Рішення № 5508807, 26.05.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2703/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі – Шмат М.С.,

за участю : представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2009 року ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення коштів. (а.с. 2-4)

Позивач у позовній заяві, з урахуванням уточнень позовних вимог, та представник позивача у судовому засіданні посилалися на те, що 14.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1/040366500052901, за умовами якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 105 000,00 грн. строком до 06.02.2009 року. 29.01.2009 року позивач звернулася до відповідача із повідомленням про свій намір щодо повернення належних позивачу суми вкладу та процентів в день повернення вкладу, однак 06.02.2009 року відповідач виплатив позивачу лише проценти по депозитному вкладу, а сам вклад не повернув, посилаючись на призначення тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, чим порушив умови укладеного між позивачем та відповідачем договору та вимоги чинного законодавства, а тому позивач просила суд стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 105 000,00 грн., суму індексу інфляції у розмірі 4 039,65 грн., три процента річних від простроченої суми у розмірі 940,68 грн., у рахунок відшкодування витрат за видачу довідки про стан депозитного рахунку 20,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 2-4)

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала суду заперечення на позовну заяву, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що сума вкладу не була повернута позивачу у зв’язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку відповідача, а тому позивача взято на облік за позабалансовим рахунком та її вимоги будуть задоволені в календарній черговості, крім того відповідач відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних задоволенню не підлягають. (а.с. 24-25)

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу «Постійний вкладник» № 1/040366500052901, що підтверджується копією зазначеного договору. (а.с. 8)

За умовами пп. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідач приймає від позивача грошові кошти в сумі 105 000, 00 грн. на строк з 14.01.2008 року по 06.02.2009 року. Відповідно до пп. 2.1.1. договору підтвердження одержання відповідачем вкладу оформлюється видачею відповідачем квитанції та/або виписки з депозитного рахунку.

Підпунктом 2.1.5. укладеного між сторонами договору передбачено обов’язок відповідача повернути вклад повністю у дату повернення, якою є 06.02.2009 року, підпунктом 2.4.3 договору передбачено кореспондуюче право позивача на отримання вкладу у вказаний строк.

Судом також встановлено, що 14.01.2008 року на виконання умов укладеного з відповідачем договору, позивачем були внесені грошові кошти на відкритий відповідачем за умовами договору рахунок у розмірі 105 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією квитанції від 14.01.2008 року та не заперечувалися представником відповідача у судовому засіданні. (а.с. 9)

У судовому засіданні було встановлено, що 29.01.2009 року позивач звернулася до відповідача із заявою, якою повідомила відповідача про свій намір одержати належну їй суму вкладу та відсотки 06.02.2009 року та небажання продовжувати дію договору, що підтверджується копією зазначеної заяви із відміткою відповідача про її прийняття того ж дня. (а.с. 10)

Судом також встановлено, що у відповідь на звернення позивача відповідач надіслав їй листа від 06.02.2009 року за № 716, яким повідомив позивача про призначення у банку тимчасового адміністратора та запропонував позивачу після закінчення терміну дії договору розглянути можливість укладення нового, що підтверджується копією зазначеного листа. (а.с. 11)

У судовому засіданні встановлено, що 06.02.2009 року відповідачем було сплачено, а позивачем отримано суму процентів по депозитному вкладу згідно договору банківського вкладу у розмірі 949,31 грн., ці обставини не заперечувалися представником позивача та підтверджуються копією заяви на видачу готівки. (а.с. 13)

Крім того, судом встановлено, що 06.02.2009 року позивачу була видана відповідачем довідка щодо знаходження належних позивачу коштів на депозитному рахунку, відкритому в установі відповідача, за отримання якої позивачем було сплачено 20,00 грн., ці обставини підтверджуються копією зазначеної довідки та квитанції. (а.с. 14, 15)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 року), Закону України «Про банки і банківську діяльність», умовами укладеного між ними договору.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

В силу п. 2 ч. 3, а також ч. 5 ст. 85 зазначеного Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми банківського вкладу, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір № 1/040366500052901 банківського вкладу від 14 січня 2008 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок та факт звернення позивача до відповідача із заявою про видачу депозитних коштів підтверджується матеріалами справи, при цьому, суд бере до уваги, що повернення вкладу банком на вимогу вкладника є не правом, а обов’язком банку, регламентованим в імперативному порядку нормами діючого законодавства України, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення суми індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд виходить з того, що норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» по відношенню до норм Цивільного кодексу України є спеціальними нормами, які регулюють правовідносини, зокрема між, учасниками на фінансовому ринку, відтак до спірних правовідносин в цій частині мають застосовуватися норми спеціального Закону, відповідно до яких в період дії мораторію на відповідача не може бути покладено відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача щодо стягнення з останнього 20,00 грн. за видачу довідки, суд виходить з того, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо видачі довідки не охоплюються умовами укладеного між ними договору та не стосуються виконання сторонами взятих за таким договором на себе зобов’язань, а тому суд вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судових витрат 1 100 грн. (а.с. 5-6)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 1058, 1060 ЦК України (2003 р.), ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу від 14 січня 2008 року 105 000 (сто п’ять тисяч) гривень, у рахунок повернення судових витрат 1 100 грн., а разос 106 100 (сто шість тисяч сто) грн. 00 коп.

ОСОБА_3 у задоволенні решти позовних вимог – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур