Ухвала суду № 55085891, 14.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 р.Справа № 630/787/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Люботинського міського суду Харківської області від 23.11.2015р. по справі № 630/787/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати встановити пільги, як пенсіонеру МВС України в розмірі 50 відсотків знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо, стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Люботинського міського суду Харківської області від 23.11.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Люботинського міського суду Харківської області від 23.11.2015 р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу, викладено свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Люботинського міського суду Харківської області від 23.11.2015 р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював в органах Міністерства внутрішніх справ України з 05.11. 1987 року по 28 грудня 2007 року. 28.12.2007 року позивач звільнився з органів внутрішніх справ України у зв'язку з виходом на пенсію.

На підставі довідки від 30.01.2008 року №100/30131 позивач і члени його сім'ї мають право з 29.12.2007 року відповідно до Закону України "Про міліцію" введеного в дію постановою Верховної Ради України від 25.12.1990 року №583-ХІІ, на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. (а.с. 7)

Згідно з листом-відповіддю з безбалансового структурного підрозділу Люботинського районного відділення «Харківєнергозбут» Акціонерної компанії «Харківобленерго» за вих. №46е/37-1150 від 29.09.2015 року щодо надання пільги працівникам МВС України по сплаті 50% за користування житлом, комунальними послугами, а також палива, пільгова знижка за користування електричною енергією призупинена з 01.07.2015 року, згідно з Постановою КМУ від 04.06.2015 року № 388 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї», та запропоновано звернутися до управління праці та соціального захисту населення м. Люботин для визначення права на отримання пільг. (а.с. 10)

Згідно з листом управління соціального захисту населення Люботинської міської ради за вих. №01-39/К-34 від 30.09.2015 року щодо надання пільги працівникам МВС України по сплаті 50% за користування житлом, комунальними послугами, а також палива, знижка за користування електричною енергією призупинена з 01.07.2015 року, згідно з Постановою КМУ від 04.06.2015 року № 388 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» та запропонували мені звернутися до управління праці та соціального захисту населення м. Люботин для визначення права на отримання пільг. (а.с.11)

20 серпня 2015 року Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради Харківської області повідомлено позивача, що він не має права на отримання пільг з оплати за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, надається з урахуванням доходу відповідно до Закону України "Про міліцію" з 01.07.2015 року у зв'язку з тим, що розмір доходу перевищує встановлену межу. (а.с. 8)

Відповідно до листа Водопровідно-каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради за вих. № 482 від 21.10.2015 на запит позивача від 23.09.2015 щодо надання пільги працівникам МВС України по сплаті 50% за користування житлом, комунальними послугами, а також палива, він я не маю права на 50% пільгу по оплаті водопостачання та каналізацію. Свою відмову водопровідно- каналізаційного комунального управління Люботинської міської ради обґрунтовує постановою КМУ від 04.06.2015 року № 388 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї». (а.с. 12)

Позивач, не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за умови набрання чинності Законом України від 28.12.2014 року №76-VІІІ в частині зміни умов надання пільг окремим категоріям населення, відповідач, приймаючи рішення про припинення дії пільги на житлово-комунальні послуги та послуги зв'язку позивачу, діяв у межах власних повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення врегульовано Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII (далі - Закон №565-ХІІ), згідно частин 1 та 2 статті 22 якого передбачено, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Чинною на час призначення позивачу спірної пільги редакцією Закону №565-ХІІ було передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (ч. 4, 6 ст. 22 Закону).

Відповідно до довідки виданої УМВС у Харківській області № 100/30131 від 30.01.2008 року позивач як пенсіонеру МВС та членам його сім'ї довічно відповідно до положень Закону України «Про міліцію» надано право на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. (а.с. 7).

Підпунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про міліцію" у статті 22 частину сьому доповнено словами "за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Однак, зміни, внесені підпунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року N 1166-VII у статті 22 Закону України "Про міліцію" частини шосту та сьому викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 1 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII у Законі України "Про міліцію" частину сьому статті 22 викладено у такій редакції: "Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

У зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 р. N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову №389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (набрав чинності з 01.07.2015 року). Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

Таким чином, до 01.07.2015 року чинним законодавством встановлювалось право певного кола осіб відповідно до Закону України "Про міліцію" на отримання 50-процентної знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Механізм реалізації вказаного права підзаконними нормативно-правовими актами не встановлювався. З набранням чинності Законом України №76-VIII внесено зміни до Закону України "Про міліцію", за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено. Між тим, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме: якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми закону затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.

З однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії при вирішенні спору застосуванню підлягає законодавча норма, що не визнана неконституційною та прийнята пізніше, тому в даному випадку мають застосовуватись норми Закону України "Про міліцію" зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 р. N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Згідно пункту 3 Порядку №389, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

У відповідності до п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень (стаття 7 Закону).

Отже, з урахуванням вказаних вище норм, з 01 липня 2015 року податкова соціальна пільга (у спірних правовідносинах - 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо) застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1710 гривень.

При розрахунку встановлено, що дохід позивача і сім'ї в розрахунку на одну особу складає 1872,70 грн., що перевищує розмір податкової соціальної пільги, а тому нарахування пільги призупинено з 01.07.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про неприпустимість звуження змісту і обсягу пільг, компенсацій та гарантій, наданих громадянам України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Люботинського міського суду Харківської області від 23.11.2015р. по справі № 630/787/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.