Ухвала суду № 55078468, 12.01.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/860/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Провадження № 22-ц/773/111/16 Категорія: 47 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А.А.,

суддів - Антонюк К.І., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» Дудки С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року,

установила:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначивши, що рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 03.11.1994 року ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по вул. Богуна, 44 в м. Ковелі, межі якої винесено в натурі. 30.10.1995 року було затверджено генеральний план забудови цієї земельної ділянки та погоджено з відповідними комунальними службами, у тому числі із ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз». Під час будівництва капітальної огорожі ОСОБА_3 почав чинити їй перешкоди, мотивуючи це тим, що частина земельної ділянки, яка межує з її земельною ділянкою, знаходиться у нього в оренді, а також його газова труба проходить по земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 Звернувшись до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» з вимогою припинити газопостачання по трубі, яка знаходиться на її земельній ділянці та зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди користуватися її власністю шляхом приведення належного йому вводу газопроводу відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачанню України, то її вимоги виконані не були. Вказувала, що своєї згоди на погодження проекту та будівництво газового вводу через належну їй земельну ділянку до житлового будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 вона не давала, договір сервітуту також не укладався.

Посилаючись на викладені обставини представник позивача просила суд усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом припинення газопостачання та приведення розташування газопроводу, що пролягає по її території, відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачанню України.

Справа судами різних інстанцій розглядалась неодноразово, і останнім рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні вищевказаного позову.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

В ході апеляційного розгляду даної справи позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали із зазначених у ній підстав, тоді як представники відповідачів просили відхилити апеляційну скаргу з огляду на безпідставність наведених у них доводів та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачами її права на користування і розпорядження земельною ділянкою.

Зазначені висновки суду першої інстанції, з якими погоджується й колегія суддів, ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 03.11.1994 року ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку по вул. Богуна, 44 в м. Ковелі, межі якої винесено в натурі 14 листопада 1994 року (а.с.6-7 т.1).

30 жовтня 1995 року було затверджено план забудови вищевказаної земельної ділянки та погоджено з відповідними комунальними службами, в тому числі із ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (а.с.59 т.1).

Актом від 08 квітня 2005 року погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_6 (а.с.8, т.1).

Право власності на вищевказану земельну ділянку на ОСОБА_6 посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №050917 від 10.10.2005 року (а.с.9).

31 жовтня 1995 року було збудовано та прийнято ВАТ «Волиньгаз» в експлуатацію підвідний газопровід до належного ОСОБА_3 житлового будинку №48-А по вул. Богуна в м. Ковель.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, капітальна огорожа, яка проходить по межі земельної ділянки №44 по вул. Богуна в м. Ковель, є власністю ОСОБА_1, а газопровід-ввід до будинку №48-А по цій же вулиці - власність ОСОБА_3

Земельна ділянка площею 212 кв.м. (проїзд до будинку №48-А), по якому проходить газопровід, передано в оренду ОСОБА_3 строком на 49 років, відповідно до договору оренди №1/22 від 19.02.2015 року, укладеного між Ковельською міською радою Волинської області та ОСОБА_3 (а.с.31-38 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Водночас, згідно із ч.ч.1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, за змістом наведених норм, захисту підлягає лише порушене право землевласника.

При цьому, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що газопровід до будинку відповідача ОСОБА_3 проходить по земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, проте всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту позивач суду не надала.

Навпаки, з акту визначення місцезнаходження газового вводу до будинку №48 по вул.Богуна в м.Ковелі від 07.06.2007 року, схеми газового вводу та листа за вих.№474 від 12.06.2007 року, оформлених Ковельським управлінням по газопостачанню та газифікації ВАТ «Волиньгаз» (а.с.48-49, т.1) вбачається, що спеціалістами газового підприємства за допомогою приладу АПК 2000 АС було проведено обстеження газопроводу вводу до будинку №48 по вул.Богуна в м.Ковелі з метою визначення його фактично розташування. В ході цього обстеження встановлено, що даний газопровід знаходиться на проїзді до будинку №48, на відстані 0,1 м від зовнішньої сторони бетонного фундаменту недобудованої огорожі на межі земельної ділянки №44 по вул. Богуна.

Наведені докази переконливо вказують на те, що підвідний газопровід до будинку відповідача ОСОБА_3 не проходить по належній ОСОБА_1 земельній ділянці, а отже не порушує її право користування та розпорядження даною земельною ділянкою.

Крім того судом також встановлено, що розташування будинку №48, земельних ділянок, газопроводу та лінії електропередач не дає можливості прокласти газопровід до будинку № 48 по вул. Богуна у іншій спосіб, оскільки будуть порушені необхідні розриви з лінією електропередач у разі зміщення газопроводу в сторону існуючого проїзду (менше 5-ти метрів), та газопровід буде виходити не на кут будинку №48, а зміститься до середини будинку, що є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, об'єктивно, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм відповідну правову оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є повністю безпідставними і тому не підлягають до задоволення.

Твердження позивача про те що газопровід проходить під бетонним фундаментом огорожі не заслуговує на увагу суду, оскільки повністю спростовується вищенаведеним.

Відтак, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до довільної інтерпретації позивачем фактичних обставин справи та норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді