Ухвала суду № 55085775, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №326/1586/15 Головуючий у 1 інстанції: Чапланова О.М.

Провадження №22ц/778/442/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОсоцького І.І.суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Приморський районний сектор УДМС України в Запорізькій області, Виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», звернулося в суд з вказаним посилаючись на те, що 17 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_6 було укладений кредитний договір № 643, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 10000 доларів США на 120 місяців, зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 16 вересня 2018 року, зі сплатою 14,5 % річних.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 2590 від 17 вересня 2008 року, предметом іпотеки за яким є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова, 118.

Позичальник ОСОБА_6 не виконала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 14.08.2015 року виникла заборгованість в розмірі 9552 доларів США 45 центів, з яких: 6301 доларів США 24 цента- сума несплаченого кредиту, 1860 доларів США 42 цента -сума несплачених відсотків по кредиту, 600 доларів США 72 цента - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 673 доларів США 12 центів - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 54 доларів США 16 центів - 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту, 62 доларів США 79 центів - 3% річних від простроченої суми кредиту.

14 січня 2014 року на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були направлені вимоги про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором, які були отримані ними 21.01.2014 року.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, банк просив суд звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки, виселити відповідачів з житлового приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 643 від 17.09.2008 року, в розмірі 9552 доларів США 45 центів, з яких: 6301 доларів США 24 цента - сума несплаченого кредиту, 1860 доларів США 42 цента - сума несплачених відсотків по кредиту, 600 доларів США 72 цента -заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 673 доларів США 12 центів -заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 54 доларів США 16 центів - 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту, 62 доларів США 79 центів - 3% річних від простроченої суми кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 2590 від 17.09.2008 року, а саме: житловий будинок із саману, обкладений цеглою, загальною площею 36,0 кв.м., житловою площею 26,4 кв.м., на плані А; прибудова, загальною площею 6,7 кв.м., на плані а; веранда загальною площею 10,6 кв.м., на плані аі; літня кухня, на плані Б; сарай, на плані В; навіс, на плані И; ганок, на плані до «аі»; огорожа, на плані № 1; ворота, на плані № 3; хвіртка, на плані № 2; тротуар, на плані 1; басейн, на плані К; водопровід, на плані О, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова, 118, та належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Приморською державною нотаріальною конторою 21 травня 2007 року, р. №886, зареєстрованого Приморським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 01 червня 2007 року, реєстраційний №15852447, номер запису 1535 в книзі 9, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» від свого імені, з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу, будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною продажу предмету іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за ціни, що склалися на ринку на момент його реалізації, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з наданням Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0339 філії - Запорізьке обласне управління AT «Ощадбанк» права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0339 філії - Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 02760363) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 05 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови в позові щодо виселення відповідачів з житлового приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку просять в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове яким задовольнити вказані вимоги.

В частині задоволення позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_6 було укладений кредитний договір № 643, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 10000 доларів США на 120 місяців, зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 16 вересня 2018 року, зі сплатою 14,5 % річних.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 2590 від 17 вересня 2008 року, предметом іпотеки за яким є: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова, 118, і який є власністю іпотекодавця ще до укладення цього договору.

Позичальник ОСОБА_6 не виконала взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 14.08.2015 року виникла заборгованість в розмірі 9552 доларів США 45 центів, з яких: 6301 доларів США 24 цента- сума несплаченого кредиту, 1860 доларів США 42 цента - сума несплачених відсотків по кредиту, 600 доларів США 72 цента - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 673 доларів США 12 центів - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 54 доларів США 16 центів - 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту, 62 доларів США 79 центів - 3% річних від простроченої суми кредиту.

14 січня 2014 року на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були направлені вимоги про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором.

У листі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 04.11.2015 року вказано, що на даний час можливості надати інше житло відповідачам по справі не має у зв'язку з відсутністю такого житла на території м. Приморська Запорізької області (а.с.105).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації, суд першої інстанції виходив також з того, що виселення відповідачів можливе лише з наданням іншого житлового приміщення, такого приміщення банк як позивач не запропонував і такого житла не встановлено.

З такою позицією погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку".

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано будинок, який був одержаний у власність ОСОБА_5 до укладення вказаних договорів з банком, не за рахунок кредитних коштів, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-39цс15 від 18 березня 2015 року, у справі 6-875цс15 від 1 липня 2015 року та ін.

Посилання банку в апеляційній скарзі на те, що довідка про відсутність іншого нерухомого майна відповідачів дана станом на 2012 рік не впливає на вірний висновок суду про відмову в позові, оскільки інші дані у справі відсутні і банк їх не надав і клопотань з цього приводу про їх витребування не заявляв, банк у позові не зазначав яке житлове приміщення та за якою адресою необхідно надати відповідачам при їх виселенні.

Посилання у скарзі на те, що ст. 109 ЖК України не зазначено яким саме органом потрібно надаватись інше житлове приміщення, та в цій нормі не зазначені підстави у відмові у позовних вимогах у разі відсутності такого майна - є безпідставними оскільки полягають у власному тлумаченні житлового законодавства представником банку в розріз зазначеним правовим позиціям Верховного Суду України.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому необхідно зазначити на необхідність вирішення питання на стадії виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки щодо можливості його виконання під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року по цій справі у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: