Ухвала суду № 55086837, 11.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/611/15 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/401/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого- судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулось з позовом до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, ОСОБА_2 про солідарне стягнення 4832,59 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року, яка виникла внаслідок подання ОСОБА_3 Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів недостовірних довідок про заробітну плату.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна користь Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова надміру виплачену пенсію ОСОБА_2за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року в сумі 4832,59 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що видача довідки про заробітну плату була правомірною, оскільки на момент виникнення права на перерахунок пенсії збір на обов"язкове державне пенсійне страхування нараховувався на преміальний фонд, який визначався у лютому 2008 року у відсотках до посадових окладів, які діяли до 01.02.2008 року та був виплачений працюючим працівникам. З огляду на вищенаведене, ДПІ у м. Львові видало довідки про заробітну плату, які подаються для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, взамін раніше виданих, з урахуванням нових посадових окладів та преміального фонду, який визначався з посадових окладів, які діяли з 01.02.2008 року. Дані довідки видавалися з врахуванням розміру нового посадового окладу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року № 34 "Про внесення змін до деяких постанов кабінету Міністрів України" із урахуванням премій та надбавок, які діяли на момент виникнення права на перерахунок. Довідки, на підставі яких було здійснено нарахування виплат пенсії, не визнавались недійсними через внесення недостовірної інформації, а їх видача була зумовлена відсутністю в період видання чіткого нормативно - врегульованого порядку включення та нарахування премій та інших видів доплат при формуванні довідок для призначення перерахунку пенсій. Також апелянт зазначає, що правовідносини у справі виникли внаслідок неправильного перерахунку пенсії, що визначається Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення", саме його норми, як спеціального, підлягають застосуванню під час вирішення цивільно - правового спору і таким законом матеріальна відповідальність страхувальника за подачу ним недостовірних документів не передбачена. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З позовної заяви вбачається, що Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі звернувся з позовом до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, ОСОБА_2 про солідарне стягнення 4832,59 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року, яка виникла внаслідок подання ОСОБА_3 Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів недостовірних довідок про заробітну плату.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз»яснено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по - перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами , що виникають із будь - яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по друге, суб»єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_3 Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів виступає установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органом, що призначає пенсії.

Аналізуючи зміст позовної заяви та пояснення представника Управління ПФУ в Личаківському районі в суді апеляційної інстанції, який ствердив про те, що вини ОСОБА_2 в переплаті пенсії не має, і така переплата виникла у зв»язку з видачею відповідачем довідки про заробітну плату з недостовірною інформацією, що фактично доводить відсутність вини ОСОБА_2 у завданні державі майнової шкоди внаслідок переплати пенсії, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивач фактично просить стягнути майнову шкоду, завдану державі внаслідок переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період з 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, яка виникла у зв»язку з поданням ДПІ у м.Львові недостовірних довідок про заробітну плату.

Тобто, спір фактично виник між юридичними особами: Управлінням Пенсійного Фонду України у Личаківському районі та ОСОБА_3 Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а ст. 18 Закону України «Про судоустрій» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського Суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов»язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України, ГПК України, КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-745цс15 від 01.07.2015 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження слід враховувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов»язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

З позовної заяви УПФ України у Личаківському районі вбачається, що позивачем пред»явлено вимоги як до юридичної особи - ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, так і до фізичної особи - ОСОБА_2 про солідарне стягнення переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2, яка виникла внаслідок подання ОСОБА_3 Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів недостовірних довідок про заробітну плату ОСОБА_2, з посилянням на ст. ст. 50, 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких підприємства, установи та організації несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну державі, внаслідок подання недостовірних документів, якою в даному випадку є довідка ДПІ у м.Львові.

Тобто, предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді надмірної виплати пенсії, завданої неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, що полягала у видачі недостовірної довідки.

Посилаючись на ст. 1215 ЦК України, згідно з якою не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії , допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, аліменти та інші грошові суми, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, а також на правову позицію Верхового Суду України у справі №6-151цс13, предметом позову якої було стягнення помилково перерахованої пенсії, у якій Верховний Суд України сформулював правову позицію від 22.01.2014 року, згідно з якою безпідставно набуті особою кошти, які належать до виплат, встановлених абз.2 ч.1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню, Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова, вказуючи на відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні переплати пенсії, що характеризує її як добросовісного набувача безпідставно отриманих коштів, Управління Пенссійного Фонду України у Личаківському районі в ой же час звернулося з позовом про солідарне стягнення 4832.59 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період з 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, як зі ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, такі з ОСОБА_2В

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено майнової солідарної відповідальності підприємства, установи, організації, які видали недостовірні довідки, на підставі яких проведено нарахування чи перерахунок пенсії, і особи, якій така виплата пенсії проведена. .

Згідно з роз»ясненнями п.30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»спори з приводу стягнення безпідставно сплачених (без достатньої правової підстави) грошових сум не є публічно правовими, тому відповідні заяви слід розглядати в порядку цивільного судочинства (статті 1212, 1213 ЦК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються спори з приводу безпідставно сплачених (без достатньої правої підстави) грошових сум, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Колегія суддів зазначає і те, що Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова звернувшись з позовом про солідарне стягнення зі ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, і з ОСОБА_2 4832.59 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за період з 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, позовні вимоги ст. 1212 ЦК України не обґрунтовувало, а навпаки у позовній заяві позивач зазначив, що з врахуванням положень ст. 1215 ЦК України ОСОБА_2 не несе майнової відповідальності за шкоду, завдану державі внаслідок видачі ДПІ у м.Львові недостовірної довідки.

За зазначених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої державі у зв»язку з переплатою пенсії внаслідок видачі підприємством, установою, організацією недостовірної довідки, що передбачено ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення, і вимоги щодо стягнення безпідставно сплачених (без достатньої правової підстави) грошових сум, передбачене ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, це різні вимоги, не є взаємопов»язаними, і окремий їх розгляд є можливим.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2014 року, постановленої за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, ОСОБА_2 про стягнення коштів, яка є чинною, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком судді Львівського окружного адміністративного суду про те, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За встановлених судом першої інстанції обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб»єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, що має надавати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії, враховуючи суб»єктний склад сторін у справі і підстави позову, позовні вимоги, якими є відшкодування майнової шкоди, завданої державі внаслідок видачі Державною податковою інспекцією у м. Львові недостовірної довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за період 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, обґрунтування підстав позову ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено матеріальну відповідальність підприємств та організацій за шкоду, завдану державі внаслідок видачі недостовірних довідок, відсутність обґрунтувань позову ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, а також беручи до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.10.2014 року у справі №К/9991/40560/12, яка є чинною, у якій ВАС України погодився з висновком судді Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року про те, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, колегія суддів прийшла до висновку, що вимога Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Рішення суду в частині відмови за безпідставністю у задоволенні позову до ОСОБА_2 не оскаржується, а відтак його законність та обґрунтованість в цій частині вимог судом апеляційної інстанції не перевіряється.

За наведеного вище, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна користь Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова надміру виплаченої пенсії ОСОБА_2за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року в сумі 4832,59 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження в частині вимог до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів. В решті оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 310, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_3 Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходівна користь Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова надміру виплачену пенсію ОСОБА_2за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року в сумі 4832,59 грн. скасувати, провадження в цій частині вимог - закрити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

ОСОБА_4