Ухвала суду № 55078027, 14.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3145/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги на сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу складено Акт перевірки від 30.03.2015 № 620/17-03/ НОМЕР_1, та зроблено висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за підсумками річного декларування в загальній сумі 100837,28 грн., у тому числі по періодам: за 2013 рік на суму 94001,78 грн.; за 2014 рік на суму 6835,50 грн.;

За результатами перевірки Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 № 0001931702/812, згідно з яким збільшила позивачу грошове зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 151255,92 грн.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправними та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 31.12.2013) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відсилочною, яка вказує на те, що витрати фізичної особи-підприємця, яка не є платником податку на прибуток, але подає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формується у тому ж порядку, що і у платників податку на прибуток.

Так, пунктом 138.1 статті 138 розділу III Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.2 статі 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що у періоді, який перевірявся (з 01.01.2013 по 31.12.2014), фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебувала на загальній системі оподаткування, її дохід формувався за рахунок коштів, одержаних у безготівковій формі в оплату за надані транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів на замовлення ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», а витрати переважно складались з оплати послуг підприємств-перевізників.

У січні 2013 та у січні 2014 року між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (замовник) позивачем (виконавець) послідовно укладено два однакових за змістом договори від 12.01.2013 № 878 та від 02.01.2014 № 878 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з якими позивач зобов'язувався надавати замовникові транспортно-експедиційні послуги, а саме: позивач зобов'язувався забезпечувати доставку наданого замовником вантажу в строки і в пункт, визначений замовником, а замовник зобов'язувався оплачувати позивачу послуги за перевезення цього вантажу.

З метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», враховуючи географію перевезень, яка включала західні та східні регіони України, у позивача виникла необхідність залучати для перевезення вантажів інших перевізників, у тому числі й з інших регіонів України, що підтверджується державними реєстраційними номерами транспортних засобів, на яких здійснювались перевезення вантажів. Для перевезення вантажів позивач у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 залучав ТОВ «РОНА-С», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТОВ «ВОСТОКТОРГСЕРВІС- ГРУПП» та ТОВ «ПКФ «ВОСТОК ТРЕЙД».

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що факти придбання позивачем послуг і товарів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності, а понесені позивачем витрати підтверджуються податковими накладними та пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором на перевезення вантажів від 01.02.2013 № 0108, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «РОНА-С» (перевізник), відповідно до якого перевізник зобов'язувався прийняти для перевезення по території України вантажі у пунктах завантаження, доставити їх у пункти призначення та передати уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувач), а позивач (замовник) зобов'язувався оплатити перевезення вантажів, позивач представив суду копії: договору на перевезення вантажу; реєстру замовлень на послуги з перевезень від ТОВ «Трипільський

пакувальний комбінат»; товарно-транспортних накладних з даними про замовника перевезе перевізника, прізвище водія та номер державної реєстрації транспортного засобу, маршрут перевезення та характеристики вантажу; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містить дані про мари перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, прізвище водія, вартість послуг; податкових накладних; відомості у табличному вигляді про співставлення замовлень ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та здійсненні перевезення.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором на перевезення вантажів від 01.09.2013 № 0112, укладеного між позивачем (замовник) і ТОВ «БУМПАК ПЛЮС» (перевізник) відповідно до якого перевізник зобов'язувався прийняти для перевезення по території України ванта) пунктах завантаження, доставити їх у пункти призначення та передати уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувач), а позивач (замовник) зобов'язувався оплатити перевезення вантажів відповідно до договору, позивач представив суду копії: договору на перевезення вантажу; реєстру замовлень послуги з перевезень від ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»; товарно-транспортних накладних з даними про замовника перевезення, перевізника, прізвище водія та номер державної реєстр; транспортного засобу, маршрут перевезення та характеристики вантажу; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містить дані про маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, прізвище водія, вартість послуг; податкових накладних; відомості у табличне вигляді про співставлення замовлень ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та здійсненні перевезення.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором на перевезення ванта: від 15.07.2013 № 0110, укладеного між позивачем (замовник) і ТОВ «ВОСТОКТОРГСЕРВІС - ГРУП» (перевізник), відповідно до якого перевізник зобов'язувався прийняти для перевезення по території України вантажі у пунктах завантаження, доставити їх у пункти призначення та передати уповноваженій одержання вантажу особі (одержувач), а позивач (замовник) зобов'язувався оплатити перевезення вантажу; відповідно до договору, позивач представив суду копії: договору на перевезення вантажу; реєстру замовлень на послуги з перевезень від ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»; товарно-транспортних накладних з даними про замовника перевезення, перевізника, прізвище водія та номер державної реєстрації транспортного засобу, маршрут перевезення та характеристики вантажу; актів здачі-прийняття рої (надання послуг), що містить дані про маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, прізвище водія, вартість послуг; податкових накладних; відомості у табличному вигляді про співставлення замовлень ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та здійсненні перевезені

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за договором на перевезення вантажів від 03.01.2014 № 0114, укладеного між позивачем (замовник) і ТОВ «ПКФ «ВОСТОК ТРЕЙД» (перевізник) відповідно до якого перевізник зобов'язувався прийняти для перевезення по території України вантажі пунктах завантаження, доставити їх у пункти призначення та передати уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувач), а позивач (замовник) зобов'язувався оплатити перевезення вантажів відповіді до договору, позивач представив суду копії: договору на перевезення вантажу; реєстру замовлень і послуги з перевезень від ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат»; товарно-транспортних накладних даними про замовника перевезення, перевізника, прізвище водія та номер державної реєстрації транспортного засобу, маршрут перевезення та характеристики вантажу; актів здачі-прийняття роб (надання послуг), що містить дані про маршрут перевезення, державний реєстраційний номер транспортного засобу, прізвище водія, вартість послуг; податкових накладних; відомості у табличному вигляді про співставлення замовлень ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та здійсненні перевезення.

З аналізу вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що висновок податкового органу про фіктивність господарська операцій, що здійснювались між позивачем і TOB «РОНА-С», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», ТО «ВОСТОКТОРГСЕРВІС-ГРУП», ТОВ «ПКФ «ВОСТОК ТРЕЙД», є безпідставним, оскільки позивачем підтверджено належними первинними документами реальність здійснених операцій.

Щодо посилань апелянта на придбання позивачем певних товарів, які не призначені для використання в його підприємницькій діяльності, та неправомірне віднесення витрат и їх придбання до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доход фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з акта перевірки позивача від 30.03.2015 № 620/17-03/1 вбачається, що перевіркою правильною відображення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доход фізичних осіб за 2013 рік контролюючим органом встановлено завищення витрат на загальну суму 15291,13 грн., яке сталося внаслідок включення до складу витрат коштів, сплачених TOB «ВІТ+К» у сумі 1680,00 грн. та ТОВ «Двері Білорусі» у сумі 13611,13 грн., оскільки до перевірки не надано документи, що підтверджують участь понесених витрат у здійсненні підприємницької діяльності позивача.

З метою з'ясування цих обставин, на вимогу суду, позивачем надано первинні фінансово- господарські документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та їх зв'язок з підприємницькою діяльністю.

Так, у червні 2013 року позивач на підставі трьох рахунків-фактур (від 17.06.2013 № К-563747 на суму 14360,34 грн., у тому числі ПДВ 2393,39 грн.; від 17.06.2013 № К-48503 на суму 1076,50 грн., у тому числі ПДВ 179,42 грн.; від 18.06.2013 № К-563748 на суму 896,52 грн., у тому числі ПДВ на суму 149,42 грн.) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Двері Білорусі" товар (двері, дверні короба, замки та іншу фурнітуру для дверей) на загальну суму 16333,36 грн., у тому числі ПДВ - 2722,27 грн. (без ПДВ - 13611,13 грн.).

Крім того, у листопаді 2013 року позивач на підставі рахунку-фактури від 01.11.2013 № СФ-0000049 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ+К» товар (конвектор газовий Ferrad АС2) на суму 2016,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 336,00 грн. (без ПДВ 1680,00 грн.)

Факти придбання товару та перерахування коштів підтверджуються копіями вказаних рахунків- фактур, податкових накладних та виписок по банківському рахунку позивача.

З наданого суду письмового пояснення позивача вбачається, що вказані товари були придбані для проведення ремонту та обігріву службового приміщення позивача, копії договорів оренди приміщення позивач представив суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення питання про судові витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону (в останній редакції) судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення грошового зобов'язання в розмірі 229958,41 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки таке рішення змінює майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання майнового позову до суду становила 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5059,1 грн. ((229958,41 грн.*0,02 %) * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.215 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 5059,1 грн. (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень) 10 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.