Ухвала суду № 55087972, 13.01.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 січня 2016 рокум. Ужгород№ 807/5/16

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Хустського міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Закарпатська філія про про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2016 року, позивач - Хустський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Закарпатська філія якою просить: стягнути з Закарпатської філії ПАТ "Укртелеком" 16906,27 грн. виплачені як допомога по безробіттю в період перебування на обліку в Хустському міськрайонному центрі зайнятості .

Позов обґрунтований тим, що гр. ОСОБА_1 звернулася до Хустського міськрайонного центру зайнятості з метою пошуку роботи, під час реєстрації пред'явила трудову книжку, відповідно до якої вона звільнена із Закарпатської філії ПАТ "Укртелеком" з 21.01.2015 року за скороченням чисельності відповідно до п.1ст.40 КЗпП України. 03.02.2015 року Рішенням Хустського районного суду від 17.11.2015р. ОСОБА_1 поновлено на роботі, стягнено заробіток за вимушений прогул та моральну шкоду. За час перебування на обліку як безробітна гр.. ОСОБА_1 нарахована допомога по безробіттю з 22.02.2015р. по 17.11.2015р. у сумі 16 906,27 грн . 01.12.2015року директором Хустського МРЦЗ видано Наказ № 80 «Про повернення коштів». Станом на 22.12.2015р. кошти у добровільному порядку не повернуті, чим завдано збит ки інтересам Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суд зазначає, що за змістом позову причиною звернення центру зайнятості до суду є невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення у добровільному порядку коштів , у зв'язку із чим позивач (суб'єкт владних повноважень) просить стягнути з відповідача, що не є суб'єктом владних повноважень кошти, які виплачені йому як допомога по безробіттю.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Приписам наведених норм кореспондують положення ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України, гроші є об'єктами цивільних прав. Отримавши кошти ОСОБА_1. набула право власності на них, та їй як власникові цих грошових коштів, належить право щодо володіння, користування та розпорядження такими.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю ОСОБА_1 і, на думку суду, не підпадають під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.09.2015 року по справі №п/811/3781/14.

Зокрема, Верховний суд України зробив висновок, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу стягнення коштів, отже спір належить розглядати в порядку господарського (цивільного) судочинства.

Заявлені позовні вимоги не носять характеру публічно-правового спору і не підпадають під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), а юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення таких.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення позовної заяви.

На підставі вищенаведеного, суд приходить висновку, що судовий збір сплачений позивачем за подання даного адміністративного позову за платіжним дорученням № 984 від 21.12.2015 року в сумі 1218,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Хустського міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" Закарпатська філія про стягнення заборгованості.

2. Роз'яснити Мукачівському міському центру зайнятості, що справи щодо відшкодування коштів виплачених як допомога по безробіттю розглядаються за правилами господарського( цивільного) судочинства.

3.Повернути судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень,00 коп.) сплачений на наступні реквізити: рахунок отримувача - 31210206784002, отримувач - УК у м. Ужгород, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області, код отримувача - 38015610, код банку отримувача - 812016, згідно платіжного доручення № 984 від 21.12.2015 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Скраль