Ухвала суду № 55082434, 16.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/61/16 Справа № 712/6071/15-к Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Неділька М. І. Охріменко Н. І., Суходольського М. І. Овчаренко І. С.з участю прокурораЩепак Т.М.

адвокатів Топора І.О.

обвинуваченого ОСОБА_8

представника потерпілої Чубина О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2015 р., яким затверджено угоду про примирення, укладену 29.10.2015 р. між потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12015250040001263 і

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.10.14 р., яким ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 156 КК України до 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном на 2 роки, у відповідності з ч. 3 ст. 72 КК України виконувати окремо.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь:

- держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 1230 грн.

- КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР кошти в сумі 3211, 13 грн., які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_10 та зарахувати їх до загального фонду міського бюджету м. Черкаси «Інші надходження».

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 24 березня 2015 року близько 19.10 год. в м. Черкаси, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вул. 30 років Перемоги від вул. Конєва в напрямку вул. Сумгаїтська, навпроти заїзду до буд. №22, виїхавши на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, чим грубо порушував вимоги п.п. 2.9 а), 8.7.3.є), 8.10 Правил Дорожнього руху України, в порушення вимог п. 2.3 б) цих Правил був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, і на регульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка там переходила проїжджу частину вул. 30 років Перемоги справа наліво відносно напрямку руху, після чого з місця події зник.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримала згідно висновку судово-медичної експертизи № 680 від 20.04.2015 р. тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, пошкодження зв'язок лівого колінного суглобу, травму голови із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, численні садна голови та обличчя, перелом верхньої щелепи з крововиливом в ліву верхньощелепну пазуху, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, перелом кісток носа, садно лівої кисті, обох колінних суглобів, рану лівого колінного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли виникнути при наїзді автомобіля.

Спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 2.9 а), 2.3. б), 8.7.3 е), 8.10 ПДР України.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, які суд визнав доведеними і кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор у кримінальному провадженні в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що суд першої інстанції при затвердженні угоди про примирення не врахував, що згідно ч. 7 ст. 474 КПК України судом не перевірено її на відповідність вимогам цього кодексу і не враховано, що угода про примирення може бути укладена між потерпілим та обвинуваченим та затверджена судом лише у разі, коли кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, стосується тільки приватних (особистих або майнових) інтересів потерпілого. По за увагою суду залишилась та обставина, що об'єктом ч. 1 ст. 286 КК України є не лише здоров'я і життя громадян, а й безпека дорожнього руху.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 був засуджений Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 156 КК України та йому обрано вид покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання він звільнений з іспитовим терміном на 2 роки та вчинив новий злочин під час іспитового терміну, тому суд не мав права затверджувати угоду про примирення, яка передбачала покарання у вигляді штрафу.

Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В запереченні на апеляційну скаргу адвокат Топоров І.О., діючи в інтересах ОСОБА_8 просить апеляційне провадження закрити і повернути апеляційну скаргу прокурору.

Представник потерпілої ОСОБА_10 адвокат Чубин О.М. в запереченні просить вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого та його захисника та представника потерпілої, стосовно законності вироку суду, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, з наведенням належних і достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

В разі укладення в кримінальному провадженні угоди між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення; чи між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим угоди про визнання винуватості суд перевіряє їх на відповідність вимогам цього Кодексу.

В разі їх такій невідповідності, суд в затвердженні угоди відмовляє, що передбачено ст. 474 ч. 7 КПК України.

Проте при розгляді даного кримінального провадження суд вимог цих законів не дотримався і виніс незаконне судове рішення.

Так, затверджуючи угоду про примирення та призначаючи узгоджене між обвинуваченим та потерпілою покарання суд у вироку зіслався на положення ст.ст. 468, 469 КПК України стосовно можливості та суб'єктів укладення договору про примирення, зазначивши про відповідність такої угоди нормам КПК.

Проте судом не взята до уваги та не врахована та обставина, що об'єктом цього злочину є порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, при затвердженні угоди з винесенням вироку були порушені інтереси суспільства, зокрема, суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху.

За таких обставин у відповідності до ст. 474 ч. 1 КПК України суд при розгляді справи по суті зобов'язаний був відмовити у затвердженні зазначеної угоди про примирення, оскільки вона суперечить вимогам закону. Проте цього ним зроблено не було.

Крім того, відповідно до ст. 71 КК України та згідно роз'яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», - якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому суд зобов'язаний остаточне покарання призначити у виді позбавлення волі, зокрема, й тоді, коли останнім вироком призначене більш м'яке покарання.

Проте ці вимоги закону та роз'яснення при винесенні вироку місцевим судом враховані не були.

Як встановлено по справі, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2014 р. ОСОБА_8 був засуджений за ч. 2 ст. 156 КК України на п'ять років позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України умовно, з іспитовим строком два роки і в період іспитового строку ним був вчинений новий злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України.

За вказаних обставин винесений відносно нього останній вирок із затвердженням угоди про примирення не відповідає вимогам КПК і тому підлягає до скасування з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, при попередньому її розгляді по суті обвинувачений та потерпіла зверталися до суду із угодою про примирення 05.06.2015 р.

Винесений відносно ОСОБА_8 вирок із затвердженням угоди про примирення також від 05.06.2015 р. з аналогічних підстав апеляційною інстанцією був скасований.

Разом з тим в порушення ч. 8 ст. 474 КПК України при новому судовому розгляді судом було допущене повторне звернення із угодою про примирення, що є неприпустимим.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2015 р. відносно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :