Рішення № 55079068, 19.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/1886/15-ц Головуючий у 1-й інст. Романюк Ю. Г.

Категорія 57 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, стягнення коштів за договором банківського вкладу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра»» (далі ПАТ «КБ «Надра», Банк) про захист прав споживача та стягнення коштів за договором банківського вкладу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.07.2014 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №1980579, оформлений в рамках ПУ «Перший» (далі Договір), відповідно до якого він передав, а Банк прийняв на вкладний рахунок 2000 доларів США строком на 3 (три) місяці, з процентною ставкою 12,5% річних. Після закінчення строку дії договору позивач звернувся до Банку з вимогою про виплату вкладу, проте Банк зобов'язання щодо повернення депозитних коштів та відсотків не виконав належним чином. 20.04.2015 року сума вкладу - 2000 доларів США з відсотками в розмірі 54,32 доларів США була перерахована на поточний банківський рахунок позивача, однак в подальшому фактично кошти виплачувались частинами з 20.10.2014 року по 06.01.2015 року, що Банк обґрунтовував відсутністю належної до видачі суми готівки. За вказаний період позивачу виплачено всього 578 дол. США. З 06.02.2015 року у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а 24.04.2015 року позивачу виплачено кошти за вкладом згідно суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) в розмірі 26 573,41 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ, який станом на 06.02.2015 року становив 23,13 грн. за 1 дол. США, складає 1 148,87 дол. США. За таких обставин, позивач вважає, що має право на повернення недоплачених коштів по вкладу з невиплаченими станом на 20.04.2014 року за Договором відсотками, та на отримання передбачених Договором процентів за використання депозитних коштів за період з дня витребування вкладу до дня запровадження тимчасової адміністрації, а також на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за цей же період. Просив стягнути з ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 9 335,96 грн. (403,63 дол. США за курсом НБУ станом на 06.02.2015 року, з яких: 327,45 дол. США - сума вкладу та проценти за договором станом на 20.10.2014 року; 62,19 дол. США - проценти за договором за період з 20.10.2014 року по 06.02.2015 року згідно ставки, визначеної п. 2.4 Договору; 13,99 дол. США 3% річних за прострочення повернення вкладу за період з 20.10.2014 року по 06.02.2015 року).

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15.07.2015 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача ПАТ КБ «Надра» на належного Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.10.2015 року залучено у якості співвідповідача ПАТ КБ «Надра».

В остаточній редакції позовної заяви (а.с.124-126) ОСОБА_2 просив стягнути з ПАТ КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь 9335,96 грн. коштів за договором строкового банківського вкладу, строк якого закінчився до введення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Надра».

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 за Договором строкового банківського вкладу (депозиту) №1980579 без поповнення, оформленого в рамках Пакету послуг «ПУ «Перший» від 18.07.2014 року 7897,50 грн., що в еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 06.02.2015 року, становить 341,44 дол. США, з яких: 327,45 дол. США - сума вкладу та проценти за Договором станом на 20.10.2014 року, що становить 7573,91 грн.; та 13,99 дол. США - 3% річних за прострочення повернення вкладу за період з 20.10.2014 року по 06.02.2015 року, що становить 323,59 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, ухваливши нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 На підтвердження своїх вимог зазначає, що судом безпідставно було застосовано вищий курс валют, ніж той, за яким позивачеві було перераховано та сплачено кошти, оскільки вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на початок дня процедури виведення банку з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації. Виплати коштів здійснюються згідно курсу, який діяв на 09:00 дня введення тимчасової адміністрації 06.02.2015 року, відповідно 17 999763 грн. за 1 дол. США. Таким чином, на думку апелянта, позивач в порядку та розмірах передбачених чинним законодавством отримав в повному обсязі кошти за договором вкладу, а саме 1 476,32 дол. США, що еквівалентно 26 573,41 грн. та знаходиться в межах гарантованої суми. Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо звернення позивача до Банку з вимогою кредитора про стягнення 3% річних за прострочення повернення вкладу у встановлений законом строк, а тому, у відповідності до ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначені вимоги позивача вважаються погашеними та такими, що не підлягають задоволенню. У період часу з 20.10.2014 року по 06.02.2015 року банк був обмежений у видачі валютних коштів постановами Правління НБУ.

За апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення суду першої інстанції скасовано ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19.01.2016 року в частині вимог до Фонду і провадження у справі в цій частині закрито.

Позивач заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що законодавством передбачено виплату коштів по курсу на день введення тимчасової адміністрації, а не на початок дня або момент введення, а тому повинен був застосовуватися курс долара до гривні, визначений 06.02.2015 року. Посилання банку на відсутність їх вини у неповерненні коштів вважає безпідставним, оскільки він подав заяву про повернення всієї суми боргу, але йому виплачували при наявності валюти у касі банку. При наявності обмеження у видачі коштів на суму 15000 грн., виплати повинні були становити більше ніж 100 або 50 доларів і банк міг їх виплатити до введення тимчасової адміністрації.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «КБ «Надра» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 18.07. 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» укладено Договір №1980579 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Перший», відповідно до якого позивач передав, а Банк прийняв на вкладний рахунок 2 000 доларів США строком на 3 місяці, з процентною ставкою 12,5 % річних (а.с.4,5).

20.04.2015 року сума вкладу - 2000 доларів США з відсотками в розмірі 54,32 доларів США була перерахована на поточний банківський рахунок позивача і згідно п.1.4 договору зобовязання вважається виконаним належним чином (а.с.6).

Оскільки згідно з умовами п.2.6 договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 1980579 після закінчення дії кожного з цих договорів відповідні суми депозиту були перераховані на поточний рахунок позивача - у подальшому між сторонами виникли правовідносини із договору банківського рахунка (ст.ст. 1066-1076 ЦК України).

21.10.2014 року позивач звернувся до Банку з письмовою заявою з вимогою про виплату коштів (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що кошти виплачувались позивачу частинами з 20.10.2014 року по 06.01.2015 року та в сукупності за вказаний період позивачу виплачено 578 дол. США (а.с.6, 66).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-247цс14 від 28 січня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Окрім того, за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобовязання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобовязання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобовязання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-140цс13).

Посилання банку на обмеження, встановлені постановами Правління Національного банку України від 30.05.2014 року № 328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» та від 29.08.2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» щодо видачі валютних коштів сумою в еквіваленті не більше 15000 грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки станом на 21.10.2014 року курс гривні до долара США, встановлений НБУ, становив 12,95 грн. за 100 дол.США, а тому банк міг повертати позивачу більше ніж 1000 дол.США в день, а не в сумах 100 або 50 дол.США. Зазначені дії банку підтверджують доводи позивача щодо відсутності валютних коштів в касі банку, що не виключає відповідальності банку за невиконання грошового зобовязання у період з 21.10.2014 року по 05.02.2015 року, а тому нарахування 3% річних в цей період є правомірним.

Згідно постанови Правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 05.02.2015 №83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» (а.с. 67).

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «НАДРА», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №85 від 23.04. 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» до 05.06. 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» ОСОБА_3 до 05.06.2015 р. включно (а.с.68).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 р. №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05.06. 2015 р. №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 05.06.2015 р. до 04.06.2016 р. включно (а.с.69).

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Таким випадком, зокрема, є визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону термін недоступність вкладів визначено як неможливість отримання вкладником під час виведення неплатоспроможного банку з ринку вкладу, включаючи відсотки за ним, протягом семи робочих днів з дня закінчення строку дії договору (або з дня запровадження тимчасової адміністрації, якщо договір закінчився до цієї дати) або з дня вимоги (за вкладами на вимогу, за поточними чи картковими рахунками), здійсненої протягом дії тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється у спосіб, визначений цим Законом.

Згідно з ст. 29 вказаного Закону Фонд набуває право кредитора банку.

Згідно з ч.5 ст.36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 ч. 6 цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.

Виходячи із положень наведених норм Закону та того, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, який трансформований у договір банківського рахунку, зобов'язальним по виплаті коштів позивачу є банк, а не Фонд. У разі недостатності у банку коштів для виконання зобов'язань, йому Фондом надається цільова позика.

На підставі викладеного, посилання суду на стягнення коштів в особі Фонду підлягає виключенню.

Крім того, главою 50 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи, а також на інших підставах, встановлених договором або законом.

Отже, положення закону про незадоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку з огляду на поняття «задоволення» (фактичне одержання управленою стороною від боржника предмета зобов'язання), за відсутності у Законі заборони на подання позову і його вирішення в суді, є порушенням конституційного права особи на судовий захист порушених прав.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги розділу V «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року № 1581/21893.

Згідно п.4.23 вказаного Положення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону.

Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

У пункті 4.31 зазначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (п.4.32 Положення).

Відмова в задоволенні вимог до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, є необґрунтованою.

24.04.2015 року через відділення банку - агента ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 26 573,41 грн., сплачені за вкладом згідно суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, із розрахунку 17,99 грн. за 1 дол.США (а.с.8-9).

За даними офіційного сайту НБУ зазначений курс валюти встановлений з 14-00 05.02.2015 року.

З 14-00 06.02.2015 року встановлено новий курс : 23,13 грн. за 1 дол.США.

Задовольняючи вимоги в частині сплати банком недоплаченої суми вкладу із розрахунку курсу долара США, встановленого 06.02.2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що положенням п.1 ч.6 ст.36 Закону не передбачено застосування курсу іноземної валюти на початок дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації або на такий момент.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Так, законодавець вказав, що вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Будь-яких посилань на те, що такий курс визначається на початок дня введення тимчасової адміністрації вказана норма не містить.

Порядок визначення курсу валют передбачено у Положенні про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 року, який слід застосовувати в редакції, яка діяла на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, тобто 06.02.2015 року (далі Положення), що не заперечується відповідачем у апеляційній скарзі.

Згідно п.9 Положення офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється щоденно - для вільно конвертованих валют (п.2 Положення).

Згідно п.3 Положення офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, зазначених у пункті 2 цього Положення, розраховується: а) до долара США - як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

За визначенням банківський день - це період часу роботи державних банків (від моменту відкриття системи електронних платежів і до її закриття).

Застосований відповідачем курс іноземних валют, а саме 17,99 грн. за 1 долар США, визначений як середньозважений курс продавців і покупців попереднього робочого дня 05.02.2015 року, а в день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації такий курс встановлений в розмірі 23,13 грн. за 1 дол.США.

Посилання ПАТ КБ «Надра» на те, що він діє з 14-00 06.02.2015 року, а не з початку дня, і його застосування є неможливим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон не містить умови визначення офіційного гривні до іноземної валюти саме на початок дня.

За змістом п.1 ч.6 ст.36 Закону визначальним є курс, встановлений на відповідний день, який згідно п.п.2 та 3 Положення встановлюється щоденно на підставі середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня.

Отже, на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, а саме 06.02.2015 року, середньозважений курс продавців і покупців був визначений НБУ у розмірі 23,13 грн. за 1 долар, який і повинен був використовуватися під час виплати коштів позивачу, оскільки відображав реальний курс валюти в цей день.

Вирішуючи спір, суд першої інстанцій, з урахуванням вказаних вимог закону та умов договорів банківського вкладу та рахунку, з дотриманням вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення недоплаченої суми та 3% річних, оскільки ПАТ КБ «Надра» не виконало умови договору та не здійснило виплату належних ОСОБА_2 грошових коштів, що знаходяться на його рахунку у відповідача, у належному розмірі, тому порушене право вкладника підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування до спірних правовідносин Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними, оскільки вказаний закон не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті.

Крім того рішення суду, яким на користь позивача стягнуто суму вкладу з банку, не змінює порядку виплати коштів за договором банківського рахунку, визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та є підставою для включення суми боргу до акцептованих вимог під час ліквідації банку згідно п.4.31 розділу V «Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації» Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року № 1581/21893.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення словосполучення : «в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: