Рішення № 550837, 03.04.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.07 р. Справа № 19/39

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі судового засідання Волошиної О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Буданова Т.О., за довіреністю

Від відповідача: без участі представника

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області

до відповідача: Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції м. Донецьк

про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 18 566,64 грн.

В судовому засіданні 27.02.2007 р. оголошувалася перерва до 14.03.2007 р. та до 03.04.2007 р.

Позивач, Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції м. Донецьк, про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 18 566,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на акт № 1515 від 07.09.2004р. з додатками; Рішення № 141 від 24.09.2004р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; претензію № 1-16/141-141 від 24.09.2004р., лист вих. № 1377 від 22.10.2004р.; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.06.2006р.; постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351; Закон України „Про ціни і ціноутворення”.

22.02.2007р. через канцелярію суду надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 02-41/7740 від 22.02.2007р.), в яких відповідач проти позову заперечує, повідомив, що позовні вимоги не визнає, наполягає на тому, що позивачем порушена норма пункту 3.6 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р. “Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами”, згідно якої у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення економічних санкцій. Зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” на час проведення перевірки не мала вказівки про те, чи містять у собі встановлені тарифи податок на додану вартість. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 (“Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату”) і від 27.08.2003р. № 1351 (“Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”) містить вказівку, що встановлені тарифи прийняті без урахування податку на додану вартість. Послався на лист ДПА України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416, в якому зазначено, що “.. у відповідності до норм п.7.1ст. 7 та пп. 6.1.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, який становить 20 відсотків бази оподаткування та повинний додаватися до ціни товарів (робіт, послуг). Вважає, що види послуг, які надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р., згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість” не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування, а тому мають обкладатися податком на додану вартість і до ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість. Також, послався на листи Міністерства охорони здоров’я України від 17.09.2003р. № 10.03.68/1154 та від 09.02.2005р. № 05-20/143, лист головного державного санітарного лікаря Донецької області від 22.09.2003р. № 5243/09.

Додав до матеріалів справи копії: рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. у справі № 24/932, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005р. у справі № 24/932, постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2005р. у справі № 24/932; ухвали Верховного суду України від 18.08.2005р., рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005р. у справі № 39/435, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.06.2006р.

12.03.2007р. до матеріалів справи надійшли пояснення (від 03.03.2007р. № 05-05/39), в яких позивач зазначив, що твердження відповідача про порушення терміну пред’явлення позовної заяви, встановленого Інструкцією про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами вважає необґрунтованими, оскільки Інструкція не є законодавчим актом, що регулює процесуальні норми, встановлені Законами України, а визначає тільки механізм реалізації норм Закону України “Про ціни і ціноутворення” органами контролю за цінами. Пропуск 30-денного терміну для направлення позову не тягне за собою правових наслідків пропуску загального строку позовної давності. Пояснив, що відносини, які виникають між підприємствами, установами та організаціями і державною інспекцією цін не є цивільно-правовими, тому строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України, до них не застосовуються. Чинне законодавство не передбачає строків позовної давності щодо примусового стягнення не сплачених у строк сум економічних санкцій. Також послався на п.1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.43 Господарського процесуального Кодексу України).

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи та норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, судом

В с т а н о в л е н о.

Донецька міська санітарно-епідеміологічна станція м. Донецьк, є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 313221), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 05499292 про включення до ЄДРПОУ) діє на підставі Положення. Згідно п.1.6 Положення, Донецькій міській санітарно-епідеміологічній станції підвідомчі районні санітарно-епідеміологічні станції.

З 01.09.2004 р. по 07.09.2004 р., відповідно до ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 „Питання Державної інспекції з контролю за цінами”, п.22. Плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на ІІ півріччя 2004р., на підставі посвідчення від 01.09.2004р. № 1515 заступником начальника відділу Анопченко З.Д. та старшим держінспектором Інспекції Лабузовою Н.В., з відома головного лікаря СЕС Ворошиловського району м. Донецьк, за участю заступника головного лікаря Лисовської Л.Є., головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Собки Н.В. була здійснена перевірка дотримання порядку формування та застосування тарифів на платні послуги Санітарно-епідеміологічною станцією Ворошиловського району м. Донецька Міністерства охорони здоров’я України, розташованої за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва,22. Перевіряємий період: 2003р., січень-серпень 2004р.

Перевіркою встановлено завищення вартості платних послуг за рахунок додаткового нарахування податку на додану вартість до затверджених фіксованих тарифів, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”.

За результатами перевірки складений акт № 1515 від 07.09.2004р.

На підставі акту перевірки від 07.09.2004р. № 1515, ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” позивачем прийнято Рішення № 141 від 24.09.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого підлягає стягненню з санітарно-епідеміологічної станції Ворошиловського району м. Донецька в доход бюджету відповідно до вимог розділу ІІ статті 2 п. 17 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 6 188,88 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 12 377,76 грн. Загальна сума економічної санкції складає 18 566,64 грн.

Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання Державною інспекцією відповідної інформації про зарахування суми економічної санкції за належністю, яка повинна бути надана рекомендованим листом з доданням копії платіжного доручення.

Відповідно “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519 (реєстрація Міністерства юстиції України від 18.12.2001р. за № 1047/6238), рішення направлено для виконання в 10-ти денний термін шляхом самостійного перерахування суми економічної санкції. Разом з рішенням на адресу СЕС Ворошиловського району м. Донецька була направлена претензія № 1-16/141-141 від 24.09.2004р.

СЕС Ворошиловського району м. Донецька листом № 1377 від 22.10.2004 р. надала відповідь на претензію, в якій повідомлено про відмову в її задоволенні, послалася на те, що при наданні та виконанні платних робіт і послуг керувалася тарифами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, листом Міністерства охорони здоров’я України від 17.09.2003р. № 10.03.68/1154, листом Головного державного санітарного лікаря Донецької області № 5243/09 від 22.09.2003р. та листом Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України "Про ціни і ціноутворення" та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно частин 1 та 2 статті 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Відповідно до абз. 1 ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями (абз. 2 ст.13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 затверджено положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.

Державна інспекція з контролю за цінами (далі -Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.1 Положення).

Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Згідно з п.11 Положення Держінспекція має територіальні органи – державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5,6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення, Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування

Держінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів ( п 5 Положення).

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238), з метою приведення у відповідність з чинним законодавством, Господарським процесуальним кодексом України, Указом Президента України від 15 грудня 1999 року N 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади", постановами Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. N 1432, від 13 грудня 2000 р. N 1819 нормативних актів з питань контролю за додержанням державної дисципліни цін, затверджено Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами

Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення (п.1.1).

Дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (1.2).

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 3.1 вказаної Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

За змістом п.3.4 Інструкції Рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може прийматися Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами.

У разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення (п.3.6 Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що відповідь на претензію надана відповідачем листом від 22.10.2004р. № 1377, згідно штампу вхідної кореспонденції отримана позивачем 27.10.2004р. індекс 12/877. Позовна заява датована 12.02.2007р.

Отже, позивачем порушені вимоги п. 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.

Позивач протягом розгляду справи наполягав на тому, що відповідачем за період з 15.09.2003р. по 31.08.2004р. при наданні платних послуг, до фіксованих тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, нараховувались непередбачені законодавством націнки (податок на додану вартість) у розмірі 20 відсотків, на підставі чого прийнято Рішення № 141 від 24.09.2004р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів ( ст. 7 того ж Закону).

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів ( ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” оплата за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” зазначено про затвердження, відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Тарифи додані до постанови. В тарифах зазначено назву робіт, послуг, їх ціну в гривнях. В примітках до тарифів зазначено, що ці тарифи застосовуються: за одне дослідження/вимірювання - з коефіцієнтом 1; за одне дослідження/вимірювання в серії починаючи з другого аналізу - з коефіцієнтом 0,8; за одне дослідження/вимірювання в серії понад десять аналізів - з коефіцієнтом 0,75.

Суд зазначає, що жодні посилання з приводу того, що до тарифів включено податок на додану вартість в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 відсутні. Постанова також не містить в собі вказівки на те, що зазначені в ній ціни є фіксованими, та що ціни включають в собі податки та інші обов”язкові платежі. Постанова № 1351 також ні яким чином не регулює порядок нарахування і сплати ПДВ.

На запит Міністерства охорони здоров’я України про надання роз’яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.03.2003р., Державна податкова адміністрація України на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р. № 176 “Про затвердження порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства” надіслала Міністерству охорони здоров’я України лист (№ 8101/5/15-2416 від 15.09.2003р.), в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” без врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.7.1. ст. 7 та пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість “, продаж товарів ( робіт,послуг) здійснюється за договірними ( контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, який становить 20 відсотків бази оподаткування та повинний додаватися до ціни товарів ( робіт, послуг).

В Преамбулі Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об”єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Об”єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів ( робіт, послуг) на митній території України.

Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 р., згідно приписів Закону України “Про податок на додану вартість” не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування, і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006р. “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” та Постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 “Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату”, затверджено, що ціни в Постанові Кабінету міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. враховані без податку на додану вартість.

Зауваження позивача стосовно того, що відповідно до матеріалів, які надавались Мінекономіки для погодження постанови КМУ № 1351 від 27.08.2003р. та Пояснювальної записки до проекту постанови КМУ № 1351 від 27.08.2003р., фіксовані тарифи затверджені з урахуванням обов’язкових податків і зборів, у тому числі з включенням податку на додану вартість, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Матеріали до проекту постанови не можуть розглядатися в якості законодавства, яке застосовується при вирішенні господарських справ, оскільки будь-які проекти постанов КМУ і будь-які матеріали, що були додані до проектів не мають жодної юридичної сили. До того ж, ці матеріали позивачем до матеріалів справи № 19/39 не додано. В Постанові ж Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. відсутнє вказання, що тарифи затверджені з урахуванням ПДВ.

Наполягання позивача, що Рішення № 141 від 24.09.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не скасовано та не визнано недійсним, не може бути підставою для задоволення позовних вимог про стягнення санкцій, з огляду на те, що за приписами ст. 4 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству.

Позивачем не доведено факту порушення СЕС Ворошиловського району м. Донецька Постанови Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2004 р., отримання СЕС виручки в результаті порушення державної дисципліни цін. Ні акт перевірки № 1515 від 07.09.2004 р., ні Рішення № 141 від 24.09.2004 р. не доводять факту порушення СЕС Ворошиловського району м. Донецька приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2004 р. та отримання виручки в результаті порушення державної дисципліни цін.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 18 566,64 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити Державній інспекції з контролю за цінами в Донецькій області у задоволенні позовних вимог до Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції м. Донецьк про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 18 566,64 грн.

За погодженням сторони в судовому засіданні 03.04.2007 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 03.04.2007 р.

Суддя Дучал Н.М.