Ухвала суду № 55087923, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 591/6067/15-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.10.2015р. по справі № 591/6067/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах, в якому просив:

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах виконати обчислення пільгової пенсії за віком по Списку №2 з 22.06.2015 року із застосуванням показника 3с за 2009, 2010, 2011 роки, який становив 2011 грн.26 коп.;

стягнути з відповідача судовий збір 73 грн. 08 коп.

Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 23.10.2015 року відмовлено в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 23.10.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що вищевказана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального парва, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, викладено свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 23.10.2015 року без змін.

Виходячи з приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.02.2001 року позивач є пенсіонером та отримує пенсію, яку нараховує і сплачує Управлінні Пенсійного фонду України в м.Сумах.

Так з 12.02.2001 року позивач отримував пенсію по інвалідності. При цьому позивач продовжував працювати до грудня 2011 року.

Пенсія позивача за його зверненнями неодноразово перераховувалася та його неодноразово було переведено з одного виду пенсії на інший.

Так з 20.01.2011 року позивачу за його заявою здійснено перерахунок пенсії у звязку зі збільшенням загального трудового стажу до 40 років 3 місяці 25 днів. (а.с. 47-48)

З 05.01.2012 року позивачу за його заявою здійснено перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком. (а.с. 55)

З 01.12.2013 року позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у звязку з роботою по списку №2, загальний стаж роботи становив 43 роки 9 місяців 5 днів. (а.с.63)

З 23.07.2014 року позивача переведено за його заявою з пенсії за віком на пенсію по інвалідності у розмірі за віком. (а.с. 66)

З 02.12.2014 року здійснено перерахунок пенсії позивача по інвалідності у розмірі за віком. (а.с. 69)

Також встановлено, що 22.06.2015 року позивач звернуся до відповідача з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Відповідач здійснив відповідний розрахунок застосувавши показник середньої заробітної плати за 2007 рік у сумі 1197,91 грн. (а.с. 72-74)

10.08.2015 року позивач в котре звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності у розмірі пенсі за віком. (а.с. 24)

Однак, позивач зазначає, що розмір його пенсії проведено з порушенням норм статей 40 та 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що для розрахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн., а не за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009, 2010, 2011 роки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.02.2001 року позивачу призначено пенсію по інвалідністі згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Призначенням пенсії є реалізація особою права на пенсію вперше.

Таким чином, в лютому 2001 року реалізував своє право на призначення пенсії. В подальшому, після призначення пенсії, позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.

Так, ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Положеннями частиною другою статті 40 цього Закону передбачено врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що саме при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з досягненням 60 річного віку позивач 12 лютого 2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявою про переведення його вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 69)

14.03.2014р. вих. №4932/05-06 листом управління Пенсійного фонду України в м. Сумах повідомило гр. ОСОБА_1 про недоцільність переходу з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію за віком, оскільки розмір пенсії зменшується з 1940,05 грн. до 1815,28 грн.

Також, було роз'яснено, що заявник після останнього перерахунку пенсії не набув 24 місяців страхового стажу, тому в управлінні відсутні підстави для застосування показника середньої заробітньої плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії як передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після цього, позивач постійно звертався до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах з різними заявами щодо перерахунку пенсії та про переведення його з одного виду пенсії на інший.

Так, на підставі його заяви від 23.07.2014р. останнього було переведено (поновлено) на пенсію по інвалідності в розмірі за віком та розмір пенсії склав 1984,48 грн.

Знову 22.06.2015р. позивач надав до управління заяву про переведення його з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію за віком по Списку №2 та наполягав на зазначеному переведенні. Після перерахунку пенсії на підставі заяви від 22.06.2015р. розмір пенсії заявника був зменшений до 1789,58 грн.

10.08.2015 року позивач в котре звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності у розмірі пенсі за віком. Так, після перерахунку пенсії по вищезазначеній заяві розмір пенсії позивача склав 1984.48 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком вперше, а саме за заявою позивача від 12.02.2014 року, мали місце застосування приписів абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 , а саме перерахунку її розміру із застосуванням частини 2 статті 40 Закону № 1058 . Проте, на той період позивач не набув 24 місяців страхового стажу, необхідного для застосування показника середньої заробітньої плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії як передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, при повторному зверненню з заявою про переведення з пенсії по інвалідності в розмірі за віком на пенсію за віком, виключає можливість застосування приписів абзацу 3 частини 3 статті 45 Закону № 1058 , а саме перерахунку її розміру з 22.06.2015 року із застосуванням частини 2 статті 40 Закону № 1058 .

При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. № 327 пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005 - 2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003 - 2006 роки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.

Оскільки позивачу пенсія по інвалідності призначена до 2008 року, то при переведені її на пенсію за віком має застосовуватись відповідний показник за 2007 рік. Звідси, відповідач правомірно застосував при обчисленні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення у практиці розгляду судом касаційної інстанції справ, порушених стосовно аналогічних правовідносин, зокрема у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року у справі № К/800/60090/14; від 12.06.2015 року у справі № К/800/26054/15.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст 160, 167, 195, 196, ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.10.2015р. по справі № 591/6067/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.