Рішення № 55084398, 19.01.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/16/2016(м)

263/9084/15-ц

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Артеменко Л.І.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.

суддів - Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря - Герасимової Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» (далі ПАТ «ВБР») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «ВБР» звернулося до суду з даним позовом, в якому посилалося на те, що 30 березня 2012 року ОСОБА_2 уклав з банком кредитний договір на суму 1 600 000 грн. на споживчі потреби строком до 29 березня 2015 року, з процентною ставкою 21% річних.

Згідно з додатковою угодою №2 від 25 квітня 2013 року розмір кредиту збільшено до 3 000 000 грн., з терміном користування до 24 квітня 2016 року.

Додатковою угодою №5 від 22 квітня 2014 року процентна ставка за користування кредитом встановлена у 22% річних.

На забезпечення виконання зобовязань позичальника перед банком 30 березня 2012 року між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 зобовязалася відповідати перед банком за виконання боржником зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені тощо.

У звязку з невиконанням боржником зобовязань по своєчасному погашенню кредиту та нарахованим процентам, станом на 20 липня 2015 року, загальна заборгованість становила 4 091 693,67 грн., яка складалася з: поточної заборгованості по тілу кредиту 1 388 890 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту 1 349 977,67 грн., поточної заборгованості за процентами 41 759,29 грн., простроченої заборгованості за процентами 726 572,74 грн., пені 584 493,97 грн.

09 червня 2015 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка отримана відповідачами 15 червня 2015 року, але залишилася без задоволення.

На підставі зазначеного позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 091 693, 67 грн.

В процесі розгляду справи, 16 вересня 2015 року, банком було подано заяву про збільшення позовних вимог до 4 451 635,01 грн. (а.с.60-61), що складається з: поточної заборгованості по тілу кредиту 1 111 112 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту 1 627 755,67 грн., поточної заборгованості за процентами 28 858,05 грн., простроченої заборгованості за процентами 880 432,22 грн., пені 803 477,07 грн. Зазначену суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2012 року, яка утворилася станом на 10 вересня 2015 року, в розмірі 4 451 635,01 грн. що складається з: поточної заборгованості по тілу кредиту 1 111 112 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту 1 627 755, 67 грн, поточної заборгованості по відсоткам 28 858, 05 грн., простроченої заборгованості по відсоткам 880 432,22 грн., пені 803 477,07 грн. Крім того, з відповідачів стягнуто судовий збір в дохід держави в сумі 3 045 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду, в частині стягнення пені, скасувати і у задоволенні позову в цій частині банку відмовити.

Зазначає, що на підставі ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ та розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30 жовтня 2014 року №1053-р, банкам заборонено нараховувати пеню та штрафи на суму заборгованості за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно мешкають або переселилися в період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у встановленому переліку, де проводилася антитерористична операція., а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, які здійснюють свою господарську діяльність на території населених пунктів зазначеного переліку. Оскільки м. Маріуполь є територією, де проводиться антитерористична операція, а тому, згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» за кредитними зобовязаннями забороняється нарахування пені та штрафу. Вказані положення закону відхилені судом з посиланням на те, що розпорядження від 30 жовтня 2014 року зупинено іншим розпорядженням КМ України від 05 листопада 2014 року. Між тим, відповідно до положень закону не передбачено право Кабінету Міністрів України зупиняти або скасовувати прийняті ним же акти. Таке право, відповідно до п.15 ч.1 ст.106 Конституції України надано тільки Президенту та суду. Крім того, листом від 05 листопада 2014 року Національний банк України нагадав банкам про необхідність неухильного дотримання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність банків за їх невиконання. Доказів того, що КМ України затвердив новий перелік населених пунктів немає.

Представник позивача та відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у відсутність представника ПАТ «ВБР» та ОСОБА_3

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, в частині стягнення пені, з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 30 березня 2012 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № MKLVF1.25.003 на суму 1 600 000 грн. на споживчі потреби строком до 29 березня 2015 року, з процентною ставкою 21% річних.

Згідно з додатковою угодою №2 від 25 квітня 2013 року розмір кредиту збільшено до 3 000 000 грн., з терміном користування до 24 квітня 2016 року, з процентною ставкою за користування кредитом 18% річних, щомісячна комісія за надання кредитних ресурсів у розмірі 21,00% річних.

Додатковою угодою № 3 від 20 серпня 2013 та додатковою угодою № 4 від 05 грудня 2013 внесено зміни до графіку зменшення кредитної лінії.

Додатковою угодою № 5 від 22 квітня 2014 процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 22% річних та внесено зміни до графіку зменшення кредитної лінії.

На забезпечення виконання зобовязань перед банком 30 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВБР» укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 зобовязалася відповідати перед банком за виконання боржником ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені тощо.

Як вбачається з наданих позивачем довідок та розрахунків, відповідачі порушили умови договору, оскільки не вносили в строки, ним обумовлені, на рахунок банку грошові кошти на погашення заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 10 вересня 2015 року, становить 4 451 635 грн. 01 коп., у тому числі: 1 111 112 грн. 00 коп. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 1 627 755 грн. 67 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 28 858 грн. 05 коп.- поточна заборгованість по процентам; 880 432 грн. 22 коп. - прострочена заборгованість по процентам; 803 477 грн. 07 коп. - пеня.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність оскаржуваного рішення в частині стягнення пені, оскільки в решті частини рішення суду не оскаржується.

Задовольняючи позов банку в частині стягнення пені, суд виходив з того, що права позивача були порушені відповідачами та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з них у солідарному порядку нарахованої пені за даним кредитним договором згідно з розрахунком банку в розмірі 803 477,07 грв. за період з 22 серпня 2014 року по 10 вересня 2015 року. Дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» призупинена і законних підстав для ненарахування відповідачам пені за кредитним договором немає.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 цього Кодексу, як наслідок порушення договору позичальником є право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч.1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п. 2.4, 2.5 кредитного договору погашення кредиту та відсотків встановлено з 1-го по 20-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-е число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання договору. Позичальник користується кредитними коштами за графіком зменшення ліміту кредитної лінії. При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, після дати закінчення строку дії ліміту, починаючи з наступного дня сума зменшення ліміту вважається простроченою.

Згідно п. 6.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, встановленій п. 1.1.3 договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, що складає 44% річних.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день такої прострочки.

Згідно з розрахунком позивача розмір нарахованої пені за період з 22 серпня 2014 року по 10 вересня 2015 року становить 803 477,07 грв. (а.с. 62-69) і суд першої інстанції стягнув цю суму пені з відповідачів в солідарному порядку.

Однак, апеляційний суд вважає, що в цій частині рішення підлягає скасуванню з відмовою банку у позові про стягнення вказаної суми, оскільки 14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»( далі Закон), в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки наведений Закон пом»якшує цивільну відповідальність особи, він має зворотну дію у часі.

Встановивши що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1; на теперішній час м. Маріуполь, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, суд дійшов помилкового висновку про те, що на вказані договірні правовідносини не розповсюджується дія наведеного Закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і звільняють їх від обовязку по оплаті пені на користь ПАТ «ВБР», з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Тому, рішення суду про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пені в розмірі 803 477,07 грв., що утворилася станом на 10 вересня 2015 року, підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову ПАТ «ВБР» у задоволенні позову про солідарне стягнення цієї суми з відповідачів.

Керуючись ст. 303, 307, 309,313-316ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2015 року, в частині стягнення пені за кредитним договором, скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Розвитку» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення пені за кредитним договором від 30 березня 2012 року в розмірі 803 477,07 грн. за період з 22 серпня 2014 року по 10 вересня 2015 року відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: О.М.Пономарьова

ОСОБА_4