Ухвала суду № 55086963, 29.10.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11296/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Провадження № 22-ц/789/1173/15 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Бершадська Г. В., Міщій О. Я.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнення штрафу, інфляційних витрат за прострочення грошового зобов'язання та трьох процентів річних.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 18 жовтня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого відповідачка отримала у нього гроші у розмірі 720000,00 грн, що на момент укладення договору складає еквівалент 90000,00 доларів США, та зобов'язалась повернути їх не пізніше 18 жовтня 2012 року.

В зазначений у договорі строк відповідачка не виконала своє грошове зобов'язання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 неодноразово збільшував позовні вимоги.

В заяві про збільшення позовних вимог від 25 червня 2015 року, просив стягнути з ОСОБА_3 суму позики у розмірі 720000,00 грн., передбачений п. 5 договору штраф розмірі 100% від суми залишку позики, у розмірі 720000,00 грн., розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з 19.10.2012 р. по 31.05.2015р., що становить 547518,78 грн., та три проценти річних від простроченої суми за період з 19.10.2012 року по 25.06.2015 р., що становить 57 994,52 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2015 року вирішено:Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 заборгованість по договору позики.

- 720000,00 грн. боргу;

720000,00 грн. штрафу;

547518,78 грн. інфляційних;

57994,52 грн. 3% річних;

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Тернопільського міськрайонного суд від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги обставини, на які вона посилалась в судовому засіданні, та не дав належної оцінки письмовим доказам на підтвердження цих обставин чим порушив вимоги цивільно - процесуального права.

Зазначала, що суд не врахував її доводи про те, що протягом 2012-2013 роках вона повернула позивачеві грошові кошти в розмірі 65000,00 доларів США. На підтвердження цих обставин вона надала суду копію зошиту з записами про повернення коштів. Цим доказам суд не дав належної оцінки.

Крім того, суд не врахував тієї обставини, що решту коштів не могла повернути у зв'язку з важким матеріальним становищем.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі якщо в договорі не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 жовтня 2011 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 720000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути вказані грошові кошти не пізніше 18 жовтня 2012 року, що стверджується письмовим договором позики, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 7)

В забезпечення зобов'язань сторони уклали договір іпотеки. (а.с.8)

Пунктом 5 договору позики сторони передбачили відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення боргу сплата штрафу у розмірі 100% від суми залишку позики.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що у визначений договором строк кошти ОСОБА_3 не повернула.

При цьому суд правомірно відхилив доводи позивачки про те, що частину коштів вона повернула позивачеві.

Цим доводам суд дав належну правову оцінку, відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Особисті записи ОСОБА_3 про погашення заборгованості в силу вимог вищевказаної статті не є належним доказом виконання боржником зобов'язання та його прийняття кредитором.

В судовому засідання позивач заперечував факт повернення ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики.

Таким чином, установивши, що в установлений договором строк ОСОБА_3 суму позики не повернула, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і стягнення боргу, який складається з: суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; штрафу, передбаченого п.5 договору позики та три проценти річних від простроченої суми.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Суд першої інстанції вірно визначився характером спірних правовідносин, вірно визначив норми права, які підлягали застосуванню, з'ясував всі обставини в справі та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта про те, що кошти не могла повернути у зв'язку з важким матеріальним становищем, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вказана обставина не має правового значення для вирішення заявленого спору.

Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: