Рішення № 55079947, 15.01.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1448/15-ц

Провадження № 2/375/27/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права на частку у спільному сумісному майні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з квітня 2007 року він проживав з відповідачем однією сімєю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, маючи спільні бюджет, побут, виховуючи неповнолітніх на той час двох дітей відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Він постійно працював на будівництві, а відповідач була приватним підприємцем, здійснюючи торгівлю на ринку в смт.Рокитне. У 2010 році за спільною домовленістю вони придбали земельну ділянку в АДРЕСА_2, та вирішили збудувати на ній житловий будинок. Земельну ділянку оформили через договір дарування. За спільні кошти та спільними трудовими зусиллями, з допомогою членів їх сімї, його друзів, вони збудували будинок, який було прийнято в експлуатацію у 2014 році та зареєстровано на імя відповідача. Більшість робіт по будівництву він проводив сам, оскільки являється будівельником та постійно працює у будівельній бригаді.

Приблизно із середини серпня 2015 року між ним та відповідачем стали виникати сварки і вона стала вимагати від нього залишити будинок, що змусило його залишити останній і на даний час він проживає у орендованому будинку в АДРЕСА_3.

За названих обставин просить встановити факт його проживання з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу з квітня 2007 року по серпень 2015 року, визнати їх спільною сумісною власністю житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частку у вказаному спільному сумісному майні.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали за викладених у ньому обставин та підстав і просили задовольнити.

Також позивач суду пояснив, що з квітня 2007 року він проживав разом з відповідачем постійно однією сімєю у квартирі відповідача по АДРЕСА_1. Окрім них там також проживали двоє дітей відповідача - сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3. За спільні кошти та спільними зусиллями вони провели ремонт у квартирі. У 2010 році вони разом з відповідачем вирішили придбати будинок або земельну ділянку для будівництва будинку. Таке рішення вони прийняли разом. На разі, їм допомогли знайти земельну ділянку і вони придбали останню в АДРЕСА_2, у ОСОБА_7 з метою побудувати там спільно для спільного проживання будинок. Придбання будинку оформили через договір дарування, щоб менше платити державне мито. Він на той час працював у будівельній бригаді, вмів проводити будівельні роботи, а тому основні роботи по будівництву будинку проводив сам. Будівельні роботи почали проводити з осені 2010 року. Також допомагав старший син відповідача ОСОБА_4, його брат та друзі із будівельної бригади. У червні місяці 2012 року було закінчено будівництво стін будинку. Частину меблів для будинку подарувала ОСОБА_8, а частину вони придбали разом з відповідачем. Так, вони разом замовляли меблі для кухні. Після закінчення будівництва будинку у 2013 році вони втрьох - він, відповідач та її менший син ОСОБА_3, переїхали проживати до будинку, де він проживав до серпня 2015 року, коли між ним та відповідачем стали виникати сварки, вона стала звинувачувати його у зраді та вимагати від нього забрати свої речі та залишити будинок. Також вона викликала міліцію і він був притягнутий судом до адмінвідповідальності у виді громадських робіт.

Уточнив, що будівельні матеріали для будівництва будинку придбали за спільні кошти разом з відповідачем. Частина матеріалів, а саме арматура та термоблоки були придбані разом із земельною ділянкою та знаходилися на ній.

На уточнююче питання пояснив, що у квартирі відповідач його не приписувала оскільки необхідно було сплачувати більше комунальних платежів. Прописати його в будинку відповідач відмовилася і він не став наполягати на цьому. На даний час він проживає у орендованій ним квартирі по АДРЕСА_3.

Під час спільного проживання у будинку вони з відповідачем вели спільне господарство, а саме обробляли присадибну земельну ділянку з метою вирощування картоплі та овочів, вирощували птицю. Вирощену продукцію використовували на потреби сімї.

На долучених до справи фото дійсно відображено святкування випуску у школі. Ремонти у класі він проводив не по найму, а на правах батька разом з іншими батьками і грошей за це не отримував.

Відповідач та її представник позов не визнали, вважаючи його необгрунтованим та просили відмовити у його задоволенні із зазначених в ньому підстав.

При цьому відповідач суду пояснила, що викладені у позові обставини не відповідають дійсності. Позивач був лише її коханцем, не проживав з нею однією сімєю та не дбав про матеріальне забезпечення сімї, свій заробіток до сімейного бюджету не вносив та витрачав його у власних інтересах.

Домовленості з позивачем про спільне проживання не було. Вона земельну ділянку придбала сама і при цьому не був присутній позивач. Фактично земельна ділянка була їй подарована ОСОБА_7. Вся документація на будівництво була оформлена на її імя.

Уточнила, що по будівництву будинку позивач ніяких робіт не проводив і грошей їй не давав, спільного господарства разом не вели.

За вісім років вона бачилася з позивачем приблизно десять разів, коли він приходив до неї і вони кохалися.

На долучених до справи фото відображено святкування в школі випуску у 2015 році, де був також присутнім позивач, якого вона запросила особисто як голова батьківського комітету, оскільки він проводив у класі ремонт, за який йому проводилася оплата.

Заслухавши у судовому засіданні сторін спору та їх представників, свідків, дослідивши у судовому засіданні інші отримані у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з квітня 2007 року сторони спору стали проживати разом однією сімєю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу у належній відповідачу квартирі АДРЕСА_1, маючи спільний бюджет, спільне господарство, спільні інтереси, ведучи спільний побут та виховуючи разом малолітнього, а вже потім неповнолітнього сина відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач працював у будівельній бригаді, а відповідач являлася та являється приватним підприємцем, здійснюючи роздрібну торгівлю на Рокитнянському районному ринку і в чому її неодноразово допомагав особисто позивач.

У 2010 році, маючи спільну домовленість про будівництво для сімї житлового будинку, сторони за спільні кошти придбали в АДРЕСА_2, земельну ділянку розміром 0.1203 га, на якій знаходився забутований фундамент під будинок та знаходилися будівельні матеріали - металева арматура, термоблоки. На разі, придбання останньої з метою зменшення розміру необхідного до сплати при нотаріальному посвідченні угоди мита було оформлено шляхом укладення 26.08.2010 року між попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_2 договору дарування цієї земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д..

На вказаній земельній ділянці сторони спору за спільні кошти, спільними зусиллями своєї сімї та з допомогою своїх знайомих та друзів збудували житловий будинок, який був прийнятий у експлуатацію та зареєстрований на імя відповідача. В будинку сторони спору стали проживати з 2013 року. Витрати на утримання будинку - оплата за газо- та електропостачання до будинку проводилися сторонами за відкритими особовими рахунками на імя відповідача.

У серпні 2015 року стосунки між сторонами спору різко погіршилися і позивач змушений був залишити спірний будинок та переїхав проживати тимчасово до орендованого ним житлового будинку по АДРЕСА_3.

Викладене підтверджується отриманим у справі доказами, які суд визнає допустимими, належними та достатніми для встановлення вказаних обставин спору, і якими є:

●Покази у судовому засіданні сторін спору;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 в тім, що ОСОБА_1 працював разом з ним та заробляв гроші, які приносив додому, а саме до ОСОБА_2, з якою він разом проживав у її квартирі в АДРЕСА_1 і про що йому особисто говорив ОСОБА_1. Там також проживали два сини ОСОБА_2. Він кожен ранок на протязі 2008-2010 років забирав ОСОБА_1 на роботу від місця проживання у квартирі ОСОБА_2, коли той працював у його бригаді. У 2010 році він та ОСОБА_12 порадили ОСОБА_1 придбати земельну ділянку, яку зі слів останнього він придбав разом з ОСОБА_2. На придбаній земельній ділянці був фундамент, металева арматура та термоблоки. ОСОБА_1 разом з ним придбавав на будівництво будинку цеглу у м.Обухові. Також він достовірно знає, що ОСОБА_1 на всіх вихідних працював разом з ОСОБА_2 на ринку. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_9, який працював у його бригаді, відпрошувався у нього для допомоги ОСОБА_1 у будівництві будинку. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що останній проживав у збудованому будинку. Уточнив, що два рази він був у квартирі ОСОБА_2, де проживав ОСОБА_1 і бачив його там у домашньому одязі. У 2008 році ОСОБА_1 за рік заробив приблизно 70-80 тисяч гривень. Будівництво будинку було розпочато у 2011 році і ОСОБА_1 на той час уже залишив його бригаду;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 в тім, що позивач її син, а відповідач є її невісткою, з якою проживав її син. Спочатку вони проживали у квартирі в смт.Рокитне біля військового комісаріату. Їй відомо, що ОСОБА_2 особисто приїзджала до місця роботи сина, коли той працював у с.Синява, та забирала гроші, які він заробив, щоб він не віддав своєму сину, якого ОСОБА_1 залишив проживати з нею і який повністю перебуває на її утриманні, а син з невісткою допомоги на його утримання не надавали, окрім двох випадків. Син познайомився із ОСОБА_2 у 2007 році. Вона знайома із батьками відповідача, яка запрошувала її також на свої іменини. На разі, тісних контактів вона з ним не підтримує. Уточнила, що коли була у них в гостях під час проживання у квартирі, то чула від них обох розмову, що вони мають намір збудувати будинок та забрати туди її внука - сина ОСОБА_1;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 в тім, що позивач є її братом. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали разом спочатку у квартирі відповідача з 2007 року, а приблизно три роки тому вони стали проживати разом в житловому будинку по АДРЕСА_2. Разом вони постійно приходили до неї в гості. Їй відомо і що вона бачила особисто, що брат проводив роботи по будівництву будинку, погреба, паркану. Сторони жили щасливою сімєю. З розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 їй відомо, що вони разом вирішили придбати земельну ділянку та побудувати на ній для спільного проживання будинок. Приблизно з вересня 2015 року брат з відповідачем не проживає. Також уточнила, що останній раз вона була у гостях у ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а саме у будинку, влітку 2015 року;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 в тім, що ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_2 приблизно сім років. Вони разом приїзджали до матері у гості та ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2 як свою дружину. Спочатку вони проживали разом в смт.Рокитне у квартирі біля військового комісаріату. Йому відомо про будівництво ОСОБА_1 будинку в смт.Рокитне і він особисто допомагав два дні на прохання ОСОБА_1 у будівництві стін будинку. ОСОБА_1 говорив, що будує будинок для себе. Він неодноразово був у гостях ОСОБА_2 та ОСОБА_1, коли вони проживали у квартирі. Також він разом з ними відпочивав в інших місцях;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 в тім, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 являються його сусідами, які проживали разом та разом будували будинок. Будівництво будинку було розпочато приблизно три роки тому. Закінчено було у 2014 році, але у 2015 році ще робили паркан. Чи ОСОБА_2, чи ОСОБА_1 йому говорили, що будують будинок для себе. Він постійно бачив, що вони проводять роботи по будівництву. Допомагали сини відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Також від сусідів він чув, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2. Йому відомо, що позивач жив у будинку, оскільки він дуже часто бачив як позивач вранці виїзджав на роботу та постійно бачив останнього біля будинку у вихідні дні. Від сусідів він також дізнався, що вони розійшлися. Уточнив, що декілька днів до сьогоднішнього судового засідання ОСОБА_2 приходила до нього та просила не свідчити у суді, оскільки їм жити по сусідству, а позивач все одно проживати у будинку не буде. Мати ОСОБА_2 приходила до його матері та просила щоб він не свідчив у суді. Також до нього приходив ОСОБА_21, який проживає по сусідству та зазначений у акті і повідомив йому, що він обурений тим, що ОСОБА_2 виганяє позивача з будинку і що ОСОБА_2 йому раніше говорила про те, що на разі незадоволення позивачем вона його вижене з будинку;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 в тім, що він являється сином ОСОБА_2. Мати з позивачем не проживала ні у квартирі, ні у будинку і позивач жодної участі у будівництві будинку не приймав. У нього з позивачем неприязні стосунки і він знає його приблизно два роки;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 в тім, що мати з позивачем разом не проживала. Будинок по АДРЕСА_2 він будував сам, починаючи з 2011 року. Також він сам особисто збудував паркан біля будинку. У цьому йому допомагав менший брат ОСОБА_3 та його знайомі. Також уточнив, що позивач два рази допомагав у будівництві фундаменту для будинку і мати йому за це сплачувала гроші. Позивача він знає приблизно п'ять-шість років. Він бачив позивача у місцях відпочинку матері, а також він приходив декілька раз до матері в гості, коли вона вже проживала у будинку;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_22 в тім, що з березня 2015 року вона бачила декілька раз на будівництві будинку позивача, який проводив штукатурні та інші роботи по будівництву. Які саме ще будівельні роботи він проводив вона сказати не може, оскільки не розбирається в будівельних роботах;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 в тім, що він знає сторін спору, йому відомо, що вони разом проживали. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, а саме у нього по сусідстві будував будинок, починаючи з фундамента та закінчуючи внутрішніми роботами. У цьому йому допомагали сини відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3. До нього приблизно місяць-півтора тому підходила ОСОБА_2 та просила посвідчити, що позивач не зареєстрований у будинку по АДРЕСА_2. Він підписував акт у друкованому виді, а пред'явлений йому наявний у матеріалах справи акт він можливо підписував, але всього обсягу зазначеного там на момент пред'явлення йому акту в суді, в останньому не було. Також уточнив, що будівництво будинку проводилося приблизно чотири роки і весь час він бачив там позивача;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 в тім, що будівництво будинку проводили сини відповідача. Допомагав він та інші особи. Бачив там позивача, який перебував в неадекватному стані. По місцю проживання відповідача та її синів у квартирі він ОСОБА_1 та інших осіб не бачив;

● Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_24 в тім, що приблизно в кінці листопада 2015 року до нього, як депутата Рокитнянської селищної ради звернулася ОСОБА_2 із проханням підтвердити, що вона не проживала разом із ОСОБА_1. Було складено акт, але він відразу не зробив в ньому запис про те, що ОСОБА_1 не проживав у будинку, а зробив такий пізніше, коли ОСОБА_2 принесла йому будинкову книгу. Записи до акту він вносив зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_30. Інших особі при складанні акту не було;

● Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_25 в тім, що він проживав з ОСОБА_2 з 2006 по 2011 року у квартирі, що в АДРЕСА_1. ОСОБА_2 йому останнім часом при зустрічах говорила, що ОСОБА_1 допомагав їй у будівництві будинку, а восени 2015 року, про те, що ОСОБА_1 хоче забрати у неї будинок;

●Покази в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 в тім, що він привозив камінь, щебінь та пісок до будівництва будинку по АДРЕСА_2. Замовником була ОСОБА_2, яка також проводила розрахунок. Уточнив, що за пісок йому телефонував позивач, а вже безпосередньо ОСОБА_2 домовлялася з ним. Біля будинку він бачив також і позивача. Останній раз він бачив позивача біля будинку приблизно чотири місяці тому;

●Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.04.2014 року та інформація про витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2014 року, зі змісту яких вбачається, що власником житлового будинку 2012 року забудови по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2;

●Договір дарування земельної ділянки від 26.08.2010 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В.Д. за реєстрвоми № 2873, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в дар земельну ділянку розміром 0.1203 га по АДРЕСА_2;

●Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 29.07.2013 року на імя ОСОБА_2;

●Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_2, від 17.05.2004 року;

●Рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 10.02.2011 року № 20 «Про надання дозволу на будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_2, гр..ОСОБА_2.»;

●Будинкова книга для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_2 за відомостями якої в будинку на час розгляду спору судом є зареєстрованою лише його власник - ОСОБА_2;

●Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2, виготовлений на імя ОСОБА_2 28.01.2014 року;

●Договір підряду № 83 від 12.07.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_27, за вимогами якого остання зобов'язалася виконати роботи по веденню технічного нагляду за будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2;

●Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 07.03.2014 року;

●Акт приймання виконаних робіт по пуску газу до будинку по АДРЕСА_2 від 17.12.2013 року;

●Квитанції по сплаті за газо- та електропостачання до будинку АДРЕСА_2;

●Договір підряду № 1604 від 26.11.2013 року на виконання монтажних робіт по газифікації будинку по АДРЕСА_2, укладений між ПАТ «Київоблгаз» та ОСОБА_2;

●Фото, з яких вбачається проведення спільно сторонами спору свого дозвілля у колі знайомих.

З викладеного у сукупності вбачається, що предметом спору в даній справі є встановлення факту, що має юридичне значення, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно дост.3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За встановлених обставин справи суд приходить до висновку про те, що сторони спору проживали однією сімєю, починаючи з квітня 2015 року до вересня 2015 року і на що вказує сукупність отриманих у справі доказів, якими є покази у судовому засіданні позивача та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_28 та частоково ОСОБА_29, які за своєю суттю є послідовними та логічними, не є суперечливими та на переконання суду об'єктивно відображають обставини спору. Встановлення вказаного факту судом є необхідним, як встановлення юридичного факту, оскільки від нього залежить виникнення майнових прав позивача щодо спірного житлового будинку, як спільного сумісного майна подружжя.

Оскільки судом встановлено факт проживання сторін спору однією сім"єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому на вказані спірні правовідносини поширюються норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України щодо режиму спільного майна подружжя.

Відповідно ст. 74 СК України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Аналогічні положення місить ст. 368 ЦК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», при застосуванні ст..74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Аналогічні положення містяться і у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» в тім, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна..., незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За встановлених обставин спору та вказаних правових підстав суд приходить до висновку, що сторонами спору в період проживання однією сімєю, ведення ними спільного господарства, загального бюджету, тобто за кошти спільної праці та на виконання спільної домовленості було збудовано для спільного проживання однією сімєю житловий будинок по АДРЕСА_2, який суд визнає їх спільною сумісною власністю.

Відповідачем у судовому засіданні вказану обставини не спростовано.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, по належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р., спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи, що сторона відповідача не визнає право позивача на спірне майно, яке, як встановлено судом він має відповідно до вимог закону, останнє має бути захищено шляхом визнання за ним права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Таким чином вимоги позову ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача у запереченні на позов в тім, що вимога про встановлення факту проживання однією сімєю не може бути предметом одночасного судового розгляду у позовному провадженні з іншими заявленими позовними вимогами, які стосуються визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у цьому майні, не ґрунтуються на законі, а тому судом не приймаються.

Не приймаються судом і її доводи у судовому засіданні щодо безпідставності посилань позивача на факт його постійного проживання з нею в період з 2007 по 2015 роки та здійснення ним особисто робіт по будівництву будинку, які спростовуються показами у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_17 та частково ОСОБА_29, а також частково показами у судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_23, ОСОБА_22, які у свою чергу підтвердили факт особистої участі позивача у проведенні робіт по будівництву будинку.

Судом також беруться до уваги не спростовані відповідачем покази у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 щодо її тиску та зі сторони її матері на цього свідка з приводу його відмови свідчити у суді.

До пояснень у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд відноситься критично, зважаючи, що вони на переконання суду, являючися рідними синами відповідача, є зацікавленим у вирішенні спору на користь відповідача та спростовуються показами інших свідків у справі - ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_29.

Відноситься суд критично і до пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_25 в тім, що він проживав з ОСОБА_2 з 2006 по 2011 року у квартирі, що в АДРЕСА_1. Останні спростовуються іншими отриманими у справі доказами, і в тому числі показами у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_28, які хоча і являються друзями та близькими родичами позивача, але пояснення яких взяті судом до уваги, оскільки вони не суперечать іншим отриманим у справі доказам та у сукупності з іншими отриманими у справі доказами на переконання суду об'єктивно відображають обставини спору.

У відповідності із положеннями ст. 88 ЦПК України понесені у справі позивачем судові витрати по оплаті судового збору у сумі 487.20 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, пунктів 20, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», ст.ст. 3, 60, 61, 69, 70, 74 СК України, ст.ст. 15, 16, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з квітня 2007 року по серпень 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні - житловому будинку господарськими спорудами по АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 487.20 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування рішення виготовлено 20.01.2016 року.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набуло законної сили "_____"_____20___ року