB Порше Лізинг Україна про визнання договору фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року за №00009065 недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що потягнуло порушення його законних прав та інтересів.

Просив стягнути з відповідача ТОВ Порше Лізинг Україна на його користь 575043 грн. сплачених на виконання цього договору та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2015 року вирішено: У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про фінансовий лізинг за № 00009065 укладений товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна та ОСОБА_2 25 листопада 2013 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (ідентифікаційний код 35571472) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти в сумі 575 043,05 грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сорок три грн. 05 коп.) та моральної шкоди 10 000 грн. (Десять тисяч грн.) В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ТОВ Порше Лізинг Україна просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2015 року у зв'язку з грубим порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Порше Лізинг Україна задовольнити в повному обсязі, а у позові ОСОБА_2 відмовити.

Вказує, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 з договором був ознайомлений, сторони дійшли згоди стосовно усіх його істотних умов і відповідач погодився з умовами договору, про що вказує його підпис у договорі. Висновки суду, щодо істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, порушення принципу добросовісності, справедливості та інших несправедливих умов у договорі не відповідають змісту договору фінансового лізингу та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч. 2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом

Частиною першою ст. 806 ЦК України, визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною другою ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Судом вставлено, що 25 листопада 2013 року ТОВ Порше Лізинг Україна та ОСОБА_2 уклали договір про фінансовий лізинг №00009065 за умовами якого ТОВ Порше Лізинг Україна зобов'язалось передати у розпорядження ОСОБА_2 автомобіль VW Touareg 3,0 І V6 TDI, 2013 року випуску, шасі № WVGZZZ7PZED020714, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак АА8998ОЄ, вартістю 66500 доларів США, а відповідач зобов'язався у строк 60 місяців сплатити лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат ти виплати лізингових платежів (плану відшкодування), придбати зазначений автомобіль за купівельною ціною, визначеною позивачем.

Пунктом 6.1 договору про фінансовий лізинг встановлено, що для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ Порше Лізинг Україна платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину цього Контракту., та інших положень Контракту.

На виконання умов зазначеного договору, 13 грудня 2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Порше Лізинг Україна" 158705 грн.59 коп., а 23 грудня 2013 року ТОВ Порше Лізинг Україна передало ОСОБА_2 автомобіль згідно акту прийому передачі.(а.с.124, 125)

17 березня 2014 року ОСОБА_2 було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, запропоновано погасити всю суму заборгованості у розмірі 28134,24 грн., штрафні санкції за прострочення сплати платежів в розмірі 730,30 грн., протягом трьох днів з дня отримання вимоги (а.с. 126).

В наступному, 04 серпня 2014 року, лізингодавець повторно направив на адресу лізингоодержувача перше нагадування про несплату платежів, 15 серпня 2014 року - друге нагадування, 04 вересня 2014 року, 17 вересня 214 року, 03 жовтня 2014 року, 16 жовтня 2014 року - третє нагадування про несплату. ( а.с. 37-42)

16 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, запропоновано погасити всю суму заборгованості у розмірі 70595,00 грн., штрафні санкції за прострочення сплати платежів в розмірі 3065,31 грн., витрати понесені з метою повернення простроченої заборгованості в розмірі 8348,40 грн. протягом трьох днів з дня отримання вимоги. (а.с. 43-44).

Згідно розрахунку ТОВ Порше Лізинг Україна несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2014 року становила 18025,52 грн, за вересень - 18722,16 грн. з жовтень 18794,73 грн, що не заперечується ОСОБА_2

09 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис нотаріуса, яким зобов'язано ОСОБА_2 повернути ТОВ Порше Лізинг Україна автомобіль VW Touareg 3,0 І V6 TDI, 2013 року випуску, шасі № WVGZZZ7PZED020714, двигун № НОМЕР_2, державний номерний знак АА8998ОЄ.(а.с. 46)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 14 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження, а 07 березня 2015 року, на виконання виконавчого напису, автомобіль вилучено в ОСОБА_2 та доставлено на зберігання на спецмайданчик, про що складено акт №40 огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, що передається на тимчасове зберігання.(а.с.47, 114)

Відмовляючи у позові ТОВ Порше Лізинг Україна та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що договір про фінансовий лізинг укладено з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів, який підлягає застосуванню в силу вимог ч. 2 ст. 627 ЦК України, та порушенням інших норм чинного законодавства, якими визначені істотні умови укладеного договору.

При цьому суд визначився, що за своєю правовою природою укладений договір поєднує в собі як елементи оренди автомобіля так і його купівлі-продажу.

З цими висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що при укладені договору фінансового лізингу відповідач діяв нечесно, ввівши в оману ОСОБА_2 щодо порядку визначення процентної ставки.

Так із змісту п. 6.1 договору про фінансовий лізинг вбачається, що щомісячний лізинговий платіж, окрім частини вартості об'єкта лізингу, комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, інші витрати та платіжні зобов'язання, включає в себе проценти.

Згідно договору процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обрана формула визначення змінної процентної ставки відповідача, не відповідає положенням ч.ч.4, 5 та 6 ст. 1056-1 ЦК України, які суд застосував за аналогією закону, оскільки цей порядок не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії кредитного договору, договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період та у договорі не зазначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Згідно розрахунку, наданого ОСОБА_2, зробленого на підставі Графіку покриття витрат ти виплати лізингових платежів, проценти за період з грудня 2013 року по листопад 2018 року, фактично становлять у розмірі 20,15% річних, 22,49% річних, 26,74% річних, 36,97% річних, 127,84% річних. (а.с.195-196)

Суд вірно дав належну правову оцінку цим обставинам зазнавши, що розрахунок процентів у Графіку погашення не підтверджений визначеною ставкою LIBOR за певний період.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що умови договору щодо обчислення лізингових платежів із застосуванням обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ КІБ Креді Агріколь, позбавляє ОСОБА_2 можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті, який підлягав сплаті в порядку встановленому п.6.3, 6.4 Договору та відповідно до вимог ст. 533 ЦК України, яка визначає порядок використання валюти у виконанні грошового зобов'язання.

Ці умови договору не відповідають вимогам ч. 1 ст. 695 ЦК України, згідно змісту якої ціна товару, порядок, строки і розміри платежів є істотними умовами договору, яким передбачено продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу.

Таким чином, відповідачем допущено порушення права позивача, визначеного п. 7 ч.1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів, а саме: ціну продукції визначено неналежним чином.

Також суд правомірно визнав несправедливими умови договору в частині надання ТОВ Порше Лізинг Україна права в односторонньому порядку розірвати договір із споживачем, не надавши такого права споживачеві.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_2, ознайомившись із умовами договору, та будучи з ними не згідний, в усній формі повідомив представника TOB Порше Лізинг Україна про розірвання договору та повернення автомобіля, однак згоди зі сторони Лізингодавця на розірвання договору не було.

У той же час, в березні 2014 року ТОВ "Порше Лізинг Україна"надіслало йому повідомлення про відмову від договору, без повернення сплачених ним коштів за автомобіль.

Відповідно до п. 6 ч. З ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Згідно частини 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Колегія суддів вважає, що істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків виникає внаслідок застосування п.12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, яким визначено, що у разі розірвання контракту ОСОБА_2 зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу, а також сплатити різницю між вартістю Об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об'єкту лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту».

Застосування цього положення завдає позивачеві істотної шкоди.

Колегія суддів бере до уваги те, що добросовісність дій позивача у даному спорі визначається його зверненням до представника TOB Порше Лізинг Україна про розірвання договору протягом 14 днів з дати одержання документа, зокрема, акту прийому-передачі автомобіля, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельним або офісним приміщенням.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що спірний договір було укладено та виконано Лізингодавцем у м. Хмельницькому, тобто, поза торговельними або офісними приміщеннями, а тому до спірних правовідносин правомірно застосував положення ч. З ст. 12 Закону Про захист прав споживачів.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Оскільки вищевказані порушення зачіпають істотні умови договору, суд правомірно визнав договір недійсним у цілому.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ Порше Лізинг Україна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу.

Доводи апелянта про те, що при укладенні договору сторони договору дійшли згоди усіх його істотних умов, відповідач ОСОБА_2 вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені в ному умови, не відповідають вищевказаним обставинам справи.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір визнаний недійсним, суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача суми, що він сплатив за договором.

У той же час, колегія суддів не погоджується з сумою коштів, які суд стягнув з ТОВ Порше Лізинг Україна на користь ОСОБА_2

Суму стягнення суд визначив з розміру іноземної валюти - 27365,15 доларів США, яка згідно курсу Національного банку України станом на 05 червня 2015 року, становила 575043 грн. 05 коп.

Цей розрахунок є невірним виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 сплачував на рахунок ТОВ Порше Лізинг Україна кошти в національній валюті.

Розмір оплати в іноземній валюті визначався на підставі умов договору про фінансовий лізинг.

Оскільки зазначений договір визнано недійсним, підстав для застосування його положень для встановлення розміру стягнення в іноземній валюті не було.

Таким чином, з TOB Порше Лізинг Україна на користь ОСОБА_2 слід стягнути кошти, які фактично були ним сплачені у гривнях, тобто у розмірі 248205 грн. 59 коп.

Отже, рішення суду в цій частині слід змінити і зменшити розмір стягнення до 248205,59 грн.

Крім того, колегія суддів вважає, що є незаконним рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи ці вимоги, суд виходив з того, що ОСОБА_2, як споживачу, завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до положення ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів.

Вказаною нормою встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте суд не врахував положення п. 5 ст. 4 цього Закону у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно якого споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Суд в своєму рішенні не зазначив, якими саме доказами підтверджено наявність такої шкоди, дефекту в продукції та причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою та дефектом.

Відповідні докази відсутні і в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення цих вимог не було.

У зв'язку з цим рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди слід скасувати і ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

В решті рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни не має.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року в частині стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_2 кошти змінити, зменшивши суму стягнення з 575043,05 грн. до 248205 (двісті сорок вісім тисяч двісті п'ять) грн. 59 коп.

Рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про відшкодуванням моральної шкоди, - відмовити.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення колегії може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: