Рішення № 55087847, 12.01.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/1535/15-ц

Провадження № 22-ц/792/186/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Грох Л.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод», третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» на рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з цим позовом до ДП «Довжоцький спиртовий завод», вказував, що з 02 липня 2004 року працював на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища ДП «Довжоцький спиртовий завод», а 18 лютого 2015 року т.в.о директора ДП «Довжоцький спиртовий завод» наказом №2-к звільнив його з посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважав цей наказ незаконним, оскільки профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод», головою якої він є, не надав згоди на його звільнення. Крім того, Центральна рада Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» також не надала згоди на його звільнення. Вказував, що незаконним звільненням йому завдана значна моральна шкода. Тому просив поновити його на роботі на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в розмірі 2420 грн. за кожен місяць вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Рішенням КамянецьПодільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» з 18 лютого 2015 року.

Стягнуто з державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 22 квітня 2015 року в розмірі 4955,32 грн. з врахуванням податків та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення в межах суми платежу за один місяць у розмірі 2415,50 грн. допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ДП «Довжоцький спиртовий завод» вважає рішення суду незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що у звязку з фактичною відсутністю на ДП «Довжоцький спиртовий завод» будь-якого трудового колективу, на час звільнення позивача на підприємстві фактично не було діючої первинної профспілкової організації, тому звільнення могло бути здійснене без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації та, відповідно, згоди вищого виборного органу профспілки. ДП «Довжоцький спиртовий завод» припинило господарську діяльність та перебуває на стадії припинення як юридична особа, а в складі підприємства не залишилося жодного працівника. У рішеннях профспілкових організацій не дано оцінки цим обставинам, тому вважає ці рішення необґрунтованими на порушення вимог ч.7 ст.43 КЗпП України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року скасовано рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2015 року про зміну рішення КамянецьПодільського міськрайонного суду від 22 квітня 2015 року в частині зменшення розміру моральної шкоди, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі зясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, порушив норми процесуального права, у звязку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача у порушення ст.ст. 43, 252 КЗпП України проведено без згоди первинної профспілкової організації, членом виборного органу якої він є.

Проте з таким висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В силу ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства) ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 02.07.2004 року працював у ДП «Довжоцький спиртовий завод» на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища. Водночас він є головою первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод».

Наказом № 2-к від 18.02.2015 року позивача звільнено з роботи з 18.02.2015 року на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, - у звязку зі змінами в організації виробництва і праці, повязаними з реорганізацією Державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод», скороченням чисельності та штату працівників, за відсутності будь-якої іншої роботи на підприємстві.

Первинною профспілковою організацією Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод» та Всеукраїнською профспілкою «Захист справедливості» відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 з посади головного фахівця з охорони навколишнього середовища.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував норми частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини 6 статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що підлягали застосуванню, та у порушення ст.212 ЦПК України не дав оцінки обґрунтованості рішень виборних органів профспілки та первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Так, апеляційним судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 672 „Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт державні підприємства і обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України, до складу яких входить і ДП «Довжоцький спиртовий завод», реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт.

На час розгляду цієї справи судами ДП «Довжоцький спиртовий завод» перебуває в стані припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду від 19.10.2010 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища, наказом ДП «Довжоцький спиртовий завод» № 122 ш від 11.11.2014 року (а.с.134) тимчасово введено до штатного розкладу посаду головного фахівця з охорони навколишнього середовища, що була скорочена наказом від 28.12.2009 року № 130/1 у звязку з реорганізацією підприємства.

В подальшому наказом № 123 від 12.11.2014 року (а.с.7) в порядку виконання судового рішення ОСОБА_2 поновлено на посаді головного фахівця з охорони навколишнього середовища з 03.12.2008 року, і водночас попереджено про наступне звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з 20.01.2015 року.

31.12.2014 року підприємство звернулося з поданням до Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» та її первинної профспілкової організації про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 (а.с.34). У поданні позивач посилався на перебування підприємства в стані припинення, внаслідок чого не здійснюється господарська діяльність, припинено трудові відносини з усіма працівниками, відтак посада головного фахівця з охорони навколишнього середовища також підлягає скороченню.

Відмова первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» ДП «Довжоцький спиртовий завод» в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 від 14.01.2015 року (а.с. 35-38) ґрунтувалася на тому, що підприємство є забруднювачем довкілля, тому не може працювати без фахівця з охорони навколишнього середовища, крім того, надання згоди на звільнення ОСОБА_2, який є головою первинної профспілкової організації, суперечитиме інтересам її членів, права яких він обстоює.

Всеукраїнська профспілка «Захист справедливості» листом № 19/1 від 20.01.2015 року повідомила про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2, посилаючись на його активну позицію як голови профспілкової організації, а також обовязок забезпечити працевлаштування працівників підприємства відповідно до наказу Мінагрополітики та продовольства № 651 від 14.10.2010 року (а.с.39).

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічну норму містить частина 6 статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Правовий висновок щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року (справи № 6-703цс15 та № 6-119цс15).

За вказаною правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спору суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак його обґрунтованості.

Така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Встановлено, що наказом уповноваженої особи по ДП «Довжоцький спиртовий завод» № 126 від 29.12.2014 року у звязку з повним зупиненням у 2014 році виробничо-господарської діяльності підприємства та повязаним з цим скороченням чисельності (штату) працівників, а також переведенням працівників ДП «Довжоцький спиртовий завод» на Довжоцьке місце провадження діяльності ДП „Укрспирт з 29.12.2014 року виведено із штатного розкладу підприємства від 01.09.2014 року всі посади керівників, професіоналів, фахівців та робітників ДП «Довжоцький спиртовий завод», окрім тимчасово введеної посади головного фахівця з охорони навколишнього середовища, що підлягає виключенню із штатного розкладу в подальшому, одночасно зі звільненням на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України працівника, що займає цю посаду (а.с.136-142).

Зазначені обставини нівелюють аргументи профспілки про необхідність збереження позивача на посаді, - натомість зміст рішень профспілкових органів свідчить про неврахування ними цих обставин, які фактично мали місце на підприємстві на час звільнення позивача.

Наказ Мінагрополітики та продовольства № 651 від 14.10.2010 року, що доручає головам комісій по реорганізації підприємств спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (у т.ч. й ДП „Довжоцький спиртовий завод) забезпечити працевлаштування працівників підприємства, і на який є посилання у рішеннях профспілкових органів, лише відсилає при вирішенні цих питань до чинного трудового законодавства України.

Отже, вказані рішення профспілкових органів не містять посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_2 або посилання на неврахування адміністрацією підприємства фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з ОСОБА_2 є порушенням його трудових прав, відтак є необґрунтованими.

За таких обставин відповідач мав право звільнити ОСОБА_2 без згоди профспілкових органів, відтак відсутні підстави для поновлення позивача на посаді, як і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що є похідними від першої вимоги. Тому оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» задовольнити.

Рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод», третя особа - Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/186/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 54