Постанова № 55085651, 16.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року ( 09 год. 50 хв.)Справа № 808/7391/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: Пермінов С.О., довіреність № 43 від 30.04.2015

від відповідача: Волжина Т.Ю., довіреність № 1975/10/10-017 від 02.06.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферротерм», (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2015 року № 0000702201 та № 0000712201.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки №256/08-28-22-01/37708254 від 06.04.2015, а також прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями № 0000702201, яким донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств в сумі 797 734,50 грн. та № 0000712201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 2 343 736,90 грн., та вважає їх необґрунтованими. Як зазначає позивач, висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про завищення ТОВ «Ферротерм» від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 343 736,00 грн. за 2013 рік базувався лише на відсутності інформації про наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік в акті позапланової перевірки № 974/08-28-22-01/37708254. Вказує, що розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування було підтверджено підприємством шляхом надання первинних документів, які залишилися поза увагою перевіряючих, тому останні додатково були надані до заперечень на акт перевірки. ТОВ «Ферротерм» зауважує, що твердження податкового органу про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування внаслідок включення до адміністративних витрат комісії третіх банків, є безпідставним, оскільки врахування цих витрат передбачено Податковим кодексом України. Стверджує, що підприємство не впливає на розмір тарифів банку по укладеному раніше договору на розрахунково-касове обслуговування та не має права відмовлятися від їх сплати. Безпідставним також вважає і віднесення контролюючим органом комісії третіх банків при купівлі, продажу та конвертації валюти в період з 14.07.2014 по 01.12.2014 до «безповоротної фінансової допомоги», оскільки витрати мають договірний характер і є належною платою за виконані банківські послуги. Крім того, позивач не погоджується із висновком контролюючого органу про сумнівність взаєморозрахунків та безтоварність операцій в господарських правовідносинах з ТОВ «Трейд Лайн М». Вважає, що вказаний висновок є безпідставним, оскільки зроблений на підставі припущень, що базуються на інформації про наявність кримінального провадження відносно контрагента ТОВ «Трейд Лайн М» - ТОВ «Вертона». Позивач вказує, що в акті перевірки №256/08-28-22-01/37708254 від 06.04.2015 відсутнє чітке викладення змісту допущених порушень та посилання на первинні документи, на підставі яких податковим органом зроблені висновки та які свідчать про порушення підприємством податкового законодавства. Враховуючи викладене, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 23.04.2015 № 0000702201 та №0000712201, винесені на підставі Акту перевірки №256/08-28-22-01/37708254 від 06.04.2015, - є безпідставними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 16.12.2015 підтримав вимоги з підстав викладених вище. Просить задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 15.10.2015 вих. № 1070/08-01-10-02 посилається на те, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферротерм» встановлено порушення останнім вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 р. І, п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), оскільки товариством включено до складу адміністративних витрат комісію третіх банків, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 610 836 грн., в тому числі по періодах за 2014 рік на суму 610 836 грн. Крім того, перевіркою встановлено що ТОВ «Трейд Лайн М» надавались, а ТОВ «Ферротерм» отримувались акти виконаних робіт без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України на загальну суму 133 333 грн. Крім того, перевіркою відображених у рядку 06.5 Податкових декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)» показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що на формування цих показників мало вплив декларування від'ємного значення за 2012 рік у сумі 2 210 403 грн. та за 2013 рік у сумі 2 763 235 грн. А оскільки, інформації щодо витрат ТОВ «Ферротерм», які не були враховані у перевіреному періоді та залишались не включеними до складу витрат при складанні податкової звітності за 2012 рік, акт перевірки від 11.07.2013р. №974/08-28-22-01/37708254 не містить, то у підприємства відсутні підстави для включення до складу витрат за 2013 рік та за 2014 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік. На підставі викладеного, вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.12.2015 підтримав заперечення з підстав викладених вище.

У судовому засіданні 16.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» (ідентифікаційний код 37708254) зареєстровано 17.05.2011 Виконавчим комітетом Запорізької міської Ради, за адресою: 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Металургів, буд. 6.

На підставі направлень від 10.03.2015 №№106, 108, 111, 112, 113, 107 фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальної планової виїзної перевірки суб'єкта господарювання та на підставі наказів ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 27.02.2015 № 98 та від 10.03.2014 № 1112 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Ферротерм» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт від 06.04.2015 №256/08-28-22-01/37708254, в якому зафіксовано наступні порушення:

- п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п.14.1.27, 14.1.35 п. 14.1, ст.. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1., п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на загальну суму 2 343 736 грн.;

- п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п.14.1.27, 14.1.35 п. 14.1, ст.. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1., п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 531 823,00 грн.,

- п.п.49.18.2, п. 49.18 ст. 49, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2 квартал 2014 року.

Акт перевірки підписано посадовими особами ТОВ «Ферротерм» із зауваженнями «не всі документи були розглянуті в ході перевірки та будуть додатково пред'явлені до заперечень на акт перевірки».

ТОВ «Ферротерм» не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками подало письмові заперечення від 10.04.2015 № 37, за результатом розгляду яких контролюючий орган 20.04.2015 № 5453/10/08-28-22-01 залишив без задоволення, а висновки - без змін.

23 квітня 2015 року, на підставі Акту перевірки №256/08-28-22-01/37708254 від 06.04.2015, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000712201 про зменшення ТОВ«Ферротерм» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 343 736,00 грн. за 2013 рік та № 0000702201 про збільшення ТОВ «Ферротерм» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 797 734,50 грн. в т.ч. 531 823,00 грн. за основним платежем та 265 911,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2015 № 0000712201 та № 0000702201, ТОВ «Ферротерм» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, витрати банківських установ, до яких відносяться:а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, платники податків при проведенні власної господарської діяльності мають право відносити до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судом встановлено, що 03.04.2013 між ТОВ «ТЕЙЛИНГ РИЗОРСИС» (Вірменія, постачальник) та ТОВ «Ферротерм» (Україна, покупець) укладено договір купівлі-продажу оксиду молібдену МО3 № 01/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати, а покупець придбати оксид молібдену МО3 із щомісячною поставкою не менше двох партій товару 40 тн. Орієнтовна вартість товару за вказаним договором складає 15 000 000 доларів США.

На виконання умов вказаного договору, зокрема в частині оплати придбаного товару, ТОВ «Ферротерм» виставляло заявки на купівлю іноземної валюти ПАТ «Перший Інвестиційний Банк». Копії заявок директора ТОВ «Ферротерм» № 1 від 11.09.2014, від 12.09.2014, від 22.09.2014, від 23.09.2014, від 24.09.2014, від 25.09.2014 про купівлю іноземної валюти долучені до матеріалів справи.

Слід зазначити, що правовідносини між ТОВ «Ферротерм» та ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» регулювались договорами банківського рахунку № 14/21053 (мультивалютний) від 02.06.2011 та № 14/21053-ЄСВ від 27.01.2012

ТОВ «Ферротерм» у перевіряємому періоді сплатило ПАТ «Перший інвестиційний банк» грошові кошти у сумі 610 835,67 грн. з призначенням платежу «Комісія третіх банків. Без ПДВ».

В акті перевірки зазначено, що «…до перевірки ТОВ «Ферротерм» було надано два види тарифів на розрахунково-касове обслуговування для юридичних осіб, які почали діяти з 16.09.2014 в одному з яких вказана комісія третіх банків, а в іншому відсутня».

Представником позивача долучені до матеріалів справи Тарифи на розрахунково-касове обслуговування для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що затверджені Тарифним комітетом банку та дійсні з 14.07.2014, з 01.08.2014 по 31.08.2014, з 01.09.2014 та з 16.09.2014 в яких купівля валюти на міжбанківському ринку за гривню тарифікувалась банком у відсотках (залежно від суми купівлі) плюс комісія інших банків.

В свою чергу, податковий орган власні посилання на те, що платником надані до перевірки два види тарифів на розрахунково-касове обслуговування для юридичних осіб, які почали діяти з 16.09.2014, в одному з яких вказана комісія третіх банків, а в іншому відсутня, нічим не підтверджується. Доказів цьому суду не надано.

Крім того, податковий орган зазначає, що неможливо визначити правильність нарахування комісії, підстави її нарахування, зв'язок з господарською діяльністю, оскільки підприємством до перевірки не надано всіх необхідних документів.

При цьому, під час розгляду справи по суті представник відповідача стверджував, що ним не оспорюється право платника податків включити до витрат комісію банків, як це передбачено вищенаведеними нормами ст. 138 Податкового кодексу України, проте вказані витрати повинні бути підтверджені відповідними документами.

Представником позивача до матеріалів справи, крім копії договорів банківського рахунку, копії Тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надані суду та долучені до матеріалів справи рахунки № 12/08 від 12.08.2014, № 16/09 від 16.09.2014, № 17/09 від 17.09.2014, № 24/09 від 24.09.2014, № 25/09 від 25.09.2014, № 26/09 від 26.09.2014, №29/09 від 29.09.2014 та акти прийому передачі наданих послуг № 12/08 від 12.08.2014, № 16/09 від 16.09.2014, № 17/09 від 17.09.2014, № 24/09 від 24.09.2014, № 25/09 від 25.09.2014, № 26/09 від 26.09.2014, № 29/09 від 29.09.2014, на підтвердження купівлі валюти (доларів США).

Також, до матеріалів справи долучений лист ПАТ «Перший інвестиційний банк» в якому банк підтвердив, що комісія за купівлю валюти для ТОВ «Ферротерм» утримувалась згідно Договору банківського рахунку (мультивалютний) № 14/21053 від 02.06.2011 та визначених тарифів на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що крім комісії банку, ще передбачали і комісії інших (третіх) банків з операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Комісії інших (третіх) банків у кожному окремому випадку встановлювались самостійно такими банками і залежали від коливання курсу валюти на міжбанківському валютному ринку України та інших чинників, що в свою чергу, зумовлювало їх відповідний розмір.

З огляду на викладене, твердження податкового органу про не підтвердження первинними документами витрат на сплату комісії третіх банків суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються долученими до справи доказами.

Посилання контролюючого органу на те, що неможливо правильно визначити комісію третіх банків суд дослідивши відхиляє, оскільки умови Тарифів конкретних розмірів такої комісії також не визначали, а платник податків, підписуючи договір на обслуговування із банком, погодився на такі умови. Також, позивач підтвердив свою готовність оплатити комісію третіх банків, прийнявши та оплативши рахунки банку та акти наданих послуг.

Тож, підстав стверджувати про відсутність пов'язаності вказаних витрат із господарською діяльністю товариства, відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачем правомірно було включено до складу витрат комісію третіх банків за купівлю валюти в сумі 610 836 грн., а твердження податкового органу про порушення товариством вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.5 ст. 138, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, спростовуються дослідженими доказами.

Щодо включення до складу адміністративних витрат, витрат на ремонт основних фондів.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом встановлено, що 22.07.2013 між ТОВ «Ферротерм» («Замовник») та ТОВ «Трейд Лайн М» («Підрядник») укладений договір №02/2013 на виконання робіт з монтажу і наладки.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядник зобов'язався своїми силами та засобами у встановлений строк виконати окремі види робіт з монтажу і наладки обладнання, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх на умовах цього договору. Загальна вартість цього договору визначається сторонами шляхом затвердження договірної ціни та актами фактично виконаних обсягів робіт (КБ-2В, КБ-3).

У Додатку № 1 до Договору № 02/2013 від 22.07.2013 сторонами погоджена договірна ціна на виконання видів робіт по договору підряду.

Згідно з п. 4.1 Договору до початку виконання робіт Замовник здійснює 100% передплату вартості робіт. Підставою для закриття фактично виконаних обсягів робіт є відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), які Підрядник надає Замовнику не пізніше 25-го числа звітного місяця (п. 4.2 Договору).

Судом з'ясовано, та про це безпосередньо зазначено в акті перевірки, на виконання вимог п. 4.1 Договору ТОВ «Ферротерм» 24.07.2013 здійснено 100% передплату ТОВ «Трейд Лайн М» згідно платіжного доручення № 150 у розмірі 160 000 грн. (копія платіжного доручення та банківської виписки долучені до матеріалів справи).

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Трейд Лайн М» представником позивача було надано: акти №№ 1, 2, 3 на виконання окремих видів робіт за серпень 2013 року на загальну суму 160 000 грн. (в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн.), виписку із оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за серпень 2013 року як доказ збільшення вартості основних засобів на суму проведеного ремонту.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступними проводками: Дт 3711 «Розрахунки по виданим авансовим внескам» Кт 311 «Розрахунковий рахунок в національній валюті», а також Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 84 «Інші операційні витрати».

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність ТОВ «Ферротерм» є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання робіт, а відповідно і правомірність декларування останніх.

Натомість, податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ТОВ «Трейд Лайн М» було створено та використовувалось для прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, а також транзиту таких коштів. При цьому зазначає, що у РОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області знаходиться провадження за № 12013040000000636, внесеного 04.12.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину ч. 1 ст. 205 КК України по підприємству ТОВ «Вертона». Згідно наявної в Єдиному Держаному реєстрі судових рішень ухвали від 09.12.2013 встановлено, що джерелом надходження коштів на рахунки ТОВ «Вертона» були кошти, перераховані з рахунків ТОВ «Трейд Лайн М» та інших СГД, які в подальшому були зняті з рахунків ТОВ «Вертона» готівковими коштами. З огляду на викладене, податковий орган, в акті перевірки приходить до висновку про те, що операції, які здійснювались між ТОВ «Ферротерм» із ТОВ «Трейд Лайн М» є безтоварними та направлені на заниження податкових зобов'язань та переведення безготівкових коштів у готівку.

Натомість, суд вважає, що викладення в акті перевірки доводів з приводу існування кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Вертона» або за фактом не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Слід зазначити, що безпосередньо позивач із ТОВ «Вертона» не мав будь-яких відносин. Сам факт існування кримінального провадження, викладений податковим органом в акті перевірки, в судовому засіданні документально не підтверджений.

Суд наголошує на тому, що будь-яких вироків у кримінальній справі за обвинуваченням посадових осіб ТОВ «Вертона» у здійсненні фіктивної діяльності чи то ухилення від сплати податків, суду не надано.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Трейд Лайн М» був зареєстрованим уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в том числі ПДВ, доказів протилежного представником відповідача суду надано не було.

Так, до матеріалів справи додано довідку з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Трейд Лайн М», виписку з ЄДРПОУ, ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 20.11.2012, що підтверджують правосуб'єктність контрагента та право підрядної організації на виконання таких видів підрядних робіт.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат за такими операціями.

Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку права на формування витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення господарюючим субєктом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи юридичної значимості.

Суд зазначає, що чинне законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог 14.1.35 п. 14.1, ст.. 14, п. 138.1., п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України в частині включення до складу адміністративних витрат витрати на ремонт основних фондів, які не підтверджені первинними документами, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 133 333 грн., в т.ч. за 3 квартал 2013 року та 2013 рік на суму 133 333 грн. суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується долученими до справи доказами.

Щодо завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 4 420 806 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених показників у рядку 06.5 Податкових декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)» показників за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено, що на формування цих показників мало вплив декларування від'ємного значення за 2012 рік у сумі 2 210 403 грн. та за 2013 рік у сумі 2 763 235 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено наступне: показник за 2013 рік у сумі 2 210 403 грн. сформовано за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 01.01.2013. Підприємством подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2012 рік (вх. № 9087808940 від 29.01.2015), за результатами якої збільшено рядок 03 «Інші доходи» податкової декларації на суму 16 204 грн.; збільшено рядок 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації на суму 143 611 грн.; збільшено рядок 06.1 «Адміністративні витрати» Податкової декларації на суму 1 091 225 грн.; зменшено рядок 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації на суму 572 005 грн.; збільшено рядок 06.3 «Фінансові витрати» Податкової декларації на суму 1 458 522 грн.; збільшено рядок 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Податкової декларації на суму 105 259 грн.

Корегування вищезазначених показників привело до від'ємного значення рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» податкової декларації за 2012 рік у сумі 2 210 403 грн.

Показник за 2014 рік у сумі 2 763 235 грн. сформовано за рахунок від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 01.01.2013 в сумі 2 210 403 грн. та за рахунок від'ємного значення, сформованого станом на 01.01.2014 в сумі 552 832 грн. Підприємством подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік (вх. № 091494573 від 29.01.2015) за результатами якої: збільшено рядок 03 «Інші доходи» Податкової декларації на суму 27 428 грн.; збільшено рядок 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації на суму 125 814 грн.; зменшено рядок 06.3 «Фінансові витрати» Податкової декларації на суму 115 949 грн.; збільшено рядок 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Податкової декларації на суму 622 040 грн.; збільшено рядок 06.5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)» Податкової декларації на суму 2 210 403 грн.

Корегування зазначених показників призвело до від'ємного значення рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» Податкової декларації за 2014 рік у сумі 2 763 235 грн.

У зв'язку із цим, контролюючий орган приходить до висновку про те, що ТОВ «Ферротерм» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 4 554 139 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 рік на суму 2 210 403 грн.; за 2014 рік на суму 2 343 736 грн.

При цьому, податковий орган посилається на те, що за результатами попередньої позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферротерм» з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток за період з 01.11.2011 по 31.12.2012 та з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.04.2013 (акт перевірки від 11.07.2013 № 974/08-28-22-01/37708254) встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 2 974 грн. та з податку на додану вартість на суму 26 850 грн.

За даними перевірки доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 складають 12 836 681 грн., а витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 складають 12 819 182 грн. Об'єкт оподаткування з врахуванням встановлених порушень складав 14 165 грн.

Податковий орган зазначає, що інформації відносно витрат ТОВ «Ферротерм», які не були враховані у перевіряємому періоді та залишились не включеними до складу витрат при складанні податкової звітності за 2012 рік, акт перевірки від 1107.2013 № 974/08-28-22-01/37708254 не містить.

Отже, оскільки за результатами попередньої позапланової перевірки не підтверджено наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік, то у підприємства відсутні підстави для включення до складу витрат за 2013 рік та за 2014 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік.

Однак, суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно з п. 50.3 ст. 50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Тобто, системний аналіз статті 50 ПК України дає підстави стверджувати, що платник податків не позбавлений права, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся.

Єдина заборона міститься в п. 50.2 ст. 50 ПК України, якою визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В даному випадку, уточнюючі розрахунки були подані 29.01.2015, перевірка податковим органом в цей період не проводилась, а тому останні прийняті контролюючим органом.

Той факт, що податковий орган не скористався своїм правом, визначеним п. 50.3 ст. 50 ПК України провести позапланову перевірку за відповідний уточнений період, не позбавляє платника податків права на таке коригування.

Тому, посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що за результатами попередньої перевірки не підтверджено наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік, а відтак у підприємства відсутні підстави для включення до складу витрат за 2013 рік та за 2014 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік, суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законі.

Під час судового розгляду справи по суті з'ясовано, що фахівцями податкового органу під час перевірки не були прийняті до уваги документальні підтвердження показників, визначених платником податків у поданих уточнюючих деклараціях з податку на прибуток за 2012 рік (вх. № 9087808940 від 29.01.2015) та за 2013 рік (вх. № 091494573 від 29.01.2015) з посиланням на те, що останні виходили за межі перевіряємого періоду. Вказане підтвердив як представник відповідача, так і сам інспектор.

При цьому, представником позивача у судове засідання були надані документи, якими останній обґрунтовує правомірність здійснених корегувань показників минулих звітних періодів з податку на прибуток. Такі ж документи надавались платником і під час перевірки (про що свідчить напис під ознайомленням із актом перевірки), а також під час подання письмових заперечень на акт перевірки.

Однак, враховуючи те, що контролюючим органом вказані документи безпідставно не досліджувались, не вивчались та їм не була надана відповідна правова оцінка, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень податкового органу про порушення платником податків вимог п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п.14.1.27 п. 14.1, ст. 14, п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 р. ІІІ ПК України, як зроблених передчасно.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п.14.1.27, 14.1.35 п. 14.1, ст.. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1., п.138.2, п.138.5. ст.138, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150, п.п.49.18.2, п. 49.18 ст. 49, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.04.2015 № 0000712201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 343736 грн., № 0000702201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 797 734,50 грн., в т.ч. 531 823 грн. за основним платежем та 265 911,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.04.2015 № 0000712201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 343736 грн., № 0000702201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 797 734,50 грн., в т.ч. 531 823 грн. за основним платежем та 265 911,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» 47 122,05 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко