Ухвала суду № 55080355, 20.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2472/15-к Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю.Провадження № 11-кп/780/95/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 2 20.01.2016

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Дриги А.М., Левчука О.Д.

при секретарі Шовкопляс С.П.

з участю прокурора Стаховської Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 03.11.2015 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, -

засуджено:

-за ч. 1 ст. 263 КК України і призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-за ст. 128 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Остаточне покарання ОСОБА_2 визначено на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань 5 (пять) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишено попередній тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з 13 липня 2015 року.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за скоєння кримінальних правопорушень, вчинених за наступних обставин.

Приблизно 05-06 червня 2015 року, у вечірній час доби, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, проходячи по вул. Калініна в смт. Макарів Київської області, в кущах поблизу території колишнього цегельного заводу знайшов наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, після чого діючи з прямим умислом, з метою заволодіння вказаним бойовим припасом для власних потреб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та необхідність відповідного дозволу на придбання бойового припасу даної категорії, підняв вказану гранату та забрав її із собою, фактично здійснивши її привласнення, тобто вчинив придбання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Одразу після цього, приблизно 05-06 червня 2015 року, у вечірній час доби, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, з метою подальшого зберігання для власних потреб знайденої осколкової ручної гранати РГД-5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та необхідність відповідного дозволу на носіння та зберігання бойового припасу даної категорії, переніс при собі вищевказану гранату до домогосподарства за місцем свого постійного проживання, що розташоване по вул. Чапаєва, 74 в смт. Макарів Київської області, та зберігав її на території подвіря вказаного домогосподарства біля паркану в траві приблизно до 02 години 00 хвилин 09 червня 2015 року, вчинивши таким чином носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 09.06.2015 близько 02 години 00 хвилин, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння на подвір'ї власного домогосподарства по вул. Чапаєва, 74 в смт. Макарів Київської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та необхідність відповідного дозволу на носіння бойових припасів, бажаючи продемонструвати ОСОБА_5 силу своїх почуттів до неї та доказати здатність вчинити заради неї самогубство, взяв у ліву руку вищевказану наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яку до цього незаконно зберігав на території вищевказаного подвіря, та тримаючи її в руці вийшов із нею на автодорогу вулиці Чапаєва в смт. Макарів Київської області навпроти свого подвіря, де тримав її при собі до моменту її вибуху, тобто вчинив носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Крім того, 09 червня 2015 року, близько 02 години 00 хвилин, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї власного домогосподарства по вул. Чапаєва, 74 в смт. Макарів Київської області, вирішив продемонструвати ОСОБА_5 силу своїх почуттів до неї та доказати здатність вчинити заради неї самогубство. Для цього ОСОБА_2 взяв у ліву руку наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яку раніше знайшов по вул. Калініна в смт. Макарів Київської області та незаконно зберігав на території подвіря за місцем свого проживання, притиснув спусковий важіль гранати до її корпусу та правою рукою вийняв із гранати запобіжну чеку, яку поклав до кишені своїх штанів. Після цього ОСОБА_2 вийшов із зазначеною гранатою на автодорогу вказаної вулиці та зупинився навпроти свого подвіря, щоб продемонструвати ОСОБА_5 реальність своїх намірів, хоча приводити гранату в дію шляхом її вибуху не бажав, при цьому передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків від своїх дій для оточуючих його осіб та легковажно розраховуючи на їх відвернення шляхом подальшого вставляння вже висунутої запобіжної чеки назад до гранати.

Після цього до ОСОБА_2 підійшли ОСОБА_5 та його знайомі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які намагалися його відговорити вчиняти самогубство. Побачивши їх поблизу себе, ОСОБА_2 вголос попередив останніх про витягнуту із гранати чеку та наявну небезпеку її вибуху, на що останні не відреагували та продовжували перебувати біля нього. У звязку з цим ОСОБА_2, повторюючи вищевказаним особам вголос про наявну небезпеку вибуху гранати, побіг по автодорозі вздовж вулиці Чапаєва в смт. Макарів, щоб віддалитись від них, вставити запобіжну чеку назад до гранати та уникнути негативних наслідків для їхнього життя і здоровя. У ході бігу даною вулицею поблизу домогосподарства №78 ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_6, який намагався за допомогою фізичної сили вирвати із рук ОСОБА_2 зазначену гранату, щоб не допустити її вибуху. В процесі їхньої боротьби ОСОБА_2, не бажаючи загибелі інших осіб або спричинення їм тяжких наслідків, ненавмисно послабив пальці своєї лівої руки, якою тримав гранату, відпустивши таким чином її спусковий важіль, внаслідок чого спрацював ударний механізм гранати та відбувся її вибух.

В результаті необережних дій ОСОБА_2, що призвели до вибуху вищевказаної гранати, ОСОБА_6, який знаходився безпосередньо в місці вибуху, отримав множинні вибухово-скалкові поранення тіла з ушкодженням мяких тканин, кісток скелету, внутрішніх органів та судин, що супроводжувалось гострою крововтратою, внаслідок яких помер на місці.

Крім того, 09 червня 2015 року, близько 02 години 00 хвилин, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї власного домогосподарства по вул. Чапаєва, 74 в смт. Макарів Київської області, вирішив продемонструвати ОСОБА_5 силу своїх почуттів до неї та доказати здатність вчинити заради неї самогубство. Для цього ОСОБА_2 взяв у ліву руку наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яку раніше знайшов по вул. Калініна в смт. Макарів Київської області та незаконно зберігав на території подвіря за місцем свого проживання, притиснув спусковий важіль гранати до її корпусу та правою рукою вийняв із гранати запобіжну чеку, яку поклав до кишені своїх штанів. Після цього ОСОБА_2 вийшов із зазначеною гранатою на автодорогу вказаної вулиці та зупинився навпроти свого подвіря, щоб продемонструвати ОСОБА_5 реальність своїх намірів, хоча приводити гранату в дію шляхом її вибуху не бажав, при цьому передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків від своїх дій для оточуючих його осіб та легковажно розраховуючи на їх відвернення шляхом подальшого вставляння вже висунутої запобіжної чеки назад до гранати.

Після цього до ОСОБА_2 підійшли ОСОБА_5 та його знайомі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які намагалися його відговорити вчиняти самогубство. Побачивши їх поблизу себе ОСОБА_2 вголос попередив останніх про витягнуту із гранати чеку та наявну небезпеку її вибуху, на що останні не відреагували та продовжували перебувати біля нього. У звязку з цим ОСОБА_2, повторюючи вищевказаним особам вголос про наявну небезпеку вибуху гранати, побіг по автодорозі вздовж вулиці Чапаєва в смт. Макарів, щоб віддалитись від них, вставити запобіжну чеку назад до гранати та уникнути негативних наслідків для їхнього життя і здоровя. У ході бігу даною вулицею поблизу домогосподарства №78 ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_6, який намагався за допомогою фізичної сили вирвати із рук ОСОБА_2 зазначену гранату, щоб не допустити її вибуху. В процесі їхньої боротьби ОСОБА_2, не бажаючи загибелі інших осіб або спричинення їм тяжких наслідків, ненавмисно послабив пальці своєї лівої руки, якою тримав гранату, відпустивши таким чином її спусковий важіль, внаслідок чого спрацював ударний механізм гранати та відбувся її вибух.

В результаті необережних дій ОСОБА_2, що призвели до вибуху вищевказаної гранати, ОСОБА_5, яка знаходилась поряд з місцем вибуху, отримала відкриту травму грудної клітки, проникаюче осколкове поранення грудної клітки справа, нижньої долі правої легені, малий гемопневмоторакс справа, численні поранення (осколкові) грудної клітки, а також численні поранення (осколкові) шиї, верхньої та нижньої кінцівки, черевної стінки; крім того перелом верхньої щелепи, передньої стінки лівого верхньощелепного синусу, переломи 21, 22, 23 зубів, рвана рана верхньої губи з дефектом, рвані рани мочки правого вуха; сліпе уламкове поранення латеральної поверхні правого стегна, відкритий уламковий внутрішньосуглобовий перелом проксимальної та середньої фаланг п'ятого пальця лівої кисті, уламковий перелом середньої фаланги другого пальця правої кисті.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_2 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 62/д від 31.07.2015 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, тобто тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити ОСОБА_2 покарання не повязане з позбавленням волі. Свої вимоги мотивує тим, що вирок є незаконним та необґрунтованим внаслідок занадто суворого призначеного покарання. ОСОБА_2 знаходячись в пенітенціарних установах, не може отримувати медичну допомогу в областях, необхідних для стану його здоровя (зокрема, протезування), а також не може отримати офіційне підтвердження його інвалідності через МСЕК. Таким, чином маючи безумовне право на отримання офіційного статусу інваліда ІІ-ї групи, а отже, і на звільнення з місць позбавлення волі за амністією, під яку завжди підпадають особи з офіційно встановленою інвалідністю ОСОБА_2 не зможе скористатися можливістю вийти на волю за амністією, що безумовно порушує його права. Окрім того, ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, сприяв їх розкриттю, а кримінальні правопорушення вчинив внаслідок збігу тяжких обставин, добровільно частково відшкодував збитки. Однак цивільні позови потерпілими не предявлялись, а розмір матеріальних та моральних збитків не встановлювався. А тому є підстави стверджувати про повне відшкодування завданих збитків потерпілим.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить призначити йому покарання не повязане з позбавленням волі. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в результаті вчинення вказаних кримінальних правопорушень він сам отримав каліцтво у вигляді втрати частини лівої руки та множинні осколкові поранення тулуба та нижніх кінцівок, тобто фактично отримав інвалідність яка є невиправною і невиліковною. Кримінальні правопорушення було вчинено ним внаслідок сварки між ним та його дівчиною, ОСОБА_5, однак завдавати шкоди будь-кому він не мав на меті.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора та потерпілої, які просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.

Згідно положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України, вчинені ОСОБА_2 кримінальні правопорушення передбачені: ч. 1 ст. 263 КК України, віднесено до тяжких, за ч. 1 ст. 119 КК України середньої тяжкості, а ст. 128 КК України невеликої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставинами, передбаченими ст. 67 КК України,суд визнав вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного спяніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, районний суд врахував те, що останній на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем свого проживання та останнім місцем роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, отримав каліцтво в результаті вчинення кримінальних правопорушень у вигляді втрати частини лівої руки та обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Доводи захисника та обвинуваченого про те, що призначене покарання є занадто суворим, колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на наслідки вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень. Хоча, обвинувачений ОСОБА_2 і має позитивні характеристики та вперше притягується до кримінальної відповідальності, що було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання, однак наслідками його протиправних дій стала смерть потерпілого ОСОБА_6 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_5

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному, а вимоги апеляційних скарг про призначення покарання не повязаного з позбавленням волі такими, що не ґрунтуються на законі.

Таким чином доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та безпідставними, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII), зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Макарівського районного суду Київської області від 13.07.2015 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Попереднє увязнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє увязнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

А отже, строк попереднього увязнення, у період з 13.07.2015 року до моменту набрання вироком законної сили, ОСОБА_2 слід зарахувати в строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Макарівського районного суду Київської області від 03.11.2015 року відносно ОСОБА_2 без зміни.

Зарахувати ОСОБА_2 строк попереднього увязнення, у період з 13.07.2015 року до моменту набрання вироком законної сили, в строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

.

Головуючий :

Судді: