Ухвала суду № 55077385, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2016 р. К/800/411/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі № 750/5199/14

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,В

В СТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, в якому просив визнати рішення про відмову у призначенні позивачу пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку незаконним, зобов'язати відповідача призначити пенсію, зарахувавши період роботи з 1 січня 2010 року по 1 січня 2012 року в Корпорації «Укртрансбуд» до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, позов задоволено.

Визнано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_4 зі зниженням пенсійного віку незаконним.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію, зарахувавши період роботи з 1 січня 2010 року по 1 січня 2012 року в Корпорації «Укртрансбуд» до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10 травня 2005 року по 26 вересня 2005 року ОСОБА_4 працював на умовах повного робочого дня в Корпорації «Укртрансбуд» з 27 вересня 2005 року по 10 квітня 2008 року - в П.П. «Проммеханізація» та з 11 квітня 2008 року по час розгляду справи - в Корпорації «Укртрансбуд», що підтверджується записами трудової книжки позивача та довідками від 30 травня 2008 року №36/05 та Корпорації «Укртрансбуд» від 30 вересня 2013 року 29/1, від 20 травня 2014 року №30.

ОСОБА_4 у травні 2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до заяви повний пакет необхідних документів.

19 травня 2014 відповідач надав позивачу відповідь, якою у призначенні пенсії було відмовлено через відсутність необхідного стажу роботи, оскільки атестація робочого місця позивача не проводилась.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», вказав, що позивачем не були надані необхідні відомості про результати атестації робочих місць, які заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України, проте вказані підстави не можуть бути визнані поважними в даному випадку. Крім того, атестація робочого місця покладається на підприємство, відсутність атестації робочого місця не може звужувати права працівника на призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше ніж 20 років, з них не менше ніж 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничою середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року №21-183а13, від 25 листопада 2014 року №21-519а14, від 17 березня 2015 року №21-585а14, від 2 червня 2015 року №21-572а14 та від 17 листопада 2015 року у справі №2-а/679/187/2014.

В даному випадку як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не встановили, чи проводилась атестація робочих місць на підприємствах, де працював позивач у спірних періодах.

Тобто, висновки судів щодо задоволення позовних вимог є передчасними та постановленими без повного з'ясування всіх обставин справи, що порушує вимоги статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року підлягають скасуванню із направленням на новий розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Загородній А.Ф.