Постанова № 55087945, 29.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р. cправа № 804/9578/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р., наказу № 839 від 19.06.2015 р., та визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

31 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 195 629 грн., визнати протиправним та скасувати наказ № 839 від 19.06.2015 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союзенергомаш», а також визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Союзенергомаш», передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки податковим органом не було виявлено фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства. Також, позивач зазначив, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Крі Сталь» на суму 195 629 грн. за жовтень 2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму, викладені в акті перевірки від 02.07.2015 р. № 1285/22-05/38141333, є такими, що суперечать положенням податкового законодавства. Позивач вважає, що вказані висновки податкового органу обґрунтовано виключно посиланням на податкову інформацію щодо діяльності зазначеного контрагента, без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, що були складені позивачем у відповідності до вимог Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та в повному обсязі надані до перевірки. Також, висновки податкового органу, на думку позивача, суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів, оскільки нікчемність правочинів позивача з його контрагентами відповідачем з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, не доведена. Крім того, висновки відповідача суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Позивач також звертає увагу на невідповідність висновків акту перевірки про завищення позивачем суми відємного значення ПДВ декларації за жовтень 2014 року податковому повідомленню-рішенню, в якому зазначено про завищення ПДВ в декларації за лютий 2015 року. Посилаючись на зазначені доводи, позивач просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 195 629 грн., та скасувати наказ № 839 від 19.06.2015 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союзенергомаш», а також визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки (т.1 а.с. 4-9, т.2. а.с. 71-72).

В судовому засіданні 29.09.2015 року представники позивача за довіреністями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, клопотань про витребування судом інших доказів, крім тих, які наявні у справі, а також про допит свідків чи проведення судових експертиз не заявили, проти розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами не заперечували (т. 2 а.с. 75-76).

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (т. 2 а.с. 69), у судове засідання свого представника не направив (т. 2 а.с. 75), з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, письмових заперечень проти позову не надав.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Союзенергомаш» зареєстровано Дніпропетровським міським управлінням юстиції 18.05.2012 р., та перебуває на податковому обліку в Лівобережній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість. До основних видів діяльності даного підприємства належить виробництво інших кранів і клапанів (т.1 а.с. 24).

04.06.2015 р. відповідачем на адресу позивача направлено запит за вих. № 16689/10/04-64-22-04-9 про надання інформації та документів, які підтверджують господарські взаємовідносини з ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року, та якщо ТОВ «Союзенергомаш» не є кінцевим споживачем отриманої продукції документи на підтвердження її реалізації у подальших періодах на користь інших контрагентів-покупців (т.1 а.с. 39).

У відповідь на вказаний запит податкового органу, ТОВ «Союзенергомаш» супровідним листом вих. № 152 від 17.06.2015 р. надано завірені копії документи по взаємовідносинам з ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року (договір купівлі-продажу № 55 від 01.10.2014 р., картку клієнта з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., видаткові накладні № 826 від 20.10.2014 р., № 902 від 27.10.2014 р., товарно-транспортні накладні № 826 від 20.10.2014 р., № 902 від 27.10.2014 р., податкові накладні № 826 від 20.10.2014 р., № 902 від 27.10.2014 р., квитанцію по реєстрацію податкової накладної, з поясненнями про те, що розрахунки між підприємствами в даному періоді не відбулися, а кінцевим споживачем придбаної продукції є ТОВ «Сем», яке використовує її у власному виробництві (т.1 а.с. 40).

19.06.2015 року начальником Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено наказ № 839 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союзенергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства по факту придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з ПП «Крі Сталь» за період жовтень 2014 року, підставою для якої зазначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 37).

На підставі зазначеного наказу, в період часу з 23.06.2015 р. по 30.06.2015 р. посадовими особами Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з відома посадових осіб позивача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Союзенергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ПП «Крі Сталь» за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.07.2015 р. № 1285/22-05/38141333 (т.1 а.с. 24-29).

Згідно висновків вказаного акту, неможливо простежити ланцюг придбання товару (електроди, емаль, відливка, змазка), у звязку з відсутністю постачальника цього товару. Крім того, відповідно до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року включило до податкового кредиту 94 податкові накладні, виписані постачальниками на суму ПДВ менше 10 000 грн., що, на думку податкового органу, свідчить про приховування номенклатури придбаного товару, оскільки за зареєстрованими накладними, з серпня 2014 року ПП «Крі Сталь» придбавало лише одяг, що був у користуванні, продукти харчування та вироби з пластику для використання в побуті. На підставі зазначених висновків, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Союзенергомаш» п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року завищено податковий кредит на суму 195 629,1 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, у звязку з чим позивачем завищено показник відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного податкового періоду на вказану суму.

На вказаний акт перевірки позивачем до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подані заперечення, які надійшли до податкового органу 10.07.2015 р. за вх. № 8511/10 (т. 1 а.с. 31-34).

Листом від 17.07.2015 р. за вих. № 21621/10/04-64-22-05 податковим органом повідомлено позивача про відмову у задоволенні заперечень (т.1 а.с. 35-36).

Враховуючи висновки акту перевірки, Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ № НОМЕР_2 від 19.02.2015 р. за період лютого 2015 року на суму 195 629 грн. (т.1 а.с. 36).

Не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суд із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Союзенергомаш» та ПП «Крі Сталь» було укладено договір купівлі-продажу № 55 від 01.10.2014 р., згідно якого продавець (ПП «Крі Сталь») зобовязується поставити на адресу покупця (ТОВ «Союзенергомаш») товар згідно специфікацій на поставку товару, предметом якого є наступні товари: смазка ПВК, сольвент, уайт-спіріт, емаль, електроди на загальну суму 1 173 774, 6 грн., у тому числі ПДВ на суму 195 629, 1 грн. (т. 1 а.с. 41-42).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Крі Сталь» за вказаним договором, позивачем до перевірки надано наступні первинні документи бухгалтерського обліку: податкові накладні № 826 від 20.10.14, № 902 від 27.10.14; видаткові накладні № 826 від 20.10.14, № 902 від 27.10.14; товарно-транспортні накладні № 826 від 20.10.14, № 902 від 27.10.14; платіжні доручення № 286 від 26.02.15, № 843 від 21.05.15, № 911 від 02.06.15, картку по рахунку 631 за жовтень 2014 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках (т. 1 а.с. 43-48, 52-99).

На підтвердження здійснення переміщення товарів за договором купівлі-продажу від 01.10.2014 р., позивачем до перевірки надано договір № 0601 від 13.01.2014 р. на перевезення вантажів, укладений між ТОВ «Союзенергомаш» та Концерном «СоюзЭнерго», за яким виконавець (Концерн «СоюзЭнерго») зобовязаний надавати послуги з перевезення вантажів належними йому автомобілями, згідно наведеного у договорі та у додатковій угоді до нього переліку транспортних засобів, про що складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с.49, 50-51).

Використання поставлених на користь позивача товарів у власній господарській діяльності підтверджено накладними на внутрішнє переміщення № СЕ-0000168 від 27.10.14, № СЕ-0000167 від 20.10.14, лімітною картою розходу та списання матеріалів по ЦПТА за жовтень 2014 року, комісійними актами використання матеріалів, реєстрами виконаних підприємством робіт за жовтень 2014 року, а також накладними на випуск виробів з виробництва у жовтні 2014 року (т.1 а.с. 101- 231).

Також, позивачем надано документи на підтвердження господарських відносин з контрагентами-покупцями продукції, у виробництві якої були задіяні витратні товари (смазка ПВК, сольвент, уайт-спіріт, емаль, електроди), поставлені ПП «Крі Сталь» на адресу позивача у жовтні 2014 року (т. 1 а.с. 232-250, т. 2 а.с. 1-62).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкових зобовязань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2014 року - у сумі 72 129, 1 грн., та за лютий 2015 року - у сумі 123 500 грн. (т. 1 а.с. 27).

Проте, податковим органом під час проведення перевірки не було надано жодної оцінки наданим позивачем первинним документам.

Так, акт перевірки № 1285/22-05/38141333 від 02.07.2015 р. не містить ні оцінки наданих позивачем первинних документів з точки зору їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні аналізу використання придбаних у ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Союзенергомаш», та їх подальшої реалізації.

Натомість, висновки податкового органу про непідтвердження господарських відносин позивача з контрагентами-постачальниками зроблено виключно на підставі даних інформаційних баз ДФС, згідно яких, ПП «Крі Сталь» знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, стан платника 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), а також даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних, за якими ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року включено до податкового кредиту 94 податкові накладні, в яких сума ПДВ становить менше 10 000 грн., що, на думку податкового органу, свідчить про приховування даним контрагентом номенклатури поставлених товарів, а також про невідповідність поставленого та реалізованого товару по ланцюгу поставки ПП «Крі Сталь» - ТОВ «Союзенергомаш» у жовтні 2014 року. Разом з тим, під час проведення перевірки податковим органом підтверджено факт здійснення господарської діяльності ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року з поставки товарів від контрагентів-постачальників ПП «Базіс-Опт» та ПП «Веста Метаопт», підтвердженням яких є зареєстровані в реєстрі податкові накладні, виписані зазначеними постачальниками у вказаному періоді на загальну суму ПДВ 475 711, 13 грн., що не суперечить виду діяльності ПП «Крі Сталь» (неспеціалізована оптова торгівля) та відомостям про поставку товарів на користь ТОВ «Союзенергомаш» у жовтні 2014 року на загальну суму ПДВ у розмірі 195 629,1 грн.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту або валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні ст. 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання особою своїх зобовязань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обовязків постачальником, в той час, коли це залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обовязків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обовязку зі сплати ПДВ (п. 43, п.69 зазначеного рішення Європейського Суду).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні, виписані ПП «Крі Сталь» у жовтні 2014 року на адресу ТОВ «Союзенергомаш», надавалися позивачем при проведенні перевірки, та містять передбачені законом обовязкові реквізити, що, з урахуванням наявності інших документів, що підтверджують наявність господарських відносин, є підставою для віднесення ТОВ «Союзенергомаш» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Жодних інших обставин для невизнання реальності вказаної господарської операції у акті перевірки № 1285/22-05/38141333 від 02.07.2015 р. не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не проведено, оцінки первинним документам позивача не надано. За таких обставин, суд вважає, що висновки акту перевірки мають у своєму обґрунтуванні лише субєктивні припущення податкового органу, тобто, не ґрунтуються на обєктивному та всебічному дослідженні фінансово-господарських операцій, що були предметом перевірки. Відповідно, винесене Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р., яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 195 629 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу № 839 від 19.06.2015 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союзенергомаш», та, відповідно, для визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення вказаної перевірки, з огляду на наступне.

Верховний Суд України у постанові від 24.12.2010 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначив, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Відтак, позови, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі, у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

При цьому, суд виходить з того, що сам по собі факт проведення перевірки не може заподіяти особі майнову чи іншу шкоду, та не призводить до настання негативних наслідків для неї, оскільки проведення відповідачем перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. Водночас, законний інтерес позивача на проведення державним контролюючим органом перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки. У разі ж, коли субєкт господарювання не скористався цим правом, і перевірку було проведено, субєкт господарювання має право оскаржити рішення контролюючого органу, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності його закону чи компетенції органу, що проводив вказану перевірку.

В даному випадку, посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем до проведення позапланової виїзної перевірки, її було проведено, за її результатами складено відповідний акт та прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржено позивачем окремо в межах даної справи (скасування якого є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача). Натомість, оскаржуваний наказ відповідача про проведення перевірки на момент звернення позивача до суду вичерпав свою дію.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 22.07.2015 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_3